Монголія – багато в чому по-справжньому унікальна азіатська країна, що межує з найбільшими (по займаній ними площі) державами світу: Росією і Китаєм. Не вірите?
Тоді ось вам кілька цифр: за своїм розміром Монголія знаходиться на 18 місці серед країн нашої планети, а за чисельністю населення – лише на 137-м.
Уявіть собі, щільність населення тут менше 2 осіб на один квадратний кілометр (по деяким районам країни можна їхати годинами і не зустріти НІКОГО!). Тут на кожну людину припадає 13 коней (це ми ще не говоримо про овець).
Крім того, Монголія відрізняється вельми багатим природним різноманітністю і великою кількістю самих різних ландшафтів: на півночі країни є густі хвойні ліси і великі бірюзові озера, а на півдні – суха і млява пустеля, по якій гуляють сильні вітри.
Тут ви побачите і оксамитові зелені пагорби, і мальовничі скелі, і високі снігові гори з глибокими ущелинами, і швидкі прозорі річки. Що стосується клімату країни: річний перепад температур тут іноді досягає 90 градусів по Цельсію – від -45º взимку до +45 º влітку.
Чим ще може здивувати Монголія, крім природи? Звичайно ж, своєю багатою історією та культурою, дбайливо зберігається і шанується.
Монголи прекрасно пам’ятають, що колись вони тримали під своїм контролем більшу частину Євразії. (І, схоже, вони ностальгують за тими часами, оскільки останнім часом саме Чингісхан є тут найбільш популярною історичною особистістю).
У цій країні дуже гармонійно поєднуються стоять буквально поруч висотні будинки і традиційні юрти.
Прямо посеред міста можна виявити великий буддистський монастир або дацан поруч із сучасним торговим центром.
Давайте ж познайомимося з основними пам’ятками Монголії.
10. Озеро Убсу-Нур (Уос Нур)
Це солоне безстічне озеро розташоване на кордоні Монголії і Росії (а точніше, – невелика його частина належить нашій Республіці Тува).
Убсу-Нур – найбільший водойму Монголії. Його довжина – 84 км, а ширина – 79 км (правда, глибина не перевищує 20 метрів). Кажуть, що вода в ньому найбільше схожа за складом на чорноморську.
Озеро є частиною Убсунурского заповідника, на території якого є і дрімуча тайга, і суворі льодовики, і степи, і навіть пустеля з піщаними дюнами.
Само собою, тут водиться велика кількість тварин і птахів, у тому числі і рідкісних. Місця тут абсолютно глухі (на берегах Убсу-Нура немає жодного поселення, околиці теж практично безлюдні). Зате яка на цьому озері відмінна риболовля!
Крім того, в безпосередній близькості від Убсу-Нура можна побачити безліч давніх курганів каміння з рунічними написами, наскельних петрогліфів і інших археологічних пам’яток, – адже колись у цих краях кочували племена скіфів, гунів, єнісейських киргизів та інших народів.
9. Національний парк Хустайн Нуруу
Хустайн-Нуруу знаходиться приблизно в 100 км на захід від столиці Монголії Улан-Батора. Він був створений в 1993 році для збереження місцевих природних екосистем та історичних пам’яток, а також в цілях відновлення популяції коней Пржевальського (яких до 1960-х років майже вибили – заради м’яса – браконьєри).
На сьогоднішній день у парку мешкає вже приблизно 200 особин цих рідкісних диких коней. Тут діє дослідницький центр, який співпрацює з ученими-біологами з Європи і Японії і вивчає не тільки коней Пржевальського, але й інших тварин, що зустрічаються в національному парку, наприклад, козуль, бородатих оленів, беркутів, чорних лелек і т. д. Цікавий факт: місцевим жителям не забороняється кочувати по території парку зі своїми стадами, що час від часу створює загрозу гібридизації диких коней з домашніми.
Для туристів тут є піші, кінні та автомобільні маршрути. Особлива «фішка» Хустайн Нуруу, – будь-яка людина всього за 100 доларів може дати ім’я новонародженому лоша коня Пржевальського. Це дуже почесно, адже такі коники вважаються у монголів-буддистів священними тваринами.
