Найвідоміші твори Буніна: список 10 кращих

Іван Олексійович Бунін – видатний російський письменник, творчість якого належить до Срібному століттю. У 1933 році він отримав Нобелівську премію з літератури.

Івана Буніна називають ювеліром слова, генієм російської літератури. Літературні критики сходяться на думці, що в творах письменника є спорідненість з картинами художника-живописця Віктора Васнецова, а повести і розповіді схожі з полотнами такого видатного художника, як Михайло Врубель.

Складно сказати, з якої книги слід починати своє знайомство з письменником. Спробуйте з «Легкого дихання» або з «Чистого понеділка», і вас негайно ж завлечет неповторна бунинская Росія.

10. Пізній годину

У творі «Пізній час» розповідається про старого пана, який зустрівся зі своїм минулим. Пізно ввечері він вийшов на прогулянку, щоб подивитися на знайомі місця і віддатися спогадам.

Головний персонаж з його спогадів про минуле – його кохана, деталі її зовнішнього вигляду: біле легке плаття, темне волосся, живі очі… Дівчина, яка робила його щасливим. Вона дала йому надію на щастя, але сталося непоправне – вона померла, але для літнього пана продовжує жити… Жити в його серці.

Герой усвідомлює, що в цьому житті у нього більше нічого немає – він пережив догляд майже всіх своїх рідних, але продовжує свій шлях у тиші…

Він виявляється у місця, де похована його кохана – і воно вказує не тільки на те, що цю людину чекає швидка смерть, але і на його внутрішню загибель.

9. Чистий понеділок

Оповідання «Чистий понеділок» дуже маленький, і висвітлює лише малу частину життя героїв.

Головний герой доглядає за особливої, незвичайної дівчиною – ім’я її невідомо, зате є характеристика душевної організації і зовнішнього вигляду.

Молоду людину приваблює її краса – він хоче її тілесно, бажає любові, але не розуміє її душі, мечущейся між очищенням і гріхом.

З їх відносин нічого хорошого не вийде, це зрозуміло одразу – вона каже йому, що в дружини вона не годиться, але він все одно продовжує свої спроби. Любов прекрасна, але проблема в тому, що дві людини не розуміють один одного.

Дівчина пішла в монастир, вчасно зрозумівши, що її духовний розвиток коштує набагато вище, ніж фізіологічні потреби.

Цікавий факт: дослідники бунинского творчості сходяться на думці, що для написання «Чистого понеділка» у автора був привід – перша любов.

8. Темні алеї

«Темні алеї» – історія, в якій Микола Олексійович одного разу, будучи молодим хлопцем, спокусив, а потім кинув селянську дівчину Надію через соціального статусу.

Минуло 30 років, і вони зустрілися. Надія отримала вільну від своїх панів і стала господинею заїжджого двору. Жінка так і не змогла вийти заміж – у Наді залишилася образа на Миколая, вона не змогла йому пробачити.

Чоловік теж самотній – він дуже любив свою дружину, але вона його кинула, а син виріс проблемний – веде себе, як повний негідник.

Все життя пролетіла перед ними у спогадах за кілька хвилин, і Надія підштовхувала його на них: «А ви мені всі вірші зволили читати про темні алеї…»

Микола Олексійович, їдучи, уявляв, як би склалося його життя, якби він зробив в молодості інший вибір – на користь любові…

7. Антонівські яблука

Оповідач згадує своє дитинство, проведене в селі Хутір – колись її вважали дуже багатою, адже в ній багато всього продавалося, зростала.

Йому пригадується чарівна пора – осінь, аромат опалого листя і запах антонівських яблук: садівники заповнюють ними воза, щоб відвезти в місто.

Пізньої ночі оповідач вибігає в сад і дивиться на небо… Воно всіяне зірками, він дивиться в небо довго-довго, поки не відчув, як земля йде з-під ніг… Оповідач згадує, як діди й баби жили у Околиці довго, що було ознакою добробуту.

Твір «Антонівські яблука» являє собою ліричний монолог-спогад, побудований за допомогою «техніки асоціацій».

6. Мітіна любов

Мітя закоханий у Катерину – миловидну дівчину, учнівську у театральній школі. Мітя дуже ревнує її до представників аристократичної богеми, які проявляють до дівчини підвищену увагу. Катя ж говорить йому, що немає причин для ревнощів, він для неї – найкращий.

Мітя весь час проводжає дівчину на «літературні вечори, в студію Художнього театру. З часом він зауважує, що Катя почала змінюватися – вона неуважна до массачусетському технологічному інституті, думає тільки про театр, а він не знає, як справлятися зі своєю болісною ревнощами.

