Віртуальний жорсткий диск являє собою файл, у якому зберігається різна інформація: від простих текстових документів до повноцінної робочої операційної системи. Вони використовуються для різних цілей. Наприклад, встановлена нова ОС і повністю налаштована під вимоги користувача. Він робить віртуальну копію розділу і зберігає на переносному носії. У разі краху або невідновних помилок поточної системи, користувач легко відновить її з образу.
Віртуалізація дискового простору можлива різними способами. Розглянемо детальніше кожен з них.
Створюємо віртуальний диск засобами системи
Перший варіант – використання стандартних засобів Windows. Для цього необхідно натиснути правою кнопкою миші на меню «Пуск» і вибрати «Управління дисками».
Вибираємо меню «Дія», далі «Створити віртуальний диск».
Натискаємо на кнопку «Огляд», щоб вказати місце розташування файлу, і придумуємо йому ім’я.
Наступний параметр – це розмір. Визначаємо необхідне значення і вказуємо одиницю виміру: Мегабайти (МБ), Гігабайти (ГБ) або Терабайти (ТБ).
Далі вибираємо формат дискового простору. Перший варіант – стандартний формат, який був створений в 2005 році компанією Microsoft, називається VHD. Але у нього є обмеження: він підтримує файли віртуалізації, розмір яких не перевищує 2040 ГБ.
Якщо користувачеві необхідно створити файл великого розміру, то слід використовувати VHDX. Він підтримує до 64 ТБ і розмір сектора 4K, що дозволяє працювати з жорсткими дисками більшого обсягу (понад 2 ТБ). VHDX також є більш відмовостійкими порівняно з попереднім рішенням. Стандарт розроблений компанія Microsoft в 2014 році.
І останній параметр, який необхідний вказати – це тип віртуального простору. При виборі «Фіксований розмір» файл займе повний обсяг, який вказав користувач.
У другому варіанті будуть записані тільки ті дані, які вказані на даний момент. В подальшому, при додаванні нової інформації, розмір буде поступово збільшуватися, залежно від збережених даних, поки не досягнуть свого ліміту. Він розраховується в залежності від вимог, які користувач вказав у рядку «Розмір віртуального жорсткого диска».
Жорсткий диск не визначається при установці Windows
Після того, як усі дані були вказані, натискаємо кнопку «ОК».
Для подальшої роботи необхідно виконати процедуру ініціалізації. Натискаємо ПКМ на лівій колонці і вибираємо в контекстному меню опцію «Ініціалізувати диск». У новому вікні від користувача буде потрібно вказати формат розділу, який буде ініціалізований.
Master Boot record – це застарілий формат, але він підтримується всіма версіями Windows. На даний момент майже не використовується в сучасних ОС.
GUID Partion Table був представлений в нових версіях операційних систем компанії Microsoft в 2010 році. Працює з версіями Windows, починаючи з Vista.
Рекомендується вибирати GPT.
Після ініціалізації необхідно розмітити простір під потрібну файлову систему. За замовчуванням краще використовувати NTFS – вона дозволяє працювати з файлами, розмір яких перевищує 4 ГБ. Для цього натискаємо ПКМ на нерозмічену області і вибираємо пункт «Створити простий том».
Використовуючи підказки майстра налаштування, виконуємо необхідні дії. За замовчуванням програма пропонує використовувати весь вільний простір як єдиний логічний розділ. Якщо немає потреби створювати додаткові томи, то залишаємо як є.
Наступним етапом йде присвоєння літери логічного розділу. Тут можна також використовувати таку функцію як «Підключити тому як порожню NTFS-теку». Ця дія означає, що до указному розділу ОС буде додано обсяг віртуального тома. Такий метод часто використовується у великих організаціях, так як робочі станції мають жорсткими дисками малого обсягу, а закупівля нових займає тривалий час.
Третій варіант «Не призначати» означає, що це можна зробити пізніше.
Рекомендується вибирати літери, що йдуть в кінці латинського алфавіту. Це буде зручно при подальшій роботі з ними.
