«Ялинка» – повчальна казка для дітей і дорослих від класика літератури радянського періоду Михайла Зощенка – майстра сатиричного оповідання. При першому знайомстві з розповіддю Зощенка «Ялинка» короткий зміст допоможе розкрити основну думку твору і скласти план розповіді.

Короткий зміст

Розповідь ведеться від першої особи. Зощенко в автобіографічній манері, весело і невимушено, ділиться з маленькими читачами своїми дитячими спогадами.

Головні герої – звичайна сім’я:

• 

  Минька – хлопчик п’яти років.

• Леля, Лелища, як її називає маленький Минька, – старша сестра, жвава висока дівчинка семи років.
• Мама – господиня свята. Готує новорічну ялинку з подарунками і частуванням для своїх дітей і гостей.
• Тато – з’являється лише в розв’язці, він-то і дозволяє конфлікт. Видно, що папа користується безмежним авторитетом у своїй родині.

Починається розповідь з міркування автора на тему свого нинішнього віку і спогадів, скільки ялинок було в його житті. Але сама грандіозна трапилася в п’ять років.

Мама прикрашала ялинку і чекала приходу гостей з дітьми, а Минька з Льолею підглядали за цим дійством в дверну щілинку. Ось мама пішла на кухню, і Лелька запропонувала молодшому братові піти подивитися на цю красу.

Зайшли вони в кімнату і милуються ошатною красунею. Святкова ялинка була чудово оздоблена. У той час було прийнято вішати на гілки цукерки, фрукти, горіхи та інші солодощі. Ось і ця красуня наче манила пригоститися смачними сувенірами.

Лелька відразу запропонувала спробувати по пастилке, що висить на ниточці, а подарунки внизу не чіпати. Запропонувавши, жвава дівчинка відразу перейшла від слів до справи і моментально з’їла пастилку.

Міша теж хотів щось урвати з гілки і, щоб не відставати від сестри, відкусив шматочок від кримського яблучка, висів внизу.

Лелька ж, користуючись своєю перевагою в зрості, за цю проказу Міньки взяла ще одну пастилку, яка висіла занадто високо для брата.

Минька ж міг дістати тільки до вже відкушеного яблука. Маленького Ведмедика нічого не залишалося, як знову відкусити від цього яблука – не відставати від сестри.

Лелька немов дражнив брата і вже зібралася з’їсти третю пастилку, та ще й пригрозила, що горіх зараз візьме і хлопавку на пам’ять. Минька мало не плакав від образи і досади на свій маленький зріст. Тоді він взяв стілець, щоб дістати з верхніх гілок що-небудь крім яблука, але стілець впав.

І прямо на подарунки, які лежали на підлозі. Лелька тут і побачила, що від порцелянової ляльки відламалася ручка. Але в цей час пролунали мамині кроки, і брат з сестрою втекла в іншу кімнату.

Лелька підливала масла у вогонь і лякала Міньки, що в усьому винен він, і покарання йому не уникнути. Але Мишко не встиг отямитися, як прийшло багато гостей з дітьми.

Мама запалив на ялинці свічки і запросила всіх малюків підходити до неї, а вона буде дарувати подарунки.

Так кожен маленький гість отримував подарунок і якесь частування з ялинки. Всі були щасливі.

Але тут мама зняла з гілки надкушене яблуко і відразу покликала Міньки і Лелю до себе.

Старша сестра відразу видала, що яблуко кусав брат, а він сказав, що це Лелька його навчила.

Мама сказала, що Лелю поставить у кут за такі витівки, ну а паровозик, який призначався Миньке, подарує тому хлопчикові, якому трохи не вручила надкушене яблуко. І відразу так і вчинила. Минькин паровозик опинився в руках у чотирирічного хлопчика.

Маленький герой оповідання не зміг стримати образи і з усієї сили вдарив хлопця по руці. Хлопчисько заревів, а його мама відразу заявила, що вони більше не прийдуть до них у гості, а Ведмедика назвала розбійником.

Тоді вже за Міньки заступилася його мама і сказала, щоб він вона йшла зі своїм «золотушним» хлопчиком і більше до них не приходили. Тут мама дівчинки, якій подарували ляльку з відламаною ручкою, теж сказала, що вони підуть, залишившись незадоволеними подарунком.

Лелька сказала, що це навіть добре, адже іграшки тепер їм дістануться. І всі гості стали розходитися.

Тут прийшов тато. Він був незадоволений, що його діти вигнали гостей. Папа згасив свічку і сказав, що завтра віддасть всі іграшки гостям, а Лельке з Минькой нічого не дістанеться.

Важливо! З тих пір минуло 35 років, але автор запевняє, що з тих пір чужого не брав і не ліз битися першим.