Активатор води своїми руками: схеми виготовлення, поради майстрів

І хоча активатори води коштують не дуже дорого, іноді трапляються ситуації, що людина просто не може придбати в даний момент часу такий необхідний йому прилад. Це цілком поправно: простий активатор води можна зробити своїми руками.

Що треба знати перед початком робіт

Перша вимога до кожної людини, взявся за подібний праця — розбиратися в темі. Це правильно: доведеться керуватися електричними схемами.

Друге правило — створювати подібний пристрій тільки в самих безвихідних ситуаціях. Ось тут треба пояснити докладніше: ніколи електроактіватор води, зібраних в «польових» умовах, не дасть того якісного результату, який гарантує виробник від підприємства.

Цей варіант, дійсно, потрібен лише для екстрених випадків (наприклад, коли на дачі закінчилася чиста вода). Різниця в наступному.

  • Покупної прилад спрямований на глибоке очищення, в тому числі від різних домішок. Він здатний працювати з великими обсягами, зберігаючи при цьому необхідну якість. До того ж, гарантійний термін заявляє про довгостроковості роботи пристрою.
  • «Домашній» апарат дає дуже низькі якості щодо очищення. Використовувати найкраще у випадку разового необхідності. Саморобка не допоможе впоратися з жорсткістю і залізистістю.

На думку фахівців, постійне вживання води, очищеної саморобним способом, завдасть шкоди здоров’ю. Часто будинку нереально підібрати актуальний матеріал нержавіючої сталі для виготовлення одного з анодів. Це призведе до того, що при проходженні через такий електрод струму, у воду (а потім і в організм) будуть надходити іони шкідливих металів нікелю, ванадію, хрому, молібдену. Тривале їх перебування і накопичення в організмі призводить до важких захворювань.

Після використання промислових апаратів-активаторів такого не буває — тут для катодного виготовлення використовується титанове покриття або спеціальний харчовий вид нержавіючої сталі. А для анода беруть платину або інші спецпокрытия. У домашніх умовах, природно, таких ресурсів немає.

Якщо після таких попереджень залишилися рішучість і актуальність у виготовленні саморобного активатора, то варто ознайомитися з подальшим матеріалом.

Способи створення активаторів води

Самий природний і ефективний магнітний активатор води — це поміщений в неї шматок кремнію. Після цього ємність треба залишити настоюватися на кілька днів. Однак це не завжди зручно, якщо стоїть гостра потреба в очищенні, але є й інші, більш складні варіанти виготовлення.

Прилад з однією ємністю

Для того, щоб почати створення саморобного приладу, необхідно ознайомитися з його конструкцією і схемою дії. Сам процес електролізу виглядає наступним чином:

  • водень накопичується на негативному катоді;
  • кисень залишається на аноді і таким чином вода розщеплюється на два окремих компонента.
Дивіться також:  Що таке ПІН: інформація про PIN-код банківської картки

Найскладніше в цій ситуації – провести відділення кислої фракції. Для полегшення роботи використовується спеціальна діафрагма. Особливість її в тому, що вона повинна володіти відразу двома різними властивостями. По-перше, через діафрагму повинен проникати розчин. По-друге, через неї не повинні проходити продукти електролізу. Щоб досягти цього, її зазвичай виготовляють з брезенту, використовуваного для противогазных сумок або пожежних рукавів.

При виготовленні обладнання особливу увагу необхідно приділити електродів. Краще всього, якщо вони будуть виготовлені з нержавіючої сталі, яка використовується в харчових цілях. Однак у будь-якому випадку сталь, як і всі інші метали, які під дією електричного струму буде поступово розчинятися. Всі домішки стали при розчиненні потрапляють в рідину. Тому краще всього використовувати або графітові стержні або вугільно-кремнієві електроди.

Довжина електродів залежить від обсягу банки

Крім того, важливою частиною електролізера є ємність. У неї поміщають електроди, і заливається вода. У саморобних апаратах для цього може використовуватися звичайна скляна банка. Для роботи пристрою необхідна електромережу змінного струму. Роль випрямляча відіграє потужний діод або випрямний місток. Якщо обраний другий варіант, то продуктивність пристрою буде значно вище.

До вибору діода слід поставитися серйозно. Важливо, щоб значення прямого струму дорівнювало 10А, а зворотне напруга не менше 300 Ст. Відмінно підходить під ці параметри діод типу Д245-Д247. Використовувати в електролізері їх можна без радіаторів. Довжину електродів слід підбирати, виходячи з розмірів ємності. Головне, на що треба звернути увагу – вони не повинні стикатися з дном банки. Сама ємність закривається поліетиленовою кришкою, в якій робляться отвори для видалення газу.

Так як за допомогою однієї кришки утримати електроди не вийде, зверху її слід посилити прокладкою. Вона повинна бути виготовлена з ізолюючого матеріалу. Відмінно підійде текстоліт.

Розміри і кріплення текстолітової прокладки

В якості матеріалу для електродів використовується нержавіюча сталь з наступними параметрами:

  • товщина – 0,8-3 мм;
  • ширина – 30-40 мм;
  • довжина електрода – 150-160 мм (проміжок між ним і дном банки повинен бути не менше 10 мм).

Кріпляться електроди гайками і невеликими болтами так, щоб між сусідніми була відстань 40-50 мм. До випрямляча з плюсовою боку кріпиться анод. На цій пластині, у свою чергу, закріплюється мішечок з брезенту. Він повинен знаходиться на рівні 6-7 мм нижче верху банки. Розмір мішечка не грає особливої ролі. Однак для літрової банки найчастіше його роблять довжиною близько 20 см і діаметром близько 7 див.

