Єрусалим — пуп землі
Пуп землі — в переносному сенсі — характеристика кого-то, хто без підстав вважає себе центром суспільства, головним, основним. Вживається з іронією
Середньовічні карти зображували світ у вигляді кола, в центрі якого знаходився Єрусалим. «Пупом землі» назвав його папа римський Урбан II в своїй промові на Клермонском соборі в 1095 році. У свою чергу папа відштовхувався у своїй промові від талмудичного фольклору, який ставив у центр світу Землю Ізраїлю, в центр її Єрусалим, в центр Єрусалима — Храм, в центр храму вівтар, а в центрі вівтаря — камінь перед ковчегом завіту. Вважалося, що з цього каменю, якого бог кинув у море, почалося світобудову. За іншою версією, бог закрив цим каменем отвір безодні, водного хаосу.
У пам’ятках давньої російської літератури це середньовічне уявлення і вираз так само зустрічається нерідко: у «Бесіді трьох святителів», в «Ходінні в Єрусалим іегумена Данила», у «Вірші про Книгу голубиної»
“Церква ж Воскресіння за формою кругла, а в довжину і в ширину одно має тридцять сажнів. В ній влаштовані просторі приміщення, і там нагорі живе патріарх. Відстань від дверей Гробу до стіни великого вівтаря дванадцять сажнів. Тут же, за стіною, поза вівтаря, знаходиться Пуп землі; над ним зроблений звід, і зверху мозаїкою зображений Христос, і напис свідчить: «Ось п’яддю моєї я виміряв небо і землю» («Ходіння в Єрусалим іегумена Данила», глава «Про церкви воскресіння господнього»)
— — — — —
“Ирусалим-горыд містам мати.
– Почаму жа Ирусалим-місто містам мати?
– Шо коштувати єп посеред землі,
Посеред землі, світла белыва –
Пытаму Ирусалим-місто містам мати.
У граді Ирусалими коштувати церква соборныя,
Соборныя, богомольныя;
У тій церкві ви соборні
Коштувати грабница на повітря білого каминна,
В тій гробниці білої мурованої
Припочивають мощі самово Христа,
Самаво Христа, царя небесныва –
Патаму церква всім церквам мати” («Вірш про Книгу голубиної»)
Пуп землі у різних народів
— Стародавня Греція — в святилище Аполлона в Дельфах (місті в центральній Греції)
— Стародавній Рим — у Римі
— Для індуїстів, буддистів Індії, Непалу — гора Кайлас в західному Тибеті
— Імперія інків — місто Куско (на південно-сході Перу)
— Китай — гора Тайшань (в провінції Шаньдун)
Застосування фразеологізму в літературі
— «Встань ось сюди, сказав Баєв, це пуп землі, полюс, нульовий кілометр, звідси всі дороги ведуть в Одесу. Може, з Одеси? — перепитала я» (Катерина Завершнева «Висотка»)
— «Вона ненавиділа Григорія Ганіна. Григорій Ганін, пуп землі і центр всесвіту, ніколи не любив дітей і ніколи не хотів їх. Зводити з ним Міку ― тільки травмувати дитину… «Втім, ― тут же заспокоїла себе Катя, ― навряд чи Ганін в Москві» (Тетяна Тронина «Ніколи не кажи «назавжди»)
— «Ми ж інтелігенція, пуп землі, а такту ні на копійку». Спершись ліктем на подушку, взяв півсклянки горілки, але продовжував бурчати: «Я хоч і вічний партизанів, але без закуски не п’ю. Не постав мене, як високоблагородіє, а подцепи ковбаски на виделку, і справа з кінцем» (Григорій Фукс «Двоє в барабані»)
— «Як вже повідомлялося, над усіма нашими околицями панує містечко Зубців. Взагалі це районний центр, але для жителів тутешніх сіл він ― метрополія, Париж, першопричина і пуп землі» (В’ячеслав П’єцух «Листи з села»)
— «Тут жив Аполлон дев’ять місяців в році, а інші три місяці жив Діоніс. В середині храму овальної брилою лежав великий білий камінь — «пуп землі». Греки уявляли собі землю плоским кругом, а самою серединою цього кола — Дельфи. Говорили, що Зевс, бажаючи знайти середину землі, випустив із заходу і зі сходу двох голубок назустріч один одному, і вони зустрілися якраз над цим каменем» (М. Л. Гаспаров «Цікава Греція»)