Катя все більше віддаляється від Міті, і з наївною і зворушливою дівчата перетворюється на світську юну даму, весь час кудись поспішаючу і наряженную…

У «Мітіної любові» Бунін зумів дуже тонко передати переживання молодого хлопця, що залишився один на один зі своєю нерозділеного любов’ю.

5. Сонячний удар

Військовий і чарівна мініатюрна дівчина знайомляться на палубі корабля. Вона повертається додому з Анапи по Волзі, ще якийсь час тому вона знати не знала про існування цього чоловіка, проте приймає його пропозицію зійти найближчої пристані.

Вони зупиняються в готелі, але на ранок дівчина покидає коханого, відмовляючись продовжити спільну подорож. Її характером невластива нерозумність, і це пригода, як «сонячний удар».

Чоловік проводжає дівчину до причалу, а потім повертається в готель. Ненавмисне знайомство викликало в нього бурю емоцій, він впадає в ліжко і засинає в сльозах, відчуваючи любовне божевілля…

4. Легке дихання

Класичне оповідання «Легке дихання» розповідає про безтурботного і безстрашною юній дівчині Олі Мещерської, яка навчалася в гімназії, була з багатої сім’ї. Вона дуже красиво і краще за всіх танцював на балах.

Незадовго до своєї смерті Оля ніби була одержима! Вона веселилася, а начальниця гімназії лаяла її за неналежну поведінку.

Оля розповіла, що минулого літа її спокусив друг батька, 56-ти річний Малютін – брат начальниці школи.

Дівчина завела роман з козачим офіцером, але не любила його. Оля розповіла йому про свій зв’язок з Малютиным, і від ревнощів офіцер убив її на вокзалі прямо у всіх на очах.

Після смерті Олі начальниця школи кожне свято приходить на могилу дівчини. Дивна літня дама живе в своєму уявному світі. Сидячи біля могили, вона згадує, як Оля хвалилася своїм легким диханням, яке нібито приваблює чоловіків. А тепер її дихання розсіяно в вітрі, небі – всюди…

3. Окаянні дні

«Окаянні дні» – книга важка, настрій від неї стає похмурим, тому що вона носить траурні кольору.

Книга написана у формі записів щоденника, автор ділиться своїми враженнями та спостереженнями про події, що відбулися в Москві під час громадянської війни – з 1 січня 1918 по січень 1920 р.

Автор не був у захваті від того, що діялося навколо, і від майбутнього очікував ще щось більш жахливе. Бунін з іронією описує, як запровадили новий стиль обчислення часу.

Нотатки і спостереження Івана Буніна від подій в Росії можна прочитати в книзі «окаянні дні».

2. Життя Арсеньєва

Олексій Арсеньєв був народжений в батьківській садибі в 70-х роках. Все своє дитинство він провів на лоні природи, влітку перед його поглядом розстилалися квіти і трави, взимку – снігове море без кінця і краю…

Розмірене спокійне життя, російські пейзажі сформували характер Олексія, який ніколи не змінювався.

Його найяскравіший дитячий спогад – це поїздка в місто з матір’ю і батьком. По дорозі назад додому Альоша побачив дивного чоловіка, так він уперше дізнався про те, що існують каторжники, вбивці, злодії…

Цікавий факт: книга представляє з себе ліричний біографічний твір у п’яти частинах. У 1933 році Бунін одержав завдяки «Життя Арсеньєва» Нобелівську премію.

1. Пан із Сан-Франциско

Пан із Сан-Франциско, зауваживши, що в нього накопичилося багато грошей після роботи, якій він віддав усе своє життя, вирішив відправитися в подорож з дружиною і дочкою. Тоді люди подорожували в Старий Світ або Європу.

Був тоді кінець листопада, пливли вони на розкішному теплоході, випиваючи кави і приймаючи ванни. Пасажири прогулювалися по палубі, читали газети, відпочивали в зручних кріслах… Дочка пана познайомилася з принцом.

По прибуттю в Неаполь сім’я зупинилася в дорогому готелі, а потім усі вирушили на Капрі. Батько сімейства збирався обідати, пішов у читальню, і раптом йому стало погано, він впав замертво.

Вранці тіло пана доставили на пристань, але назад на Батьківщину він вже їде не розважаючись, а в трюмі, серед мороку. На палубі життя триває – люди веселяться, танцюють, але для пана все закінчилося.

Розповідь пояснює читачеві, що життя може обірватися в будь-який момент – потрібно жити зараз і насолоджуватися кожною хвилиною, проведеної на Землі.