Тварини хворіють не менш часто, ніж людина. І їм необхідне лікування, в тому числі і ін’єкційне введення лікарських препаратів. Самолікуванням займатися не варто, але іноді, ще до відвідування ветеринарної клініки необхідно ввести анальгетик або по рекомендації лікаря робити уколи будинку. Тому кожний власник повинен знати, як зробити укол собаці.

Загальні рекомендації до ін’єкційної терапії

Собакам ставлять уколи підшкірно і внутрішньом’язово. Рекомендації по введенню ліків дає ветеринарний лікар або ця інформація вказана в інструкції. Власнику тварини слід ретельно дотримуватися рекомендовану дозу та тип введення ліків.

Як правильно вибрати шприц

Для того щоб максимально щадяще поставити укол, слід правильно вибрати об’єм шприца і діаметр голки. Собак дрібних порід і цуценятам уколи можна робити інсуліновим шприцом. Діаметр інсулінових голок у шприцах різних виробників становить 0,3, 025, 0,23 мм., Довжина голки також варіюється (4-8 мм).

У деяких туберкулінових шприців для ін’єкцій довжина голки становить 13-25 мм при діаметрі 0,3-0,5 мм, Це дозволяє практично безболісно вводити ліки в підшкірну жирову клітковину. Але такий шприц має невеликий обсяг. Стандартний інсуліновий шприц вміщує 1,0 мл розчину і при введенні великої дози лікарського препарату його застосовувати недоцільно.

Крім того, гострий кінчик інсулінової голки швидко деформується, особливо, якщо укол ставлять у щільну шкіру на холці. Він зігнута у вигляді гачка, який добре видно при сильному оптичному збільшенні. Така деформація потребує докладання більшої сили для введення голки при повторному використанні і сильно травмує тканини при витяганні.

Для середніх і великих порід собак потрібні шприци більшого обсягу, так як розрахунок дози проводиться в залежності від маси тіла тварини. Застосовують шприци середнього обсягу (2 або 5 мл). Для того щоб менше травмувати тканини, можна до циліндру великого шприца поставити голку меншого діаметру з відповідним підставою.

При виборі довжини голки слід керуватися місцем доставки лікарського препарату. Якщо необхідно поставити укол підшкірно, то інсуліновий шприц успішно впорається із завданням. Довжина інсулінової голки не вимагає відстеження глибини занурення при введенні препарату середнім і великим собакам. Її якраз вистачає, щоб не потрапити в м’яз. Але якщо потрібно провести внутрішньом’язову ін’єкцію, то інсуліновий шприц не підійде і потрібно більш довга голка.

Крім того, при виборі шприца і, особливо діаметра голки, слід враховувати в’язкість препарату. Багато ветеринарні препарати, особливо пролонгованої дії, готуються на масляній основі. Висока щільність препарату не дозволяє застосовувати голки малого діаметра. Для їх введення рекомендується використовувати голки діаметром 0,5-0,7 мм

Діаметр голки, її довжину можна дізнатися з інформації, розміщеної на упаковці шприца. Для допомоги у виборі діаметра голки їх пластикове підстава роблять різного кольору.

Для постановки уколу собакам рекомендується 8 видів шприців з кольоровим підставою:

• помаранчевим (0,5 мм);
• синім (0,6 мм);
• чорним (0,7 мм);
• темно-зеленим (0,8 мм);
• жовтим (0,9 мм);
• рожевим (1,2 мм).

А також потрібно інсуліновий.

Як розрахувати обсяг ліки

Перед тим, як набрати в шприц ліки, потрібно ознайомитися зі шкалою на його корпусі. Для того щоб правильно розрахувати, скільки набрати ліки, рекомендується визначити значення одного ділення. Для цього від більшого значення віднімають менше й ділять на кількість «рисок» між двома великими поділками.

Так, наприклад, у 5 мл шприці формула розрахунку виглядає наступним чином: (3-2)/ 5 = 0,2. Отже, одну поділку 5-кубового шприца складає 0,2 мл Виняток – інсулінові шприци. Так як їх колба вміщує всього 1 мл розчину, то між великими поділками, наприклад, між 1 і 2, міститься всього 0,2 мл.

Вміння правильно розрахувати ціну поділок на шприці дозволить не втратити ні краплі дорогого препарату або уникнути ускладнень при введенні зайвих мілілітрів небезпечних ліків. Після того, як діаметр голки і об’єм шприца обраний, варто ознайомитися з правилами, як зробити укол собаці підшкірно або внутрішньом’язово.

Загальні правила при наборі ліків

Незалежно від виду препарату, існують загальні правила набору розчину в шприц:

1. Перед процедурою руки необхідно вимити з милом і протерти спиртом або дезинфікуючою рідиною.
2. Голка шприца повинна бути стерильною, тому не можна торкатися її руками.
3. Шийку ампули також можна обробити спиртом.
4. Надрізати по позначці спеціальної пилкою і, затиснувши ваткою, акуратно відколоти.
5. Ввести голку всередину ампули і, повільно відтягуючи поршень, набрати необхідну кількість ліків.
6. Шприц повернути канюлею догори і, постукуючи пальцем іншої руки за колбі, домогтися, щоб пухирці повітря зібралися у підстави голки.
7. Натискаючи на поршень, видавити повітря до появи краплі ліки на кінчику голки.

