Жуковський Світлана аналіз і зміст балади, сюжет і композиція, історія створення, характеристика Світлани, риси романтизму, віршовий розмір, лейтмотив, герої твору

Василь Андрійович Жуковський є автором циклу балад, що відображають своєрідність руської народної культури і побуту.

Твори створювалися на основі віршів зарубіжних ліриків, але відрізнялися самобутністю і зрозумілістю для російського читача. Характерний національний колорит особливо яскраво проявляється в «Світлані».

Аналіз «Світлани» В. А. Жуковского, що виконується за планом, допомагає ознайомитись зі змістом твору, зрозуміти особливості і ідейний зміст балади.

Історія створення балади

Твір «Світлана» закінчено через чотири роки після публікації переказний балади «Людмила». В основу творів покладена оповідна пісня німецького поета Р. А. Бюргера.

Василь Андрійович Жуковський (1783 — 1852) — російський поет, один з основоположників романтизму в російській поезії. Перекладач поезії і прози, літературний критик, педагог.

Над «Світлана» автор працював 4 роки – з 1808 р. Рік написання балади – 1812. Надруковано ліричний твір на початку 1813 року в журналі «Вісник Європи». У присвяті значилося ім’я Ал. Ан. Протасової.

Сам вірш став своєрідним весільним подарунком на весілля племінниці і учениці Василя Андрійовича Олександри Протасової і поета Воєйкова. Олександрі Андріївні автор і присвятив свої ліричні рядки.

Короткий зміст

Читання повного тексту «Світлани» займає не більше 8 хвилин. У баладі ведеться розповідь про водохресних ворожіннях.

У перших рядках описуються різні способи визначити майбутнє і дізнатися судженого. Одна Світлана сумна і не бере участь в забавах подруг. Вона сумує про своєму далекому коханому.

І все ж у нічну пору дівчина наважується провести обряд ворожіння і зазирнути в дзеркало. Слід опис побаченого в дзеркальній гладі при світлі свічки. Перед Світланою постає коханий, вони мчать до церкви. У храмі крізь відкриті двері дівчині бачиться безліч людей і чорний труну. Сани проносяться повз, геть, до самотньої хатинці.

Зникають і коні, і наречений, а дівчина входить в хатину. На столі під білою скатертиною стоїть труна з коханим Світлани. Побачене справляє жахливе враження на діву, і вона прокидається. Що ж обіцяє побачений сон? «Села (тяжко ниє груди) під вікном Світлана». І бачаться їй на дорозі мчаться санки. З саней виходить ставний гість, її наречений.

Всі сумні події виявилися лише похмурим сновидінням, «щастя – пробудження». Автор спонукає вірити в провидіння і бажає не відати страшних снів. В останніх рядках слідують побажання світлою і веселого життя.

Аналіз балади «Світлана»

Твір Ст. А. Жуковського «Світлана» отримало схвальні відгуки сучасників.

Аналізуючи ідею і художнє своєрідність, В. Р. Бєлінський відзначав насичення «поетичними картинами російських святочних звичаїв і зимової російської природи». А Н. В. Гоголь підкреслював сильне враження, вироблене баладою «на всіх в той час».

Сенс твору

Головна думка балади міститься в останньому уривку, де автор говорить, що в житті необхідно вірити в Провидіння, а всі нещастя – «брехливий сон; щастя — пробудження».

Немає потреби жити безпідставними передчуттями і постійним очікуванням біди. Дійсність не має нічого спільного зі страшними сновидіннями. Люди не повинні плутати реальність і фантазії. А коли виникають сумніви і страхи, необхідно звертатися до віри.

Жанр і напрям

Твір написано в епоху романтизму і несе в собі яскраво виражені риси даного напрямку. В «Світлані» чітко вимальовуються основні особливості жанру балади. Тому помилково з-за значного обсягу вважати твір поемою. Балада належить до основних жанрів романтичного стилю.

В ліричному творі Жуковського присутні основні типові ознаки балади. Це ліро-епічний художній твір, що описує незвичайний драматичний випадок. Віршовані рядки «Світлани» володіють особливою співучістю, а сюжет наповнений містицизмом і таємничими подіями.

Автор активно використовує засоби художньої виразності: метафори, уособлення, порівняння. Спостерігається нерозривний зв’язок сюжету з фольклором російською і німецькою. Для німецького фольклору типовим є присутність мертвого нареченого, який постає з гробу. Російське народну творчість наділяє особливим містицизмом обряди святочних ворожінь.

