Виховання, визначення в педагогіці, принципи, види виховних завдань, новий підхід до змісту виховання, єдність вимог до процесу виховання

З покоління в покоління переходять стилі і методи виховання: багато батьків виховують своїх дітей схожим на той, яким виховували їх самих.

Інші батьки поверхнево знають, що це таке — виховання, що передбачає дане поняття, які цілі та завдання ставить, і який результат можна отримати, прикласти всі практичні та теоретичні знання.

Що таке виховання

Виховання – це мистецтво і досить нелегкий процес, ефективність якого багато в чому залежить від педагогічної і психологічної освіченості дорослих.

Значення слова «виховання» можна потрактувати у двох сенсах:

  1. В широкому розумінні воно означає процес соціального становлення особистості. Воно починається з моменту народження і триває до самої смерті. Зміст виховання залежить від природних і суспільних чинників, багато в чому залежить від раннього вікового періоду і поведінки батьків.
  2. У вузькому визначенні під цим поняттям мається на увазі придбання дитиною позитивних в конкретному суспільстві цінностей і норм поведінки.

Виховання дітей

Єдність вимог до виховного процесу, єдині педагогічні впливи повинні пред’являтися до зароджується особистості від обох батьків і школи, не суперечачи один одному – в цьому випадку у дитини з’являється певна модель стереотипного відношення і поведінки, він легше і успішніше буде просуватися в навчанні, дисциплінованість, соціалізації та освоєнні суспільних цінностей.

Коли вимоги батьків до дитини суперечать один одному, коли мама говорить одне, а тато протилежне, у малюка може виникнути дисонанс, тривожність і психічні проблеми. Тому в родині так важливо виробити єдину лінію виховання.

Така єдність індивідуально у кожній конкретній сім’ї та культурі, воно виражається в узгодженості правил і норм поведінки, які прищеплюються дитині.

Психологія дає наступне визначення: вихована людина — це той, хто володіє культурою, ввічливий, має хороші манери і виявляє повагу до навколишнього світу та інших людей. Ввічливий індивід — це не завжди ознака вихованості, але вихована людина завжди буде ввічливий.

Вихованість включає в себе володіння собою і уважність до оточуючих. Виховувати – означає навчити дитину такою вихованості. Вихователь – це той, хто виховує, причому їм не обов’язково виявиться саме батько чи педагог.

Педагогіка визначає виховний процес як динамічна сложноустроенное свідоме взаємодія між вихованцем і педагогом з метою формування особистості першого. Цей процес означає і самостійне вплив людини на самого себе.

Таке формування особистості стосується трансформації особистісних якостей і переконань, життєвих цінностей і загальної моделі ставлення до всього світу. При цьому з дитини неможливо «зліпити» як з пластиліну бажану особистість — все набагато складніше.

Види виховання та виховні завдання

Цілі навчання і виховання індивідуальні для конкретних соціальних норм і спрямованості сім’ї. Вони визначаються у відповідності з суспільно-державною системою та моделлю ставлення оточуючих дитину людей.

Ідеальна мета виховання, єдина для всіх, навряд чи існує, але можна виділити наступні зразкові завдання цього процесу:

  • формування усвідомлення сенсу існування, розуміння своєї позиції у світі, своєї індивідуальності та індивідуальності кожної окремої людини;
  • прищеплення прагнення змінювати цей світ, працювати і чесно виконувати свої обов’язки у навчанні і роботі;
  • засвоєння людських норм і цінностей.

Хочеться відзначити найбільш важливі аспекти, без яких будь-які методи і методики будь-якого виду виховання будуть безуспішні.

При вихованні мають центральне значення будинок, родина і взаємини між батьками. За суттєвості ці фактори переважають всі інші відносини, в тому числі і ставлення батьків до дитини.

Перш ніж намагатися змінити взаємини дитини в позитивну сторону, спробувати його навчити і виховати, принципово необхідно звернути увагу на відносини між подружжям. Поки вони самі собі дозволяють грубіянити один одному, дитина ніколи не стане ввічливим.

Другий важливий аспект — це безумовна любов. Це означає любити не за якісь заслуги, а любити незалежно від плюсів і мінусів дитини, незалежно від того, що ми від нього очікуємо в майбутньому. Безумовна любов — базис, основа подальшого розвитку особистості, її життєвого шляху, системи цінностей і відносин.

Сучасні принципи виховання в педагогіці

Види виховання, які виділяють в даний час, представлені в таблиці.

Вид виховання Визначення виду і завдання
Екологічне виховання Передбачає формування у дитини свідомого мети дбайливого і шанобливого ставлення до довкілля, раціонального і здорового використання її ресурсів.

Завдання:

1. Донесення до дитини інформації про навколишній природі.

2. Встановлення чітких меж допустимих дій людини на навколишнє біосферу, флору і фауну.

3. Просвітництво про методи збереження природних ресурсів.

Правовий виховний процес Означає передачу формується особистості інформації про юридичних законах і нормах, дотримання цих законів.

Завдання:

1. Прищеплення дитині відповідальності і шанобливого ставлення до законів конкретної держави.

2. Прищеплювати активну позицію в політичній сфері.

3. Виробляти критичне мислення по відношенню до навколишнього світу.

4. Виробляти дисциплінованість (не покаранням).

