Казка Лев, щука і людина: читати онлайн

Хитріше людини нікого немає, це зрозумів навіть цар звірів у казці «Лев, щука і людина». Розмовляли щука і лев, та раптом риба злякалася когось і зникла. Пізніше лев поцікавився, чому вона попливла. Та зізналася, що боїться людини, який будь-якого перехитрити може. Зацікавився цар звірів, захотів дізнатися, хто це такий – людина, так і з’їсти його. Відправився в шлях. Запитує у зустрічних, чи людина він. Хлопчик і старий цього не зізналися, а солдат сказав, що так, він людина. Вирішив лев з’їсти його, а служивий запропонував йому пащу ширше відкрити, мовляв, він сам туди і стрибне. А сам вистрілив з рушниці так шаблею відрубав вухо.

Текст казки

Раз на річці лев зі щукою розмовляв, а чоловік стояв віддалік і слухав.

Тільки щука побачила людину, зараз же пішла у воду.

Лев після її питає:

— Чого ти пішла у воду?

— Людину побачила.

— Ну, так що ж?

— Так він хитрий.

— Що за людина? — питає лев. — Подай мені його, я його з’їм.

Пішов лев людини шукати. Йде назустріч хлопчик.

— Ти людина?

— Ні, я ще не людина. Я хлопчик. Ще коли буду людиною!

Лев його не торкнув, пройшов мимо. Йде назустріч старий.

— Ти людина?

— Ні, батюшка лев! Який я тепер людина! Був колись людиною.

І цього лев не торкнув.

— Що за дивина! Не знайдеш людини ніде! Йшов, йшов лев, зустрів солдата з рушницею і з шаблею.

— Ти людина?

— Людина.

— Ну, я тебе з’їм!

А ти почекай, — каже йому солдатів. — Відійди від мене, я сам тобі в пащу кинусь. Разинь пащу ширше!

Лев відійшов, роззявив пащу. Солдат намітився так як бабахне з рушниці! Потім підбіг так шаблею вухо лева відсік. Лев — бігти.

Прибігає до річки. Випливає щука, запитує:

— Ну що, бачив?

— Та що, — каже лев, — хитрий чоловік! Відразу-то я його не знайшов: то говорить, що був людиною, то каже, що ще буде людиною, а як знайшов людину — так я і не зрадів. Він мені наказав відійти та розкрити пащу, потім як плюне мені в пащу, і зараз ще пече, а потім як висуне мову, та вухо мені і слизнул!

— То-то ж, я тобі казала, що хитрий чоловік…