5. Можливо, зомбі «створюють» за допомогою нервово-паралітичних речовин

Природно, будь-який лікар цілком обґрунтовано скаже, що «ходячий мрець» (з точки зору науки) – явище неможливе. Після смерті мозку людина може бути «технічно» живий, але ходити (а тим більше, працювати!) він точно не буде здатний.

Як же тоді пояснити вищеописані випадки? Цим питанням дуже серйозно запитав у 1982 році доктор Уейд Девіс. Він спеціально поїхав на Гаїті, де йому всіма правдами і неправдами (а також лестощами і пачками грошей) вдалося розговорити декількох бокоров і їх наближених і навіть отримати «зразки» зіль, які ці чаклуни використовують в обряді «пожвавлення» небіжчиків.

У результаті склад всіх 8 привезених Девісом коштів виявився різним (а деякі з них взагалі виявилися марною сушеної травою). Але поїздка виправдала себе: у більшості «суттєвих» зразків виявився тетродотоксин – найсильніший природний отрута нервово-паралітичної дії.

Чудово розуміючи, що бокори навряд чи так просто взяли і видали йому свої секрети, Девіс все-таки припустив, що точно відмірявши потрібну дозу зілля, чаклун здатний ввести людину в стан летаргії приблизно на добу.

За цей час його поховають, а далі – справа техніки: відкопувати труну і забирай цілком «готового» раба. Але не забувай постійно «підгодовувати» його речовинами, що пригнічують волю.