Політичні режими: види, вплив на суспільство, а також відмітні ознаки і особливості

Велике людське об’єднання, визначена як суспільство, має набір характеристик: займана територія, розподіл результатів трудової діяльності, мова, культура, релігія і багато інших. Історично на базі однорідних спільнот формувалися країни. Останні об’єднують велику кількість людей і охоплюють великі відстані – це породжує необхідність управління. В результаті виникають держави.

Держава – це організація товариства допомогою систем управління і примусу, дії яких поширюються на суверенну територію. Держави розрізняються за формою адміністративно-територіального устрою, форми правління та форму політичного режиму.

Типи політичних режимів

Політичний режим – це структура політичної системи, яка визначає взаємовідносини громадянина і влади, їх взаємні права та обов’язки, формування політичної ієрархії. Основні риси режиму багато в чому визначаються національними, релігійними, культурними, історичними та соціальними особливостями країни. Тому кожна держава має свою індивідуальну структуру влади, якій властиві схожі риси з іншими країнами, а також відмінності.

Сучасна політологія виділяє кілька політичних систем:

• демократична;
• антидемократична.

Демократія характеризується:

• переважанням закону над інтересами окремих громадян і держави в цілому;
• поділом повноважень між гілками влади;
• громадянин має реальні і точно визначені права, обов’язки і свободи;
• державні структури формуються за допомогою реалізації громадянами свого виборчого права;
• наявністю опозиції і плюралізму.

Антидемократичний режим характеризується:

• переважанням приватних або державних інтересів над законом;
• система примусу реалізується незаконними методами;
• однопартійна система, переслідування інакомислення.

До антидемократическому режиму відносять тоталітаризм і авторитаризм. Демократична система ділиться на президентську і парламентську республіки, а також конституційну монархію.

Визначення політичних режимів

Демократія (від грец. δημοκρατία — народовладдя) визначає народ єдиним легітимним джерелом влади. Пряма демократія реалізується безпосередньої участі громадян у вирішенні питань. Класичним прикладом прямої демократії є референдум. Однак в умовах великих територій та численності населення здійснювати управління країною безпосередньо неможливо. Тому реалізована система представницької демократії, коли громадяни делегують свої права виборному органу.

Авторитаризм (від лат. auctoritas — вплив) – недемократична система, яка характеризується узурпацією влади в особі окремої особи або відокремленого колективу. Політичні противники переслідуються, однак в економіці, релігії, культурі та інших галузях залишається деяка свобода. Цікаво відзначити, що у часи Другої світової війни демократичні країни США і Великобританія перетворилися на авторитарні держави. Це сталося із-за об’єктивних причин, але можна зробити висновок: в умовах надзвичайної ситуації будь-яка держава набуває авторитарні ознаки.

Тоталітарний режим (лат. totalitas — цілісність, повнота) – антидемократія, при якій влада прагне контролювати всю життєдіяльність країни. Не допускається існування плюралізму, який переслідується за допомогою силових структур нагляду і контролю.

Таблиця 1. Основні види політичних режимів

ДемократіяАнтидемократизмПарламентська республікаПрезидентська республікаКонституційна монархіяАвторитаризмТоталітаризм (комунізм, фашизм)

Ознаки авторитарного режиму

Згідно суспільствознавства авторитаризму притаманні ряд характеристик, які відрізняють його від інших політичних систем:

• відсутні інститути впливу громадянином на політичну ієрархію. Вся повнота влади зосереджується в руках однієї особи або групи (монарх, військові, релігійна організація або інші);
• підтримка влади проводиться за допомогою каральних структур, а не переконанням громадян;
• переслідування політичного інакомислення. При цьому можлива багатопартійність, наявність громадських організацій і інших структур. Однак, яким би їх кількість не було, реальний вплив відсутній;
• формування ієрархії державних органів відбувається шляхом прийняття рішення вузьким колом осіб або за правом спадкування. При придбанні або втрати влади можливе застосування військових або силових структур;
• відносна свобода в неполітичних сферах, однак влада визначає стратегічний вектор розвитку.

До авторитаризму належать системи: жорстко-авторитарна, помірна, ліберальна, популістська, націонал — патріотична.

Ознаки тоталітарної системи

Поняття «тоталітаризм» характеризується певними особливостями, якими відрізняється від авторитаризму і демократії. Стисло характерні риси:

• наявність масової організації, зазвичай партія, яка формує ідеологію, владні структури і програму розвитку. Інтереси партії і держави можуть переважати над законами. Формується система «партія-держава», коли ключові посади займають виключно партійні функціонери;
• командно-адміністративна економіка, при якій здійснюється жорсткий контроль всієї господарської діяльності населення. Виробник зобов’язаний працювати згідно з планом, які б не відчував потреби споживач;
• інтереси і цінності правлячої організації (партії) переважають над іншими цінностями та інтересами. Вся життєдіяльність суспільства контролюється і регламентується;
• єдина ідеологія не терпить інакодумства. Всі потоки інформації перебувають під цензурою. Формується фанатично налаштоване суспільство;
• розвинена система поліцейських і судових структур, які проводять контроль і покарання за політичними мотивами. А також поширені репресії.

Ознаки демократичної системи

Сьогодні демократія вважається найбільш справедливою і прогресивною політичною системою. Вона має набір обов’язкових критеріїв:

• закон панує над усіма іншими інститутами;
• розбіжності вирішуються за допомогою закону і пошуку компромісів;
• всі громадяни рівні і мають однакові права і свободи;
• народ – єдине джерело влади, яку вони делегують своїм представникам. Останні лише управляють від його імені;
• прямі та вільні вибори, на яких кожен учасник має один голос і віддає його за окремого кандидата або за партію. Кожен повноправний громадянин має право бути обраним. Голосування проходить таємно, а у будь-якої людини є повний доступ до інформації про кандидатів. Право на проведення пропаганди;
• вільнодумство – кожен має право на свою точку зору, ідеологію і віросповідання, а також обов’язково відсутність цензури в ЗМІ і культури;
• пряме або представницьке участь в управлінні державою;
• структура суспільних інститутів, які сприяють захисту громадянських прав населення;
• інтереси більшості переважають над інтересами меншості при дотриманні прав меншості. Наявність інакомислення вітається як контроль за діяльністю влади;
• поділ владних повноважень на три гілки (законодавча, виконавча і судова). Згідно закону будь-яка гілка має право блокувати протиправні рішення двох інших.

Політичний режим – важливий показник рівня розвитку і структури суспільства. Знаючи яка політична система в державі, можна визначити основні його характеристики та особливості. Однак не все так просто. Наприклад, верховенство закону – це те, що є відмінними ознакою демократичного режиму і його основою. Оскільки лише при дотриманні цього принципу можливе існування демократії. Вказане твердження вірно поки реалізується на практиці, а не записано на папері.

Показовий приклад – це Японія. За зовнішніми ознаками зазначена держава – конституційна монархія. Проте після аналізу її суспільних процесів багато політологів віднесли Японію до націонал — патріотичного авторитаризму. Наскільки цей висновок вірний? Складно однозначно відповісти, але певні підстави існують. Важливо не тільки проголошення намірів, але також їх реальна реалізація.