Наступне вікно пропонує відформатувати тому і вибрати файлову систему. Враховуючи, що розділ був тільки що створений і на ньому ще нічого немає – залишаємо все як є.
Способи установки шрифтів в Windows
В кінці майстер налаштування видасть всю основну інформацію про майбутні операції і попросить підтвердити.
Підключення диска вручну
Розглянемо ситуацію, коли у користувача вже є віртуальний тому і він хоче його підключити. Для цього відкриваємо «Управління дисками» як було зазначено в попередньому пункті. Вибираємо меню «Дія», далі «Приєднати».
Потрібно вказати шлях, де знаходиться файл. Враховуючи, що в подальшому з ним треба буде проводити роботу і вносити зміни, виставляти параметр «Тільки для читання» НЕ слід.
Підтверджуємо операцію монтування натисненням кнопки «ОК»
Відключення диска
Якщо віртуальний розділ більше не потрібно користувачеві, то його можна відключити. Для цього необхідно відкрити «Управління» і вибрати віртуальний те, натиснувши на нього правою кнопкою миші.
Відкриється контекстне меню. Далі вибрати опцію «Відключити».
Система запросить підтвердження. Натискаємо кнопку «ОК».
Створення томів і розділів
Для того, щоб розбити віртуальний тому на логічні розділи, в оснащенні «Управління» вибираємо знову створений віртуальний тому і запускаємо майстер налаштування.
Тут вказуємо розмір, який необхідний користувачу, наприклад, 3 ГБ і натискаємо «ОК»
Далі проходимо всі інші етапи, як було докладно розписано вище.
Створений логічний розділ 3 ГБ, а ще 2 Гб залишилися вільними.
Управління VHD з допомогою DISKPART
Всі перераховані вище операції можна виконати за допомогою утиліти diskpart. Для початку необхідно натиснути ПКМ на меню «Пуск» і вибрати варіант «Windows PowerShell (адміністратор)», в сімці досить натиснути Win+R, і ввести у вікні «Powershell».
У новоствореній командному рядку набираємо diskpart.
Тепер користувач знаходиться в консольної утиліти по роботі з дисковим простором. DiskPart підтримує наступні команди:
- Створення.
Як встановити Linux другий операційною системою поруч з Windows 7 або 10
create vdisk file=e:\VHD\test1.vhd maximum 3000 type=expandable
Create vdisk – команда на створення віртуального диска.
file=e:\VHD\test1.vhd – шлях, де буде зберігатися файл і зазначення його імені.
maximum 3000 – розмір файлу в мегабайтах.
type=expandable – формат файлу. В даному прикладі вибираємо динамічний. Для фіксованого потрібно вказувати команду: type=fixed
- Вибір томи для подальшої роботи з ним.
select vdisk file=c:\vhd\vhd1.vhd
- Змонтувати розділ.
attach vdisk
- Розмонтувати тому.
detach vdisk
- Призначити букву.
assign letter=G
- Відформатувати розділ під вимоги користувача
format fs=ntfs label=vhd1
FS=NTFS – формат файлової системи
Label=vhd1 – мітка формат диска
- Помічник по командам утиліти DiskPart
Help
- Вихід з програми
Exit
Як встановити систему на віртуальний диск
Для установки операційної системи на віртуальний розділ знадобиться дистрибутив Windows. Запускаємо процес установки Windows за звичним сценарієм. Коли на екрані користувача з’являється напис про вибір диску для інсталяції ОС, викликаємо командний рядок поєднанням клавіш «Shift» + «F10». Входимо в утиліту DiskPart.
Далі використовуємо команди для створення віртуального томи обсягом 25 ГБ і монтуємо його. Синтаксис команд був наведений в попередньому розділі статті.
В результаті після операції з утилітою DiskPart буде додано віртуальний диск в вікно вибору. Для його відображення необхідно натиснути кнопку «Оновити»
Далі проводиться установка ОС в звичайному режимі.