8. Монастир Амарбаясгалант
Буддистський монастир Амарбаясгалант (один з трьох найбільших у Монголії) знаходиться недалеко від міста Эрдэнэт, приблизно в 360 км на північ від Улан-Батора.
Згідно з переказами, одного разу ченці, подыскивавшие місце для свого майбутнього притулку, зустріли в степу двох граючих хлопчиків. Одного з них звали Амар («спокійний»), а другого Баясгалант («радісний»). Ченці вважали це щасливим знаком і заснували тут Амарбаясгалант («Монастир безтурботної радості»). Будівництво його тривало протягом 10 років – з 1727 по1736 рр.
Архітектура монастиря, в основному, китайська (з елементами тибетської). Крім 14 храмів, тут колись було багато житлових та господарських споруд, – до початку XX століття в Амарбаясгаланте жило до 8 тисяч ченців. Але в 1937 р. у тоді вже радянської Монголії почалася широка антирелігійна кампанія. Багато буддистські культові місця були знищені.
Амарбаясгаланту пощастило трохи більше, – тут згоріли всі другорядні будови, але кілька основних храмів вціліло (і було закинуто і необитаемо до кінця 1980-х). У 1988 р. він був відновлений. У наші дні у монастирі проживають близько 60 ченців.
7. Стародавнє місто Каракорум і монастир Эрдэнэ-Зуу
Практично в самому центрі Монголії, приблизно в 370 км на південний захід від Улан-Батора знаходиться сучасне місто Хархорин, в якому живе близько 9 тисяч осіб. А в 1220-1260-м рр. на цьому місці була столиця Монгольської імперії Каракорум (монг. «чорні камені») заснована самим Чингісханом і забудована його сином ханом Угэдэем.
Саме сюди приїжджали в знак покори і пошани государі сусідніх країн, у тому числі і російські князі. У 1260-му, після підкорення Китаю, хан Хубілай переніс свою столицю в Шанду, а в 1264-му – в Пекін. Незабаром після цього Каракорум був майже зруйнований маньчжурами. На сьогоднішній день від нього мало що залишилося, але монголи, як і раніше, вважають це місце святим.
Влітку 2011 року на місці стародавнього міста був організований музей, де туристи можуть оглянути відновлений палац хана Угедея, квартал ремісників, кілька храмів і т. д. Сюди доставляють з території всього аймака Уверхангай цінні археологічні артефакти XIII-XIV століть. Музей дуже цікавий, і він обладнаний за останнім словом сучасних музейних технологій.
До речі, місце давньої монгольської столиці (до появи Хархорина) було ще раз обжито в 1585 році, коли за велінням хана Абатая тут був заснований перший в Монголії стаціонарний буддистський монастир Эрдэнэ-Зуу (в перекладі з монг. «Сотня скарбів»).
Колись у ньому дійсно знаходилося 100 храмів (і на території монастиря проживало понад 10 тисяч ченців). Сьогодні їх залишилося тільки 3, оскільки Эрдэнэ-Зуу за свою довгу історію не раз зазнавав руйнувань (у тому числі в 1930-х роках, під час антирелігійної кампанії).
Зараз в Эрдэнэ-Зуу діє тільки один храм – Лавран. Решта є музейними експозиціями, в яких представлені цінні реліквії, в тому числі статуя Будди Ихэ-Зуу. А ще тут існує невелика buddhist училище.
6. Озеро Хубсугул
Хубсугул – найглибше і найкрасивіше озеро Монголії. Його часто називають «молодшим братом Байкалу» за схожість форми (довгої і трохи зігнутої), а також за чистоту і прозорість води, – як і з Байкалу, з Хубсугула можна без побоювання пити прямо з борту човна.
Дуже схожий і мальовничий берегової ландшафт цих двох кристальних озер (невисокі гори, вкриті густою тайгою). До речі, вони розташовані в одному і тому ж розломі земної кори, а відстань між краєм південної Байкалу і північної кромкою Хубсугула складає всього 230 км.
Хубсугул знаходиться недалеко від російсько-монгольського кордону (22 км). Довжина озера – 136 км, ширина – 36,5 км, а найбільша глибина – більш як 260 метрів. І, на відміну від Убсу-Нура, тут є житлові поселення. Крім того, на берегах озера розташовано близько 30 турбаз (в яких замість будиночків встановлені юрти), і вони практично ніколи не пустують.
