Нові часи нерозривно пов’язані з новими поняттями. Віджилі принципи, ідеї та мотиви, терміни поступаються місцем більш прогресивним, свіжим поглядам. Вже на їх основі будуються нові моделі навколишньої дійсності. Подібну ситуацію можна спостерігати, коли відбувається крах систем державного устрою – як це було у випадку СРСР. Стан справ у сучасній Росії рясніє новими поняттями і принципами. Одним з них є вертикаль влади.

Що це таке?

Давати визначення даного терміну потрібно через виділення його метафоричної складової. Вертикаль в даному випадку – це лінія, яка має певний вектор руху. Що стосується опису структури влади, то вектор спрямований вгору, а саме, від муніципальних і місцевих органів до більш глобальних, в чиїх руках знаходиться управління справами державного масштабу. Враховуючи принцип поділу влади, поняття вертикалі влади скоріше відноситься до її виконавчої гілки. Вона являє собою ієрархію, засновану на такій формі відносин в політичній сфері, як влада-підпорядкування. Через цю форму відбувається вибудовування владних і підвладних структур в єдину цілісну систему.

Вперше цей термін в російському медіапросторі з’явився в 1991 році в «Независимой газете» у контексті реформування виконавчої влади і збільшення ролі президента в політичному процесі. З цього часу термін спливав час від часу в ЗМІ, але особливою популярністю не користувався. Він міцно увійшов в ужиток тільки зі вступом Володимира Путіна на посаду глави держави та зазначеної ним політики зміцнення вертикалі влади.

Внутрішня політика Росії на початку 2000-х

У 2000 році Володимир Путін стає президентом Російської Федерації. Він підхоплює і починає займатися реалізацією ідеї Єльцина щодо зміцнення положення президента в країні, централізації влади і більш якісного взаємодії трьох гілок. Пробувши на посаді всього кілька днів, Путін ставить амбітне завдання зміцнення схеми вертикалі влади в Росії. Вона мала на увазі під собою зниження впливу еліти в різних регіонах країни, послаблення політичної опозиції, що повинно було привести до зміцнення виконавчої влади в особі президента.

Приводом до втілення політики посилення владної вертикалі в життя послужили так звані сепаратистські настрої губернаторів, які були засуджені президентом. У 2004 році він пропонує важливу реформу в низці майбутніх заходів по посиленню позицій виконавчої влади. Полягала вона в наступному: глави суб’єктів РФ повинні були призначатися на посаду безпосередньо президентом. Колишні керівники регіонів були перенаправлені в окремо створений для них орган – Державна рада.

Зміцнення вертикалі влади: ключові моменти

Спочатку Володимир Путін на посаді президента РФ поставив перед собою таку задачу, оскільки вважав, що тільки владна вертикаль здатна ефективно виконувати завдання, що стоять перед таким великим державою. З 2000 року, крім змін, пов’язаних з Радою Федерації, активно проводилися реформи, спрямовані на розширення і зміцнення в Росії схеми вертикалі влади.

Так, в 2004 році, після сумних подій у Беслані, однією з найважливіших ініціатив стала боротьба з сепаративными і екстремістськими настроями на Північному Кавказі. В якості однієї з причин, що дозволила терористичного акту станеться, Путін виділив ослаблення центральної влади і зниження ефективності державного управління. У підсумку сепаратистські настрої на Кавказі були придушені, терористи знищені, у тому числі і завдяки використання важкого озброєння.

Важливим етапом зміцнення схеми вертикалі влади в Росії стала адміністративна і територіальна реформи. Перша була спрямована на виконавчу владу, а саме на конкретизацію діяльності її органів. Федеральні органи були розбиті на 3 категорії: міністерства, федеральні служби й агентства. Перші були відповідальні за вироблення курсу державної політики і його втілення в життя. Завданням друге було здійснення контролю і нагляду у деяких сферах. Агентства же займалися наданням послуг населенню, розпоряджалися державним майном. Територіальна реформа, в свою чергу, полягала в об’єднанні деяких округів і областей в єдиний край. З 2005 по 2008 рік було сформовано 5 країв, кожен з яких складався з двох перш окремих частин. Пізніше їх стало набагато більше.

Ознаки російської вертикалі влади

Система управління державою, вибудувана в рамках вертикалі, в Росії відзначилася низкою особливостей. Проведені реформи також не могли не набути деякі наслідки.

• Зниження рівня участі громадян у політиці.

Нововведення 2004 року, яке полягало у переході права обрання глав регіонів до президента, не могло не відібрати в громадян деяку частку активних виборчих прав. Дана реформа в більшій мірі сконцентрувала управління вертикаллю державної влади в Росії в руках глави держави.

• Підпорядкування місцевого самоврядування.

Подібний ознака випливає безпосередньо з реформи 2004 року: глав регіонів обирає президент, що сприяє розвитку індиферентних настроїв серед громадян до питань політики.

• Вертикаль влади використовує ініціативних громадян для досягнення цілей.

Про це свідчить створення в 2011 році Загальноросійського народного фронту, кістяк якого був сформований з політично активних безпартійних громадян і низки громадських організацій. Завдання організації – підтримка чинного президента у вигляді стеження за виконанням його указів.

Тіньова вертикаль влади в Росії?

Деякими російськими політологами висловлюється припущення, що в країні зовсім не одна вертикаль влади, а дві. Друга як би ховається в тіні першої, що однак не свідчить про те, що в її руках не сконцентрована значна частка сил і засобів. Впливові корпорації і мафіозні угруповання часто відносять до тіньової вертикалі влади. Вона не має майже ніякого відношення до внутрішньої і зовнішньої політики держави, в якому представлена. Її головне завдання – фінансове збагачення конкретних осіб, які, як кажуть, стоять біля годівниці. Тому тіньова вертикаль влади і корупція – це два нерозривних поняття.

Стосовно ж положення справ у Росії деякі політичні діячі та політологи припускають, що Володимир Путін є ставлеником корпорації, яка являє собою ту саму темну владну вертикаль. Як докази наводяться такі факти, як: незвично швидкий зліт кар’єри вчинення нелогічних зовнішньополітичних маневрів, випадки з Бастрикіним і Ходорковським. Розглядаючи структуру владної вертикалі, можна побачити, що на вершині схеми вертикалі влади в Росії знаходиться президент. Однак якщо брати до уваги, що тіньова її різновид дійсно існує, то глава держави насправді не володіє всією повнотою влади.

Загальний висновок

Вертикаль влади – це політичний термін, який означає иерархичное підпорядкування виконавчих органів влади один одному. Підпорядкування слід знизу-вверх, тобто локальні, муніципальні представники влади виконують вказівки більш впливових інстанцій. Це поняття прийшло в російську політику ще на початку 1990-х, але активно стало використовуватися з приходом до влади Володимира Путіна в 2000 році.

Саме їм був поставлений курс на зміцнення вертикалі влади. Робилося це за допомогою ослаблення регіональних еліт, збільшення впливу президента і централізації влади як такої. Подібний внутрішньополітичний курс приніс з собою деякі негативні результати, як наприклад, зменшення участі суспільства в політичному житті країни.