Розумове виховання Передбачає конкретно освіта і навчання, педагогічний процес, інтелектуальний розвиток і прагнення до самовдосконалення, самоактуалізації.

Завдання:

1. Керівництво становленням пізнавальної сфери дитини.

2. Схвалення спроб самостійності.

3. Брати до уваги індивідуальні особливості конкретного вихованця.

4. Не пропонувати дитині вже готове рішення, а стимулювати його спроби вирішити проблему самостійно.

Фізична Означає прищеплення дитині розуміння того, як вдосконалювати своє тіло і підтримувати здоров’я організму.

Завдання:

1. Чітке поняття про здоровий спосіб життя.

2. Вироблення інтересу до фізичних вправ та занять спортом.

Виховання трудової сфери Це формування у дитини потреби трудитися, навчання його сумлінності і чесності.

Завдання:

1. Допомога дитині в пошуку тієї сфери, яка стане його професією.

2. Вироблення творчого підходу до трудової діяльності.

3. просвітництво в розумінні значущості трудової діяльності.

Економічний виховний процес Визначається становленням у дітей ділових характеристик – ощадливості та адекватного сприйняття матеріальної сфери життя.

Завдання:

1. Формування у дитини адекватних уявлень про ринкових відносинах і бізнесі.

2. Прищеплення принципів соціальної справедливості в суспільстві.

3. виховання у дитини чесності в ринкових відносинах.

Моральне виховання Пояснюється як свідоме вплив на становлення чуттєвої сфери дитини, виховання моральних характеристик, доречних для конкретного суспільства. До моральних якостей відноситься ввічливість, повагу до всього навколишнього, вірність, тактовність, гуманність та інші.

Завдання:

1. Поважати свободу вибору дитини.

2. Подавати дорослим наочний позитивний приклад для дітей.

Естетичне виховання Означає розвиток у дитини правильного сприйняття мистецтва і потреби в поліпшенні зовнішнього вигляду світу, бачення прекрасного в природі.

Завдання:

1. Розвиток у дитини здатності помічати в житті і мистецтві естетичні характеристики і властивості предметів і явищ.

2. Виховання вміння відчувати естетичні почуття (захоплення, адекватна оцінка, задоволення від побаченого).

3. Формування потреби в художніх і естетичних переживаннях.

Суспільне виховання Це вироблення у дитини здатності взаємодіяти в суспільстві, займати в ньому певну позицію й розвивати суспільні навички.

Завдання:

1. Виховання у дитини почуття обов’язку по відношенню до своєї держави.

2. Просвітництво про неписаних законах і правилах, прийнятих у конкретному суспільстві і культурі.

3. Просвітництво про правила поведінки в громадських місцях, навчальних закладах, сім’ї і т. д.

Цілі виховання в конкретних концепціях

Гуманістична концепція визначає дитини центральною цінністю, він виступає як об’єкт і суб’єкт виховання. Метод гуманістичного виховання передбачає, що формує особистість не тільки засвоює зовнішні культурні норми, але й вносить у них ніщо своє.

Соціальний сенс гуманістичного підходу означає сприйняття дитини як активного суб’єкта виховання. Завданням є індивідуальний підхід до кожного з дітей, повага до дитини і врахування його бажань і думки.

Це повне прийняття дитини і позитивне ставлення до нього, повагу достоїнства, що формується особистості.

Прагматична концепція визначає функції виховання не в підготовці дитини до життя в майбутньому, а ставить у центр життя в сьогоденні часу, тут і зараз. Цей новий підхід називає головним завданням навчання воспітуемого знаходити рішення проблем у житті в даний час, накопичуючи досвід.

Зміст виховного процесу же розкривається в процесі вирішення побутових проблем в житті.

Завдання виховання в системі російської освіти

Система російського освіти в процесі пошуку нових шляхів розвитку та методів навчання і виховання. Навчальні заклади використовують кращі методики та плани радянського підходу до навчально-виховної роботи.

За однією з теорій, правильна побудова завдань виховної роботи повинно виходити з ідеології боргу і служіння своєму суспільству і майбутнім поколінням.

Сучасний підхід до виховного процесу повинен враховувати і створення єдиної цілісної системи виховання. Необхідно відмовитися від стереотипу «виховний процес дитини — це його турбота сім’ї і дому, а завдання школи — це навчання».

Як реалізуються цілі і завдання виховання

Цілі та завдання виховного процесу реалізуються як в процесі перебування дитини у навчальному закладі, так і в сім’ї. Роль виховання в житті людини неможливо переоцінити – як зазначалося вище, воно найчастіше передається з покоління в покоління.

Багато цілі та завдання виховного процесу реалізуються в наочному прикладі оточуючих дитини дорослих людей: вихователів, батьків і педагогів.

Це важливо: не можна забувати, що виховувати дитину — це означає в першу чергу виховати себе.

Роль виховання в житті людини

Виховання в сім’ї закладає основи поведінки, становлення, сприйняття і світогляду. Процес виховання, прийнятий в сім’ї, визначає долю воспітуемого.

Виховання і навчання — неподільний, взаємопов’язаний і спільний процес. Загальна центральна завдання навчання і виховання — це правильно направити розвивається особистість, впливаючи на всі сфери її життя: когнітивну, емоційну і поведінкову.