В основному туристи, в тому числі з Росії їдуть сюди заради каякинга, піших походів по красивих місцях і, звичайно ж, відмінної риболовлі, бо
Хубсугул казково багатий рибою (в тому числі, ловлять тут ленка, харіуса, сига, омуля, гольяна, тайменя і т. д.). Ну а де ще ви зможете покататися у візку, запряженому справжнім волохатим яком-сарлыком?
5. Національний парк Горхи-Тэрэлж
У Монголії на сьогоднішній день існує 22 національних парку. Але найкрасивіший з них (як на думку туристів, так і самих монголів) – Горхи-Тэрэлж.
Він знаходиться всього в 60 км від Улан-Батора, на хребтах нагір’я Хэнтэй, і найбільше відомий своїми химерними скелями-останцями, багато з яких за своєю формою нагадують живих істот: величезну черепаху, зайця, сплячого динозавра і т. д. В ці місця дуже полюбляють їздити на вихідні жителі столиці, – тут побудовано близько 60 турбаз (з традиційними юртами) та 5 будинків відпочинку.
У Горхи-Тэрэлж дійсно дуже красиво. На території парку водяться рисі, вовки, ведмеді і інші дикі звірі, а також пасуться великі стада домашніх яків і коней.
Тут можна прогулятися по околицях верхи на верблюді, піднятися по довгих сходах з крутими східцями до буддистського храму для медитації Арьяабал (від якого відкривається чудовий вид на мальовничу долину, оточену скелями), а також відвідати особливу «фішку» Горхи-Тэрэлжа – парк динозаврів, де їх потужні фігури відтворені у натуральну величину із залізобетону (правда, останнім часом вони як-то «пообносились»).
4. Пустеля Гобі
Гобі – найбільша пустеля Азії, і більша її частина знаходиться в Монголії. Але, якщо ви уявляєте собі Гобі, як величезну суцільну масу піску без кінця і краю, покриту барханами, то, м’яко кажучи, помиляєтеся.
Насправді, тут можна зустріти найрізноманітніші ландшафти: і невисокі гори з лабіринтами вузьких ущелин; і зелену степ з жорсткою травою, по якій гуляє такий вітер, що важко встояти на ногах; і червоні піщані скелі (наприклад, знаменитий серед туристів масив Баянзаг, дуже нагадує арізонські скелі в США); і цілком родючі оазиси з невеликими річками або мальовничими озерами; і, так, справжні – несподівано високі дюни з дрібного-дрібного білого піску. І Гобі – не така вже мертва, як прийнято вважати.
Тут мешкають сайгаки, дикі верблюди, газелі, барани-архары, вовки, і навіть ведмеді. Крім того, по степових її ділянках кочує кілька десятків стійбищ зі своїми стадами.
А ще Гобі – найбільше у світі кладовище динозаврів. З-за сухого клімату їхні кістяки відмінно збереглися до нашого часу. Періодично в цих місцях знаходять все нові цінні для палеонтологів експонати (їх «видуває» з піску – в самому буквальному сенсі – постійний вітер).
До речі, в Баянзаге американський вчений Чепмен Ендрюс у 1920 році вперше в світі знайшов цілі яйця динозаврів (до цього виявляли тільки шматки шкаралупи).
3. Національний парк Гурвансайхан
Гурвансайхан, взагалі-то, – частину Гобі. Але ми виділили його окремо, оскільки в цьому районі пустелі концентрація пам’яток «зашкалює».
По-перше, в національному парку спостерігається особливу різноманітність флори і фауни (особливо – для такого посушливих місць). І ви просто не уявляєте, як красива буває пустеля після довгоочікуваного дощу, коли все одночасно і дуже бурхливо зацвітає, знаходячи, врешті, яскраві фарби!
По-друге, саме в цьому районі знаходять найбільшу кількість первісних скам’янілостей. І по-третє, – в Гурвансайхане розташовані кілька унікальних природних місць: Співаючі піски, ущелина Елын-Ам, каньйон Хермин-Цав і печера Цагаан-Агуй.
