Смерть і похорон
25 липня 1980 р. Володимир Семенович Висоцький помер у віці 42 років. Достовірно відомо, що в той день він передчував власну кончину і навіть попередив про це мати.
Перед цим лікар зробив йому ін’єкцію заспокійливого, щоб той зміг хоч трохи поспати. Таким чином, самий великий російський бард так і помер уві сні.
Родичі музиканта наполягли на тому, щоб не проводити розтину, з-за чого точна причина його смерті залишається невідомою. Рідні та близькі Висоцького вважають, що його вбили наркотики.
Радянське керівництво зробило все можливе, щоб про його смерть дізналося якомога менше людей. Багато в чому причиною була літня Олімпіада, яка проходила у цей рік в Москві.
Влада не хотіли псувати урочистий захід звісткою про смерть всенародного улюбленця. Лише в касі театру на Таганці було вивішено повідомлення про смерть Висоцького, після чого біля театру в лічені хвилини зібралося багато народу.
Похорон Висоцького
Незважаючи на те, що інформація про похорон не поширювалася, попрощатися з великим артистом прийшла величезна маса людей. Чергу, що рухалася до входу на «Таганку», розтягнулася на дев’ять кілометрів.
Згідно з даними ГУВС Москви, на Таганської площі і прилеглих до неї територіях зібралось у той день 108 тисяч осіб.
Ось деякі спогади сина Висоцького, 16-річного Микити:
«Ми повільно рухалися за автобусом і спостерігали, як люди, прориваючись через оточення, кидають букети під колеса. Вся траурна колона їхала по квітам. Я такого не бачив ні до, ні після. Немов хтось зрежисирував цю масову сцену, як у кіно. В той день я чув, що квіткові магазини Москви спорожніли…».
Директор кладовища був шанувальником таланту Володимира Висоцького, тому він подбав про те, щоб його поховали неподалік від входу. Пізніше з-за цього він буде звільнений.
З моменту смерті Висоцького минуло вже багато років, проте і сьогодні його могила залишається однією з найбільш відвідуваних на Ваганьковському кладовищі.
Унікальні фото Висоцького дивіться тут.
Останні вірші Висоцький написав дружині Марині Владі:
***
І знизу лід, і зверху – мучуся між, –
Пробити чи верх іль просвердлити низ?
Звичайно – спливти і не втрачати надію,
А там – за справу в чеканні віз.
Лід треба мною, надломись і трісни!
Я весь в поту, як орач від сохи.
Повернуся до тебе, як кораблі з пісні,
Всі пам’ятаючи, навіть старі вірші.
Мені менше півстоліття – сорок з гаком, –
Я живий, тобою і Господом зберігаємо.
Мені є що заспівати, поставши перед Всевишнім,
Мені є чим виправдатися перед Ним.
***
Якщо вам сподобалася біографія Висоцького – поділитеся нею в соціальних мережах. Якщо ж вам подобаються біографії великих людей взагалі, і цікаві факти зокрема, – підписуйтесь на сайт. З нами завжди цікаво!