Дивіться також:  Історія Великодня для дітей розповісти малюкам

Загальна схема приладу

Під час підключення електролізера дуже важливо пам’ятати, що електрика може бути небезпечно для життя. А при його взаємодії з водою ризик підвищується багаторазово. При підключенні саморобного пристрою необхідно використовувати вилку, обладнану пристроєм захисного відключення. Як мінімум, рекомендується застосовувати ПЗВ з кріпленням під дін-рейку. Так як електролізер працює при високій вологості, слід брати ПЗВ з показником струму витоку в 10 мА.

Після завершення електролізу діафрагму, що відповідає за розподіл води на живу і мертву, необхідно відразу витягти. Якщо цього не зробити, то елементи можуть знову змішатися. Тому відмінним варіантом є виготовлення електролізера з двома окремими ємностями.

Електролізер з окремими ємностями

Електросхема даного приладу нічим не відрізняється від попереднього варіанту. Однак тут потрібно розділити католіт і аналіт. Для першого необхідно взяти скляну банку висотою близько 160 мм і діаметром 90 мм Ємність з аналитом повинна знаходиться всередині цієї банки. Для цього можна придбати в господарському магазині глиняний циліндр розмірами 60х60х130 мм. Даний матеріал буде виконувати роль діафрагми. Контролювати споживання струму можна амперметром зі шкалою до 1 А.

Електроди можна виготовити з звичайних медичних шпателів. Досить 3-4 штук. Катод також можна зробити з двох шпателів і закріпити його в пластиковій кришці. Для цього в їх самих вузьких частинах просверліваются отвори і через них проводяться П-образні перемички з жерсті.

Шпатель для анода з боку вузької частини коротшає до 125 мм і кріплять також, як і катодний електрод. Для більшої ефективності анод теж можна виконати з двох шпателів, розташованих на відстані 30 мм один від одного. У кришці катода вирізається отвір, і в нього поміщається кришка меншого діаметру з закріпленим анодом.

При найпростішому виконанні електролізера кришку з плюсовим електродом можна покласти прямо на циліндр з глини. Головне, звернути увагу на те, щоб в зібраному пристрої анод і катод не стикалися. Крім того, можна спробувати зібрати пристрій для живої і мертвої води із двох окремих ємностей.

Для роботи пристрою ці ємності з’єднуються струмопровідної перемичкою. Її можна зробити з медичної вати, скручені в джгут і обмотаною бинтом. Довжина такої перемички повинна бути в межах 10-15 див. Перед запуском електролізера її необхідно ретельно змочити водою.

Дивіться також:  Наслідки розриву ахіллового сухожилля

Для контролю процесу електролізу рекомендується використовувати послідовне підключення до приладу лампочки на 15-25 Вт. Під час завершення процесу її світло буде тьмяніти. А якщо станеться коротке замикання, то лампочка перегорить і зіграє роль запобіжника.

Правила експлуатації

Дозволяється використовувати воду з-під крана, однак при хлорированном варіанті варто дати їй відстоятися кілька годин годин. Інший варіант — кип’ячена вода. Плюсовій вид електрода опускаємо в брезентовий наповнювач (або склянку з кераміки), а інший електрод піде в банку. Тепер можна підключати до електромережі: всередині брезенту буде кисла вода з рН, що дорівнюють 6 і меншими показниками, а в скляній тарі вона стане лужної з показниками рН, рівними 10 (7).

Зазвичай після включення апарату в мережу досить від 3 до 8 хвилин для приготування води необхідної концентрації. При цьому вона зазвичай нагрівається до 70 градусів. Після цього вилка вимикається від живлення, брезент швидко витягується, і «мертва» вода (+) виливається в іншу ємність. Інакше розчини швидко перемішаються і їх корисні властивості пропадуть.

Іноді в «живий» рідини можуть плавати білі пластівці. Не варто лякатися, це всього лише солі жорсткості, які виділилися в активаційному. Їх можна видалити за допомогою фільтра або просто відстояти і злити осад.

Зберігати обидва розчину потрібно в темному посуді, щільно закривши кришкою:

  • у «живої» води властивості збережуться протягом місяця;
  • у «мертвої» — не більше двох годин.

Краще вжити обидва отриманих розчину відразу ж, а не зберігати їх довгий час.

Якщо для електродів використовувалася харчова нержавійка, то процес можна буде повторити 2-3 циклу. Проте необхідні деякі заходи з підтримки працездатності приладу.

 

  • Катод і анод час від часу слід змінювати місцями, щоб відбувалося електродне самоочищення.
  • Брезентовий мішок обробляють столовим оцтом, занурюючи його туди на півгодини. Підійде невелика посуд, в якій він може вміститися. Після такої процедури матеріал промивають під проточною водою.
  • Зберігати мішок і банку слід окремо.

 

Крім зазначених правил, треба дотримувати наступні міри безпеки.

 

  • Включати прилад тільки, коли він заправлений водою, а електроди розташовані всередині банки.
  • Не доторкатися до корпусу працюючого приладу.
  • Не допускати до нього дітей та не залишати пристрій без нагляду.

 

При першій можливості краще придбати модель промислового виготовлення. Наприклад, електроактіватор АП-1. Зробити це треба в цілях безпеки власного здоров’я і своїх близьких.