Виразність мовлення: що це таке і її різновиди

Другий годину оратор носиться по сцені, співає, жонглює мікрофоном, показує яскраві презентації та переказує збірник анекдотів. А публіка все одно залишається глухою і вже починає відверто сопіти в напівдрімоті. В чому проблема спікера? Поганий вокал або торішні жарти? Простіше — не тим «чіпляє». Виразність мовлення — не єдине поняття. Як і всі категорії, вона включає в себе підвиди. Але які саме і як вибрати собі підходящий?

Що таке «виразне мовлення»?

Виразна мова — це стиль вербальної комунікації, що включає грамотність, поставлений голос, чітку дикцію. Також до особливостей такого договору відносять:

  • зрозумілі для кожного слухача слова та вирази;
  • доступно подану суть розповіді;
  • наявність риторичних фігур (тропів);
  • включення інформації, яка підтверджує основну тезу;
  • прозорість, ясність, доречність.

У промові прослизає характер оповідача. Не дивно, що няні в дитячому саду легко спілкуються з малечею, але нічого не тямлять у виступах адвокатів. Автомеханік спокійно підтримає розмову з програмістом, але не зуміє барвисто описати сюжет художньої книги в спробах зацікавити і спонукати до прочитання.

В будь-якому правилі є винятки. Знаходяться гуманітарії, вміло підтримують розмову про техніку. Є й архітектори, які знають толк в психології. Проте набагато більший успіх можна розраховувати, якщо вибрати для подальшого розвитку саме той вид виразної мови, який підходить під тип особистості.

Різновиди виразної мови.

1. Логічна.

Найсуворіший вид. Однак це не означає, що в ньому немає переваг. Логічно побудована мова дозволяє передати максимальну кількість інформації при мінімальних витратах часу. Логіка — кращий вибір для слухачів, які не люблять чекати і завжди беруть «бика за роги». Серед характеристик категорії — наявність:

  • термінів, професійної лексики, абревіатур;
  • лаконізму;
  • чіткості, неотступности від основної теми;
  • суворої структури розповіді;
  • переконливої аргументації, нерідко — наочності, предметності.
Дивіться також:  Як навчитися говорити ні: 6 ефективних рад

Може здатися, ніби логічні тексти використовуються тільки в наукових або ділових колах. Це помилкове судження. Все залежить від мислення оповідача. Мовленнєва логіка активно використовується навіть у побуті, коли її носій любить говорити коротко і по справі. Незважаючи на стереотип, в такій розмові немає надмірної сухості, так як він включає в себе доречні порівняння та епітети.

Кому підійде: логікам; тим, хто не любить «лити воду», вважаючи за краще говорити по суті.

2. Емоційна.

Для такої практики оповідачеві не обов’язково бути актором, оглушливо сміятися чи плакати, бурхливо реагувати на все навколо. Ні, він може бути цілком спокійний і врівноважений. Одна справа-відчувати емоцію і зовсім інша — її висловлювати. Яскрава демонстрація почуттів — це інший підвид виразності. Докладніше він буде розглянутий в одному з наступних розділів статті.

Оратор емоційного типу прагне керувати переживаннями публіки або співрозмовника, а не передавати їх самому. Хоча одне іншого не виключає. Для такого виду характерно:

  • звертання до моралі, моральних догм;
  • спонукання відчути ситуацію, ідею;
  • створення інтриги;
  • порушення морально важких тем;
  • включення несподіваних смислових поворотів;
  • використання риторичних питань;
  • тісне спілкування зі слухачами, зближення з ними.

Ця методика не волає до розуму, навпаки, — вона прагне його затуманити. Основна мета тут — серце і душа. Саме тому даний вид спілкування часто прирівнюють до маніпуляцій. Освоювати його краще обережно, не підключаючи негативні цілі. В іншому випадку реакція публіки буде різко негативною.

Кому підійде: особистостям з активною життєвою позицією, лідерам, природженим психологів.

3. Психологічна.

Ця різновид багато в чому схожа з попередньою. Вона також сприяє зближенню спікера і його слухачів. Є схильність до маніпуляцій, як і емоційного виду. Однак останній покликаний впливати тільки на почуття, які аудиторія вже відчувала раніше. Психологія ж впливає на миттєві переживання, причому охоплюючи ще й розум, інстинкти. Ознаки:

  • використання психологічних прийомів;
  • включення контрастів, несподіваних ефектів, інтриги;
  • більш ретельний контроль голосу, міміки, рухів;
  • часта імпровізація;
  • уважність до реакції глядачів.
Дивіться також:  Як перестати ревнувати? 10 необхідних послідовних кроків

Психологічний метод працює «тут і зараз». Інших видів найчастіше потрібна заздалегідь продумана структура, яка буде в точності відтворюватися під час розповіді. Психологія ж вимагає експромту.

