Автор: Іван Сергійович Тургенєв
Рік написання: 1852
Жанр: повість, що складається з коротких оповідань, об’єднаних головним героєм
Головні герої: автор – оповідач
Короткий зміст повісті «Записки мисливця» для читацького щоденника розповість про життя і побут простих селян та поміщиків в середині 19 століття.
Сюжет
25 коротких оповідань, об’єднаних у спільну збірку, розповідають про зустрічі автора з різними людьми і його враження та роздуми про ці зустрічі.
Тхір і Калінич
Тут розповідається про міцну дружбу двох абсолютно різних мужиків: Тхір – господарський і працьовитий, має будинок і міцну сім’ю, і Калінич – мрійливий, романтичний, не має ні дому, ні родини, ні навіть надійного кута.
Єрмолай і мірошничка
У цій главі автор мимоволі став незримим свідком нічного розмови між Єрмолаєм, кріпаком сусідського поміщика, і Аріною, дружиною мельника. Дівчина розповів, що вона любила лакея і завагітніла від нього, але бариня дізнавшись про це, її віддала заміж за старого мельника, а Петра віддала в солдати.
Малинова вода
Біля джерела під назвою Малинова вода, мисливець зустрів кілька кріпаків, за скупими словами їхніх розмов він дізнався про їх важку долю і безвихідному становищі.
Повітовий лікар
На маленькому постоялому дворі автор попросив викликати до нього лікаря, оскільки відчув нездужання. Доктор розповів про свою нещасливу любов до померлої пацієнтки і потім його одруження без любові на купчисі з великим приданим.
Мій сусід Радилов
Полюючи в липовому саду сусідньої садиби, мисливець знайомиться з сусідом, який багато років живе зі старою матір’ю і золовкой. А через кілька днів він дізнається, що Радилов виїхав з сестрою дружини, залишивши матір без допомоги.
Однодворец Овсянніков
У Радилова автор знайомиться з дрібним поміщиком Овсянніковим, схожим на старозаповітного купця, з важливими манерами. Цей чоловік жив з дружиною, не маючи дітей, що його дуже засмучувало, а серед сусідів користувався великою повагою.
Льгов
Полюючи на качок, яких на озері в селі Льгов було безліч, мисливець познайомився з колишнім кріпаком селянином Володимиром. Він намагався показати себе людиною освіченим і досвідченим і для цього вживав химерні і громіздкі вирази.
Бежин луг
Довго блукаючи по лісі, мисливець вийшов до місця, де сільські дітлахи пасли в ночі коней. Він приліг відпочити в їх багаття і мимоволі слухав розмови хлопців про лісовиків, про русалок і водяних і іншої нечисті, яка водиться біля людського житла.
Бурмістр
Сусідом автора був молодий військовий у відставці Пеночкин, культурний і освічений чоловік, з яким у автора з якихось причин не складалися стосунки. Одного разу їм разом довелося їхати в село Рябово для зустрічі з бурмистром Софроном. Бурмістр постійно скаржився господареві на недоплати, на непокірних селян, на брак землі, але незабаром автор дізнався, що село тільки юридично належить Пеночкину, а насправді все тут вирішує Софрон.
Бірюк
Селянин, соромлячись людей з-за того, що його дружина втекла з коханцем і кинула своїх дітей на чоловіка, став працювати лісником. ВІН жив вовкувато і здавався жорстоким і байдужим до чужої біди, але, як незабаром переконався автор, був здатний на добрі і милосердні вчинки.
Контора
Автор став мимовільним свідком сварки між конторником і фельдшером, який дорікав Миколи Еремеича за те, що наговорює на нього своєї господині і всіляко заважає його шлюбу з коханою дівчиною. Незабаром автор дізнався, що господиня маєтку дійсно відправила Тетяну в далеку село.