Співаючі піски (монг. Хонгорын Елс) – це найбільш вражаючі дюни в пустелі. Ширина цього піщаного ділянки – приблизно 12 км, протяжність – близько 100 км, висота від 80 до 300 метрів. При сильному вітрі труться один об одного піщинки видають дивний звук, іноді досить голосний і навіть моторошний. На дні ущелини Елын-Ам навіть жарким літом не тане товстий лід.
Червоний каньйон Хермин-Цав знаменитий своїм химерним рельєфом, а також численними соколами-балабанами і чорними грифами. А печера Цагаан-Агуй – стінами, покритими кристалами кальциту та безліччю знайдених тут артефактів палеоліту.
2. Пам’ятник змогу чингісхану в Цонжин-Болдог
Хочете побачити найбільшу кінну статую в світі? Ок, тоді вам доведеться проїхати 54 км на схід від Улан-Батора. Повірте, – ви її не пропустите ні за що, бо сріблястого, сяючого на сонці Чингісхана видно здалеку.
Висота самої статуї – 40 метрів, до того ж вона стоїть на високому постаменті (який являє собою невеликий музей, присвячений, само собою, змогу чингісхану і тим часам, коли Монгольська імперія поширилася на підлогу Євразії).
Цей значний монумент відкрився у вересні 2008 року. Поступово навколо нього з’являються все нові статуї кінних монгольських вершників. Згідно з планом його творців, тут буде великий тематичний парк, присвячений побуті та військовій справі монголів XIII століття.
До речі, 36 колон постаменту символізують собою 36 ханів, що правили Монголією після Чингісхана. А на голові у коня, на якому сидить великий воїн, – оглядовий майданчик з прекрасним видом.
Чому монумент встановили саме тут? За переказами, юний Темучін знайшов в цих степах, на березі річки Туул, золотий батіг, що, нібито, і стало ознакою особливої прихильності до нього богів та передбачило його велику долю.
До речі, з оглядового майданчика статуї Чингісхана можна досить добре розгледіти інший величезний монумент, що будується в декількох кілометрах звідси, – статую матері Тэмучина Оэлун (яка теж дуже шанується монголами).
1. Улан-Батор
І, нарешті, головна визначна пам’ятка Монголії – її столиця-Улан-Батор.
Про нього можна говорити годинами, але, на жаль, нам доведеться згадати тільки найосновніше.
По-перше, місто цікавий навіть зовні: він знаходиться в мальовничій долині річки Туул, оточеній горами, і з однією з самих його високих точок (від меморіалу Зайсан, встановленого на честь перемоги радянсько-монгольської армії при Халхін-Голі) можна побачити, наскільки він гармонійно-різноманітний: так, в центрі Улан-Батора височіють сучасні висотки (і деякі з них дуже цікаві в архітектурному плані), неподалік видно спеціально збудований для молодих і перспективних фахівців яскравий район Віва-Сіті; більша ж частина міста практично нічим не відрізняється від міст російської провінції – тут такі ж панельні «хрущовки» (точніше «цэдэнбаловки») з майданчиками для дітей та лавами по дворах; а ось околиці являють собою суцільне «море» традиційних юрт (часто оточені парканами, що позначають ділянки окремих господарів).
На жвавій вулиці в потоці автомобілів можна побачити людину на коні. І все це виглядає цілком природно і «единостильно».
В Улан-Баторі живе 45% всього населення Монголії (1,4 млн. осіб). Велика частина центру міста являє собою суцільний пам’ятник культури. З того, що тут можна подивитись, дуже радимо наступні пам’ятки:
• Площа Чингісхана (колишня площа Сухе-Батора) з пам’ятником вождю монгольської народної революції Дамдину Сухе-Батору на коні і значним монументом Чингісхана, «вбудованим» в будівлю Палацу уряду;
• Розташований неподалік пам’ятник знаменитому Марко Поло;
• Пам’ятник Шовковому шляху (цілий караван бронзових верблюдів);
• Парк Будди (з «золотою» 23-метровою статуєю Будди Шак’ямуні);
• Площа «Бітлз» з пам’ятником цій групі (навпроти місцевого Цуму);
• Справжній буддистський монастир Гандан (заснований в 1835 році);
• Палац Богдо-хана (Богдо-геген) – глави буддійської громади Монголії;
• Храмовий комплекс Чойжин Ламын Сум – музей буддистського мистецтва.
