Колонії особливого режиму «Вологодський п’ятак», розташовану на острові посеред озера, часто називають «російським Алькатрасом». Як і американську в’язницю, від суші її з усіх сторін відокремлює крижана вода північного водойми, а умови утримання тут вважаються одними з найсуворіших. За багаторічну історію з ІК не вдалося втекти жодному ув’язненому.

Історія

Острів Вогненна. Невеликий клаптик землі в центрі Нового озера, що знаходиться у Білозерському районі Вологодської області. Людина вперше ступила на цю землю в 1517 році. Їм був Кирило Білий, інок Корнилиево-Комельского монастиря. Він шукав місце, де можна було усамітнитися і віддаватися молитвам. І нарешті знайшов. У той час острів звався Червоним. Через пару років до Кирила приєдналися ще кілька ченців. Разом вони заснували Кирило-Новоезерский монастир. Зараз його споруди і стіни є в’язницею «Вологодський п’ятак».

Колонія з’явилася на Вогняному острові після приходу радянської влади у вологодські краю. У 1918-му усіх монахів звідти вигнали, а в монастир почали звозити революційно налаштованих людей і ворогів народу. Ближче до початку війни більшу частину в’язнів становили радянські господарські й партійні діячі, які потрапили під сталінські репресії. Місце, де був монастир, стали називати Новоезерской ІТК або просто табірним пунктом суворого режиму.

У 1953 р. Берія перепрофілював в’язниці у в’язницю для особливо небезпечних злочинців. Тоді і з’явилася нова назва колонії – «Вологодський п’ятак». Тепер контингент, який надходив туди, становили засуджені за вбивства і бандитизм.

1990-2000 роки

Вже під російською юрисдикцією в 1994-му в’язницю пристосували для утримання злочинців, що отримали довічний термін. Тоді і відбувся перший етап таких ув’язнених у кількості сімнадцяти осіб. Після того, як в 1996 р. був оголошений мораторій на смертну кару, їх число в «Вологодском п’ятачку» значно збільшилася.

За всі роки існування ІК у неї жодного разу не було акцій масової непокори або бунтів. Лише одного разу, в 1995 р., укладені сказилися через рішення адміністрації повністю заборонити куріння на території острова. Щоб стримати гнів злочинців, в якості компенсації був змінений порядок конвоювання поза камер. На відміну від інших колоній особливого режиму, в «Вологодском п’ятачку» в’язнів не змушують нахилятися до землі і виставляти розчепірені руки за спину.

В даний час

У нове тисячоліття в’язниця вступила з відрами замість унітазів і відсутністю раковин у камерах. У всіх об’єктах ІК зберігався дух глибокої давнини. У 2011-му в «Вологодском п’ятачку» провели глобальну реконструкцію: встановили санвузли і рукомийники з холодною водою. Але колонія донині, як і при иноке Кирила, опалюється дровами і вугіллям.

Сьогодні контингент ув’язнених на острові складають вбивці, педофіли, маніяки і навіть людожери. Серед інших тут відбувають покарання особи, чиї злочини прогриміли на всю країну. Наприклад, один з терористів, які захопили школу в «Беслан», учасник підриву «Невського експреса». Є в «Вологодском п’ятачку» і свій старожил – Казбек Калоєв, грабував і який вбивав людей на вулицях. Ще у 1990-му його засудили до страти, а потім розстріл замінили довічним строком. У 2015 р. Калоєв подав прохання про УДО – таке право дається всім «довічникам» після відбуття 25 років ув’язнення. Заяву відхилили. За всю історію «Вологодського п’ятака» умовно-достроково звідти ніхто так і не вийшов.

Особливості змісту

Зараз у в’язниці, ліміт наповнення якої становить 505 місць, відбувають покарання менше двохсот чоловік. В’язні з неврівноваженою психікою сидять в «одиночках», більш стресостійкі ділять камери з сусідом. На стінах коридорів всіх блоків «Вологодського п’ятака» – фото ув’язнених та пам’ятки з описом їх злочинів та особливостей поведінки. Ця міра потрібна для охоронців – щоб не розслаблялися. Майже на кожній табличці є вказівки про схильності до членовредительству, побіжу і суїциду.

День мешканців колонії будується так: о шостій ранку підйом, потім робота, прийом їжі, прогулянки, в десять вечора відбій. У проміжках – радіо, книги і телевізор. Під час неспання сідати й лягати на ліжко заборонено. Гуляють по одному в невеликих двориках, півтори години щодня. Дозволяють читати книги, крім детективів і забороненої літератури. В ув’язнених є можливість заробити на телевізор в камеру. На острові показують чотири канали, дивитися можна все, за винятком бойовиків.

Зв’язок із зовнішнім світом

Що стосується роботи, у в’язниці «Вологодський п’ятак» практично всі в’язні займаються пошиттям рукавичок і головних уборів. Зарплату витрачають на покупки в місцевому магазині. На утримання кожного укладеного щомісяця витрачається близько п’яти тисяч рублів: це витрати на харчування та комунальні послуги.

У перші десять років терміну засудженим заборонені дзвінки і тривалі побачення. У рік дозволяється тільки дві чотиригодинних відвідування. Після десятиліття дозволяють довгострокові триденні побачення. Ще через кілька років, якщо укладений веде себе добре, періодично дають можливість здійснювати короткі дзвінки.

Останній притулок

За словами начальника «Вологодського п’ятака» Володимира Горєлова, в останні роки спостерігається тенденція зниження віку «довічників». Зараз в колонію все частіше привозять двадцять-тридцять хлопців. Причому, як правило, вони є вперше засудженими, раніше не здійснювали злочинів.

Складно зрозуміти, чому молоді хлопці заради насильства і вбивств свідомо замикають себе в клітці і позбавляються маси можливостей. Так чи інакше, вони вибрали свій шлях, і все, що їм залишається – залишок днів провести в камері, відбуваючи покарання довжиною в життя.