У баладі багато символіки, властивої фольклору Русі. Вісником смерті служить ворон, таємнича стара хатинка нагадує житло казкової Баби-Яги, білий голуб відносить читача до втілення біблійного Святого Духа. І всі страхи і містичні образи зникають, як тільки лунає крик Півня.

Інший характерний прийом романтизму, присутній у вірші — спонукання сном. Перед головною героїнею постає головне питання: на чию сторону встати. Зберегти в серці святу віру в Провидіння або піддатися містичним спокусам?

Віршований розмір і композиція

В основі композиції балади лежить прийом протиставлення. Автор малює такі контрастні поняття, як любов і смерть, ніч і день, реальність і сон. За допомогою цього прийому Ст. А. Жуковський демонструє суперечливість внутрішнього світу людини.

Текст балади «Світлана» (для збільшення натисніть)

Композиція послідовна і легко сприймається читачем. Основу сюжету становить ліричний сон головної героїні. Експозицією служить віршований опис обрядів водохресних ворожінь.

Зав’язкою виступає рішення Світлани гадати опівночі в самоті і подальше поява на порозі нареченого.

Розвиток подій відбувається стрімко і супроводжується зимовою негодою і шаленою скачкою на конях.

Кульмінація – поява коханого юної діви у покинутій хатинці в труні.

Крик півня і пробудження від сну дівчини, а потім поява живого і неушкодженого нареченого Світлани є розв’язкою.

В епілозі автор дає настанови юній діві на порозі нового життя.

Віршований розмір балади – чергується чотиристопний та трехстопный хорей. Рима – перехресна.

Головні герої і їх характеристика

У баладі присутні другорядні персонажі та символічні образи.

Головна героїня – дівчина Світлана. У перших рядках вірша автор дає дівчині наступну характеристику: «Мовчазна і сумна мила». В образі Світлани Жуковський втілює вищі національні якості.

У героїні поєднується красива зовнішність і душевна чистота. Протягом року, нічого не знаючи про коханого, вона смиренно чекає. Її смуток лагідна і ніжна. Вона не шукає розваг в розлуці, а тихо віддається спогадам.

Її «душа – як ясний день», тому щастя не обходить Світлану стороною. Підсумком всіх сумнівів і тривог стає довгоочікувана зустріч і вічна любов.

Інший романтичний герой балади – наречений Світлани. Він володіє всіма характерними якостями: красою, відвага, добротою і статтю.

Теми балади

У баладі розкривається кілька основних тем:

  • кохання;
  • віри в Бога;
  • пророкувань.

Любовна тема є основною рушійною силою твори. Вона проходить лейтмотивом через все оповідання. Любов спонукає Світлану до містичних ворожінь, вона додає сил і допомагає вірити у краще.

Щира віра в Бога захищає героїню від представників потойбічного світу і веде до щасливого життя.

Тема святочних пророкувань подається автором в оригінальній манері. Бачення виникають не в дзеркалі, а в уяві Світлани, уві сні. Відкидається основне правило ворожінь – відмова від божественної підтримай, зняття натільного хреста перед обрядом. Дівчина проходить випробування «з хрестом в руці». І тут Жуковський знову говорить про важливість віри в Провидіння.

Проблематика

Оцінюючи проблематику вірша, необхідно чітко уявляти, в яку історичну епоху воно було написано. Жуковський писав насамперед для сучасників. Він піднімав проблему православного віросповідання, значення обрядової діяльності.

Автор зазначає тісне переплетення в свідомість людей язичницького і православного. Він робить акцент на проблематику забобони, вкоріненого в масах.

Чому вчить балада «Світлана»

В ліричному творі Жуковського даються ілюстрації народної життя, описуються незвичайні драматичні події, що опинилися всього лише страшним сном. Автор вчить читача стійкості та вірності, відданості загальнолюдським цінностям.

Сон і пробудження головної героїні трактуються не тільки буквально, а й символічно. Сновидіння тривожать душу, створюють помилкове розуміння дійсності. Прокидаючись, людина здатна прозріти і зрозуміти справжній сенс життя.

Жуковський робить упор на основні моральні цінності і вчить берегти любов, зберігати надію і вірити в щасливі моменти життя.