Без царя в голові говорять про недалеке, безрозсудному, недалекоглядність, безвідповідальному людині, який спочатку робить, потім думає, не вміє розмірковувати про наслідки своїх вчинків, розраховувати свої дії на кілька кроків вперед
Англійський еквівалент фразеологізму «без царя в голові» тһе lights are on but nobody’s home — світло горить, але в будинку нікого немає
Синоніми слова «без царя в голові»
- без мізків
- дурень
- безбашений
- химерний
- дурковатый
- без голови
- розумом не блищить
- з головою не дружить
- недалекий
Походженням фразеологізм зобов’язаний прислів’ям «У кожного свій цар в голові» і «свій розум — цар в голові»
Використання прислів’я в літературі
—
-
- «Баба Нюся свята. У неї чоловік ? дід Леха, п’яниця, моєму був пара, і обидва синочка без царя в голові, та ще попивають, так що вона одна серед трьох трутнів-мужиків крутиться. Ти скільки дала їй грошей? Марія назвала суму в десять разів менше тієї, справжньої, що сунула в мокрі руки баби Нюсі» (Вацлав Михальський «Самотньому скрізь пустеля»)
—
-
- «Знає ж, що не прав, так немає, буде гнути своє. Вони з нашим Корнєєвим ? два чоботи пара, обидва без царя в голові. Але Санька хоч за хворих переживає, не стане з-за дурних фанаберий ризикувати життям хворого». Володимир Юрійович відчував себе погано і незатишно, його молодцеватая, безапеляційна манера триматися була награною» (Влада Валєєва «Швидка допомога»)
—
-
- «Ця мова був не прямим його нащадком, як ідо, а бічною гілкою по низхідній лінії. Для Даневича доктор Заменгоф був нудний педант, засвоївший всі пороки талди-курганської науки, для Пороху ? неохайний містечковий мрійник без царя в голові» (Л. Юзефович «Казароза»)
—
-
- «Дідусь про це, правда, дуже засмучується. Комп’ютерні онуки умничают і без царя в голові. «Має бути стрижень, ? шумить дід. ? Без основи осіб розсипається» (Галина Щербакова «Моління про Єву»)
—
- «А далі що? Один брат безвісти зник, другий у графа вчителює, невеликий бариш, третій без царя в голові, як кажуть, а дітей піднімати треба, вчити, в люди виводити. А на які капітали, Варвара Іванівна? А?» [Борис Васильєв «Були й небилиці»)