Кому підійде: поціновувачам психології; прагнуть до впливу; уважним, кмітливим; тим, хто вміє контролювати власні емоції та їх вираження.

4. Експресивна.

Експресивний тип тісно пов’язаний з харизмою. Оповідач, який використовує цей вид, яскраво і відкрито висловлює свій внутрішній стан. Або застосовує акторська майстерність. У подібній методиці увага приділяється:

  • голосу — гучності, інтонації, тембру;
  • активних рухів, жестах, міміці;
  • динаміці — ніякої монотонності;
  • впевненості;
  • ефекту несподіванки і подальшого напору;
  • безперервного відтворення — пауза може охолодити настрій аудиторії;
  • пафосною градації.

Виступаючи, спікер «заражає» слухачів енергією, напором, натхненням. Секрет експресії полягає в правилі «10 відсотків». Якщо хоча б десята частка публіки, в якій більше 10 осіб, поведеться на виверти оратора, інша частина натовпу теж підключиться до гри, причому несвідомо.

Кому підійде: активним, харизматичним особистостям; холерикам, сангвінікам; акторам за покликанням.

5. Лінгвістична.

Красива мова — ще одна наживка для співрозмовника. Ця техніка чіпляє своєю «правильністю». У ній немає психології, зайвих емоцій або крайньої сухості. Однак людини, опанованого подібною методикою, дуже приємно і цікаво слухати. Специфіка виду:

  • висока грамотність;
  • вигострене вимова — від наголосу до чіткості;
  • спокійна подача інформації;
  • збереження суворої мовної структури;
  • зв’язність і послідовність;
  • ввічливість, велич, манірність.

Кому підійде: лінгвістам; тим, хто воліє дотримуватися правила, цінує адекватну строгість і не любить безлад.

Дивіться також:  Компліменти чоловікові: 100 прикладів на різні теми

6. Літературна.

Літературна мова — справжнє мистецтво. Ні в одному з підвидів виразності немає такої художньої насиченості. Це поєднання реальності та ілюзії, алегорична дійсність. До її ознак належать:

  • велика кількість риторичних фігур (епітети, метафори, гіперболи тощо);
  • образність, переносне значення;
  • завуальований підтекст;
  • використання цитат, афоризмів, приказок;
  • стихотворность (іноді);
  • багатий лексикон.

Частково літературний тип пов’язаний з лінгвістичним — останній допомагає словесно передавати образи. В цілому кожен з видів мовлення якось пов’язаний з іншими, але не ідентичний.

Кому підійде: літераторам, любителям книг, поціновувачам мистецтва, мрійникам; тим, хто віддає перевагу образність, любить загадки.

7. Гумористична.

Цей вид ділиться на власне гумор і сатиру. У кожного підвиду є свої ознаки.

Гумор Сатира
Легкість подачі Смислове нагромадження
Добродушність Негативний підтекст, висміювання, критика
Відкритість Завуальованість
Періодичне використання для відступу, відволікання або відпочинку Застосування протягом усієї промови в якості основи розповіді
Універсальність у використанні Ситуаційна обмеженість

Обидві різновиди комізму вимагають живого розуму, спостережливості. Ораторам, що обрав саме цей шлях розвитку, краще дотримуватися обережності. Доречність у цьому випадку особливо важлива. Сатиру не можна використовувати на багатьох заходах. Небажано, щоб гумор становив більше третини усього оповідання. Виняток — виступи комедіантів.

Кому підійде: сангвінікам, оптимістам, критикам; веселим, харизматичним людям, тим, у кого швидка кмітливість і винахідливість.

Виразність мовлення рідко дається одній людині відразу в декількох видах. Набагато частіше зустрічаються ситуації, коли спікер опановує єдиним типом виразного виступу. І його виявляється достатньо, щоб публіка вибухнула бурхливими оплесками. Тим не менш прагнути до вмілій комбінації цих різновидів — похвально. Однак у всьому є міра: один освоєний стиль — добре, два — відмінно, три — шедеврально, а ось чотири — вже суцільний хаос.