   

8. Якщо необхідно підготувати собаку для введення ліків, голку закривають стерильним ковпачком і відкладають.

Слід пам’ятати, що ліки повинні бути кімнатної температури. Введення холодного розчину викликає больові відчуття і може спровокувати запалення тканин. Найпростіше зігріти ліки – потримати і покатати між долонь ампулу з ліками або набраний у шприц.

Якщо ампула розкрита, але не всі ліки використано, то можна набрати ще один шприц і зберігати його з закритою голкою в холодильнику. Зберігати відкриту ампулу і використовувати з неї ліки на наступний день не можна. В шприці зберігати ліки можна не довше 3-х діб.

Використовувати можна тільки чітко марковані ампули, на яких видно назву ліків і терміни придатності. Перед набором ліки в шприц обов’язково треба читати інструкцію – деякі препарати перед набором та введенням слід перемішати, струсивши ампулу. Ємності зі стершейся маркуванням необхідно викинути, навіть якщо господар пам’ятає, що це за ліки. Не варто піддавати ризику життя і здоров’я вихованця.

До препарату обов’язково повинна бути інструкція, щоб точно знати спосіб введення. Так, наприклад, Димедрол можна вводити тільки внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Хлорид кальцію вводять виключно у вену, а Есенціале Н – тільки внутрішньом’язово. Неправильно вибране місце доставки препарату може спричинити абсцес або некроз тканин. Якщо власник не упевнений в тому, як правильно поставити укол вихованцеві потрібно проконсультуватися з ветлікарем.

Не варто набирати в резервуар кілька ліків, якщо це не обумовлено в інструкції або не було рекомендовано ветеринаром. Не всі ліки можуть поєднуватися. Деякі послаблюють дію один одного, інші вступають у хімічні реакції з утворенням токсичних речовин.

Методика введення ліків під шкіру

Найбільш часто використовуваної областю для підшкірної ін’єкції є холка – місце між лопатками передніх лап. Тут розташовується мало нервових закінчень, і навіть недосвідчений власник може бути впевнений, що не заподіє тварині сильний біль. Але слід враховувати, що шкіра в цій області більш товста, і голка малого діаметра може деформуватися або зламатися. Вводити його слід повільно, обережно.

Підшкірну ін’єкцію можна робити між нижньою частиною бічної поверхні черева і опуклою частиною стегна. Шкіру захоплюють пальцями в складку, трохи відтягують вгору, розсовують пальцями шерсть і під кутом в 45° вводять голку. Голка в товщі шкіри йде з опором. Тільки тоді, коли голка «провалюється», можна бути впевненим, що кінчик знаходиться під шкірою і слід вводити препарат.

Попередньо обробляти епідерміс дезрозчином немає необхідності. У собак на поверхні шкіри є власний антибактеріальний бар’єр. Ставити уколи потрібно тільки на місце з неушкодженим епідермісом.

Читайте також: як дати собаці ліки у вигляді капсул, таблеток, драже.

Методика уколу в товщу м’яза

Методика внутрішньом’язової ін’єкції дещо складніше, так як існує ризик потрапити в капіляр або нерв. Укол ставлять в холку або більшу м’яз на стегні. В холку краще вводити хворобливі препарати. В стегно колють в область коліна збоку від, над колінної складкою. Щоб чіткіше позначити м’яз, можна лапку собаки зігнути в коліні.

При внутрішньом’язової ін’єкції голка вводиться під прямим кутом в розслаблену м’яз. Якщо м’яз напружена, її можна легенько помасажувати, заспокоїти собаку голосом, погладити.

Для собак до 10 кг вагою голку в м’яз вводять на 0,7-1,5 мм. Представників середніх і великих порід укол роблять на глибину 1,5-3,5 мм. Швидке введення ліків може викликати больові відчуття у собаки. Тому слід ставити укол впевнено, вводити голку повільно, відстежуючи опір і не допускаючи занадто глибокого занурення голки в тканини.

Припекти спиртом місце уколу слід в тому випадку, якщо при витяганні голки з’являється кров. Не варто насильно примушувати тварина. Необхідно його заспокоїти, підготувати до ін’єкції морально. Виконувати маніпуляції простіше вдвох, коли один утримує собаку, заспокоює її, а інший спокійно робить укол.

При правильно обраному місці уколу і дотриманні всіх правил ускладнень не буває. Але деякий час господар повинен відслідковувати стан собаки після ін’єкції, і якщо тварина поводиться незвично – кульгає, скиглить, нервує, то необхідно показати тварину ветеринару. Кожен власник собаки повинен вміти робити уколи, адже від його вміння і рішучості може залежати життя вихованця.