Як все починалося

У Феодосії будинок Айвазяном розташовувався на самій околиці, звідки завдяки височини відкривався гарний вид на Чорне море. Щодня воно поставало погляду юного Вані в різних станах:

• умиротворена гладь;
• грайлива брижі;
• суворий шторм.

Крім цього, «саме синє у світі» не завжди відповідало присвоєному йому епітету. Залежно від неба, воно грало барвами від блакиті до практично чорного кольору. Все це не залишилося байдужим для юної душі, а переродилося в бажання обов’язково зафіксувати побачене.

Було б наївним припустити, що мистецтво малювати у малолітнього Вані з’явилася на порожньому місці. У спілкуванні з архітектором Феодосії Кохом був закладений фундамент для народження таланту художника. При цьому уроки малювання і будівельного креслення, подаровані зодчим, стали по суті путівкою у світ образотворчого мистецтва і не тільки.

Будинок, де народився Айвазовський

У тринадцять років Ваня Гайвазовський, завдяки рекомендаціям градоначальника Феодосії, надходить в губернську гімназію Сімферополя. Після її закінчення в 1833 році він відправляється в столицю держави Російського, в Санкт-Петербург, де його чекають іспити і успішний вступ в Імператорську Академію мистецтв. Саме тут юний Айвазовський через свої етюди, ескізи і повноцінні картини знаходить першу популярність. Особливу роль тут зіграв метр живопису тих часів Максим Воробйов, в чиєму класі молодий художник практикувався аж до 1839 року.

На цю пору припадає і дебют виставкової діяльності художника Івана Айвазовського. Він виявився більш ніж успішним. Так, в 1835 році експозиція молодого мариніста Айвазовського з п’яти полотен справила фурор у столичному бомонді. При цьому картина «Етюд повітря над морем» удостоїлася почесної срібної медалі.

Етюд повітря над морем

У 1837 році до Айвазовському приходить новий успіх. Його полотно «Штиль» удостоєний великої золотої медалі. З цього моменту роботи кримського художника виставляються в Імператорській Академії мистецтв практично на постійній основі.

Через рік художник відвідує з творчим відрядженням рідної Феодосії і Севастополя. В поїздці по Криму художник експериментує, знайомиться особисто з провідними воєначальниками Чорноморського флоту, і, звичайно ж, він багато малює. Феодосія надихає його.

У 1840 році рішенням опікунської ради академії Айвазовського направляють на стажування до Італії. Саме тут наступні роки життя Іван Костянтинович осягає майстерність корифеїв образотворчого мистецтва Європи. Виставки художника не змусили себе довго чекати. Столиці Старого Світу в своїх галереях одна за одною розміщують полотна молодого російського художника. Результат усюди однаковий — успіх і оплески неординарного, унікальному і неповторному таланту Айвазовського. Підсумком європейської практики стають:

• Золота медаль Паризької Академії мистецтв;
• Звання академіка вже у себе на батьківщині.

Штиль

Після повернення в Росію Айвазовського приймають у штат Головного штабу морських сил. Тут він починає працювати над серією замовних картин для потреб цього відомства. Етюди, пейзажі, сцени морських битв виходили з-під пензля художника з дивовижною швидкістю. Творчість Айвазовського в ці роки тримало по суті іспит на стійкість. В результаті народжується ціла серія полотен про Балтійському морі. На полотнах з’являються Кронштадт, Ревель, Червона Гірка, Санкт-Петербург, а також картини морської тематики і баталій, пов’язаних з цими містами.

І все-таки душа Айвазовського завжди просилася на південь — поближче до рідного Криму. Він подає рапорт з проханням повернутися до Феодосії, щоб закінчити розпочаті раніше роботи. Так з’являються полотна на тему Чорного моря. Особливо дороги художнику стали картини з серії, присвяченій Севастополю:

• Севастопольський рейд;
• Синоп;
• Вхід в Севастопольську бухту;
• Синопський бій.

На період творчості після служби в штабі морських сил припадає розквіт таланту Айвазовського. Його творами прикрашалися кабінети і вдома самих високопоставлених чиновників, а також центральні зали установ і відомств. На ці ж роки припадає написання одного з найвідоміших шедеврів великого російського мариніста — «Чесменський бій» (1848 рік). Через два роки їх список поповнив «Дев’ятий вал». До речі, реалістичність батальних сцен на картинах Айвазовського має під собою вагоме підґрунтя. У ході Російсько-Турецької війни йому не раз доводилося виходити в море в складі команд діючих кораблів російського флоту.

Дев’ятий вал