Багато назви, які були звичними для слуху людей ще в минулому столітті, зараз викликають подив і звучать абсолютно незрозуміло. Наприклад, що таке закличка? Це слово останнім часом часто вживають вихователі в дитячих садочках, вчителі у молодших класах, а батькам доводиться дізнаватися, що ж таке педагоги мають на увазі. Дійсно, ті, кому зараз 30-40 років, з подібним терміном в дитинстві не стикалися.

Що ж це таке?

Згідно з визначенням, закличка – це коротка пісня чи вірш. Потрібна вона для розспівування перед заняттями вокалом або ж розучуванням творів, написаних для хорового виконання. Вірші ж зазвичай містять звернення до сил або явищ природи і в чомусь нагадують кричалки.

Є у цього слова та ще одне значення, відноситься до торгівлі та рекламного виробництва. У цих сферах закличка – це коротка похвала яким-небудь товаром. Але не варто плутати з рекламними слоганами, на відміну від них заклички не бувають образними, і в їх текстах згадуються властивості самого товару, а не викликані ним асоціації.

До чого вони відносяться?

Заклички – це один з елементів фольклорного жанру, надзвичайно популярний і поширений в старовину. Часто їх плутають з колядками чи іншими короткими пісеньками. Але заклички є самостійним жанром. Різниця з тими ж колядками в тому, що ці твори не мають прив’язки до якого-небудь події, свята або конкретного часу року.

Особливістю, якої народні заклички відрізнялися від інших складових усний фольклор елементів, було неодмінна згадка природного об’єкта або явища, до якого зверталися. По відношенню до людей, з зверненням до них, такого виду текстів практично не було. Не мали заклички і сатиричного, комічного підтексту, в цьому їх відмінність від частівок або куплетів.

Чим були заклички спочатку?

Це були свого роду короткі заклинання, які не є частиною серйозних магічних обрядів і не вимагають спеціальної підготовки або ж знань. Їх виконувати – це «клікати». Ймовірно, багатьом знайома приказка «накликати біду». В ній йдеться саме про це елементі усного фольклорного жанру.

Як правило, короткі вірші або пісеньки щось закликали або ж, навпаки, проганяли. Наприклад, весняні заклички повинні були прискорити відхід зими, а осінні – дозволити зібрати багатий урожай. Об’єктом ж кличу могло стати все що завгодно, що має відношення до природи – птахи, камені, річкова вода, сонце і так далі.

Клич не був магічним ритуалом, однак багато дослідників фольклору, культури, звичаїв і дохристиянських вірувань слов’ян вважають, що ці кричалки-призывалки були невід’ємною частиною язичницьких обрядів.

Основним аргументом на користь цієї версії початкового застосування закличек є те, що вони виконуються під час свят, що залишилися від язичництва – Масниці, Івана Купала та інших.

Як виконувалися заклички в старовину?

Ці фольклорні твори були невід’ємною частиною будь-яких обрядів, свят, гулянь. Проте вони могли виконуватися і без особливого приводу, наприклад, під час роботи в полі або ж клопоту на городі.

Досить часто виконувані під час свят заклички супроводжувалися різними ігровими сценками, які зображали те, про що йшлося у тексті. Як правило, це були мініатюри на тему селянської повсякденності або ж природних явищ.

Деякі з цих творів близькі до інших складових усного фольклору, використовуваним при ворожбі. У подібних закличках більше фраз, є чітке логічне побудова, що включає в себе зав’язку, зміст і закріплення. Є й інші, що складаються з одного речення, складеного без особливого рифмования і вимовного в наказовому тоні.

Нерідко заклички виконувалися під час водіння хороводів. У цьому випадку вони читалися злегка співуче. Або ж просто співали. Кликанья весни часто супроводжувалися обрядами з штучними птахами, сонцем або ж з випічкою у вигляді пернатих, небесного світила.

Ніж вони є зараз?

У сучасному світі ці твори є частиною фольклорної спадщини, народної культури. Використовуються же заклички для дітей молодшого віку в садах, тематичних розвиваючих гуртках і студіях, початкових класах шкіл.

Нерідко з закличек починаються заняття хоровим співом або ж вокалом у музичних школах, або уроки співу в загальноосвітніх. Це обумовлено зовсім не тим, що все, що має національні корені, в останні роки стає модним, а особливостями даних фольклорних творів.

Їх тексти зазвичай гранично прості для розуміння і цікаві дітям. А своєрідність манери виконання оптимально справляється із завданням розігріву голосових зв’язок і лицьових м’язів, необхідних перед заняттями співом.

Одним тільки виконанням використання закличек в дитячих освітніх і розвиваючих установах не обмежується. Приміром, у другому-третьому класах вчителі нерідко задають малюкам твір власних мініатюрних творів у цьому фольклорному жанрі.