Походження і синоніми
Зрозуміти значення слова «бенефіс» допоможе знання його етимології. Цей термін сходить до праіндоєвропейським dhē в значенні «робити». Вважається, що саме від нього стався дієслово facere, що означає «робити, виробляти». Він приєднався до латинського наречию bene – «добре», і вийшло латинський іменник beneficium, що означає «благодіяння». Від нього утворилося французьке слово bénéfice, яке перекладається як «прибуток, користь». Від нього і утворилася вивчається лексема в російській мові.
Синонімами до слова «бенефіс» є «спектакль», «уявлення», «вистава», «видовище», «лицедійство».
Історичні подробиці
Щоб остаточно розібратися в тому, що це – бенефіс, проведемо невеликий історичний екскурс. Вважається, що вперше він пройшов у 1735 році у Франції. Спочатку такі уявлення здійснювалися як спосіб надати акторові одноразову матеріальну допомогу. Але з часом вони трансформувалися в свого роду варіант неофіційною надбавки до зарплати.
У Росії бенефіси проводилися з 1783 року. Аж до 1809 року, крім акторів, їх надавали ще драматургам і композиторам. На російській сцені зазвичай їх влаштовували для видатних акторів, але також і для разової грошової підтримки. Так, подібний бенефіс був дан в московському Малому театрі для Горпини Рыкаловой, коли помер її чоловік, актор Василь Рыкалов.
Бенефициант мав право на самостійний вибір п’єси, в той час як зазвичай в Імператорських театрах репертуар перебував у віданні контори, що входить в їх систему. Зазвичай обиралися п’єси, розраховані на касовий успіх. Часто це були довгоочікувані прем’єри за творами відомих авторів. Так, наприклад, в 1835 році Михайло Щепкін під час свого бенефісу в перший раз зіграв роль Шейлока в п’єсі Шекспіра «Венеціанський купець».
При цьому керівництво Імператорських театрів не раз робила спроби щодо скасування подібних вистав-зборів. Їх забороняли, але потім вони знову відроджувалися. Бенефіси в системі Імператорських театрів були заборонені в 1908 році. Що стосується приватних провінційних антреприз, то там вони існували завжди. Питання про їх проведення вирішувалося на рівні директорів або антрепренерів.
Така ж картина спостерігалася і в приватних столичних театрах. Так, наприклад, в театрі Суворіна в Петербурзі (зараз тут знаходиться БДТ імені Товстоногова) була показана вистава «Сірано де Бержерака». Це був бенефіс актриси Л. Б. Яворської. А в московському саду «Ермітаж» у підприємця Якова Щукіна неодноразово проходили бенефіси Федора Шаляпіна та інших артистів. Це тривало аж до 1917 року.
