Показують «биту годину»

Бита година — безглуздо розтрачене час, втрачений час; діяльність, на яку без результату було витрачено багато часу і зусиль; тривале очікування

Бита година спочатку – це час від одного удару годин до іншого

Походженням фразеологізм зобов’язаний історії появи в Москві перших міських годин з дзвоновим боєм. Вони були встановлені на одній з площ Московського Кремля, рівно на тому ж місці, де зараз стоїть Великий Кремлівський палац, в 1404 році афонським майстром ченцем Лазарем за велінням Великого князя Московського Василя I Дмитровича (30 грудня 1371 — 27 лютого 1425). Ось як описав ці години літописець: «Сій же часник наречеться часоморье: на всякий час б’є молотом у дзвін, размеряя і расчитая годинник нощные і дневныя, не бо людина ударяще, але челоковидно, самозвонно і самодвижно, страннолепно,не како створено человеческою хитрістю,преизмечтано і преухищрено»
Тобто людина не стежив за часом і бив у дзвін, а годинник мали механізм бою. Годинник відмірювали денні та нічні години. Денні години вважалися від сходу до заходу, нічні від заходу до сходу. Тому і в добі тоді вважалося неоднаково і кількість та час настання денних і нічних годин. Для того, щоб годинник могли відбивати й нічні і денні годинник, роботу механізму їх регулювали кожен місяць.

Синоніми вираження «битий годину»

• Ціла вічність
• Довгий час
• Нескінченно
• Нескінченно

Застосування фразеологізму в літературі

—

• «На фізиці вирішено було провалитися, мовчати гордо і неприступно. Замшілий стариган биту годину насідав на дурня і невігласа і, зломлений, гучно обізвав гороховейца лопухом і тупицею. На наступний день Андрій прийшов за документами і був приголомшений новиною: він прийнятий! Він ? студент!» (Анатолій Азольский «Лопушок»)

—

• «У той день вона чимось особливо мене дратувала, я так і рвався в бій. Ріта сиділа в своєму улюбленому кріслі під торшером, курила цигарку і тільки що відрадила з ким-то цілу годину по телефону. Затягшись димом і дивлячись на мене з надзвичайною уважністю, вона сказала: «Чим збагатилася? Хоча б тим, що краще впізнала твій характер» (Юрій Трифонов «Попередні підсумки»)

—

• «Довелося вибачитися за «непорозуміння», а з Максом мати пояснення, яке я мав намір витримати в тоні лютому, але він обеззброїв мене кроткою незворушністю: рішуче не розумію, мовляв, в чому прегрешил. ― Та в тому, що замість історичної лекції ви биту годину морочили публіку завідомим дурницею» (А. В. Амфітеатров «Чудодій»)

—

• «Авось ревнощі зробить те, чого не могли мої прохання. Я сидів у княгині цілу годину. Мері не вийшла, ― хвора. Ввечері на бульварі її не було» (М. Ю. Лермонтов «Герой нашого часу»)

—

«На нього, мій батюшка, знаходить такий, по-тутешньому сказати, правець. Іноді, выпуча очі, варто биту годину як укопаний. Вже чого-то я з ним не робила; чого тільки він у мене не витерпів! Нічим не проймеш» (Д. І. Фонвізін «Недоросль»)