Лікувальні властивості трави тирлич здавна допомагають у народній медицині. А також рослину використовують для виготовлення фармацевтичних засобів. Препарати і відвари на його основі сприяють полегшенню симптомів при різних захворюваннях і служать загальнозміцнюючими засобами. Важливо правильно дотримуватися дозування, щоб не завдати шкоди здоров’ю.

Хімічний склад трави тирлич

В хімічний склад трави входять:

• глікозиди, які посилюють перистальтику кишечника;
• аскорбінова кислота;
• біофлавоноїди;
• слиз;
• ефірні і жирні олії;
• смоли;
• гіркота;
• пектини;
• сахароза;
• алкалоїди.

Корисні властивості тирличу

Трава володіє антигельмінтною дією, тому її часто включають до складу різних аптечних препаратів, які справляються з паразитами. Приготований з тирличу настій приймають щодня в невеликій кількості. За місяць організм очищається від глистових інвазій, а також продуктів їх життєдіяльності.

Корисні властивості:

• пригнічує кашель;
• надає позитивний вплив на роботу ШКТ;
• збуджує апетит;
• знижує температуру;
• стимулює роботу печінки і серцеві скорочення;
• має спазмолітичну дію;
• надає протизапальний, кровоспинний і седативний ефект;
• позбавляє від судом;
• зміцнює імунітет.

Трава лікує:

• запори;
• артрит;
• хронічний гепатит;
• діатез;
• цингу;
• метеоризм;
• подагру;
• анемію;
• жовтяницю;
• очні захворювання;
• алергію.

Тирлич застосовують при лікуванні печінки, жовчного міхура, а також як жарознижуючий засіб. В японській медицині її широко використовують як протиревматичний, протигарячковий і антигельмінтний засіб.

Шкода трави тирлич

При необгрунтованому надмірному вживанні з’являється:

• запаморочення;
• головні болі;
• плями червоного кольору на обличчі.

При підвищеному тиску трава провокує гіпертонічний криз.

Протипоказання до тирличі

Трава володіє великим набором корисних якостей, але не всім вона дозволена. Забороняється вживати:

• вагітним;
• годуючим жінкам;
• людям з алергічними проявами.

З обережністю слід вживати траву особам, страждаючим гастритом, високим тиском і виразкою шлунку.

Не можна застосовувати в лікувальних цілях людям з підвищеною кислотністю, так як з-за її гіркоти подразнюються слизові оболонки ШКТ.

Вирощувати тирлич можна на присадибній ділянці

Правила вживання трави тирлич

Прийом настоїв та відварів на основі трави повинен бути строго дозованим. Готують лікарські засоби кількома способами:

• Для відвару 20 г рослинної сировини заливають 240 мл окропу. Ставлять на середній вогонь і варять 10 хвилин. Після цього проціджують і охолоджують. Приймають по 20 мл тричі на добу.
• Настій на спирту. У 500 мл алкоголю (можна замінити горілкою) засипають 50 г сушеної тирличу. Прикривають кришкою і залишають на сім днів. Беруть максимум по 30 крапель, попередньо розводячи водою, три рази в день.
• Для настою на воді 80 г трави заливають 2 л окропу. Закривають кришкою і настоюють 2 години. Приймають по 120 мл три рази на добу. Цей засіб можна використовувати для компресу і ножних ванночок.

Читайте також: Гісоп лікарський: застосування, протипоказання та відгуки

Застосування тирличу в народній медицині

Здавна народні цілителі використовували тирлич для лікування туберкульозу, малярії і чуми.

Відвар рослини під час цвітіння приймають при захворюванні нервової системи, занепаді сил, болях у шлунку і непритомності. Водний екстракт тирличу використовують як кровоспинний засіб. Настій з трави і квіток застосовують при туберкульозі, бронхіті, захворюваннях горла, пневмонії та як жарознижуючий засіб.

Важливо! Лікувальні властивості трави використовують при виробництві деяких алкогольних напоїв. Їх подають після прийняття їжі, щоб прискорити травлення.

Водно-спиртова настоянка проявляє протівотріхомонадних активність. У складі збору настій квіток вживають не тільки всередину, але і місцево. У Тибеті широко використовують для лікування гіпоацидному гастриту та захворювань порожнини рота.

Проти гострого бронхіту, ангіни, афонії і ларингіту готують засіб на основі 300 мл окропу і 8 г сухої посіченою трави. Настоюють 2 години, проціджують і приймають по 120 мл п’ять разів на добу.

Гострі респіраторні захворювання лікують настоєм, приготованим з 240 мл окропу і 5 г сухої посіченою трави. Через 1 годину, проціджують. Приймають по 120 мл три рази на день. При цьому лікарський засіб має бути обов’язково теплим. Якщо такий настій пити за півгодини до їжі, то він посприяє збудженню апетиту.

Заварена трава і корінь тирличу допомагають підвищувати опірність організму до інфекційних захворювань і зміцнювати імунну систему. Вживають в процесі всього лікування, поки ГРВІ повністю не пройде. При ангіні хворе полощуть горло кілька разів в день.

Відвар тирличу володіє гірьким смаком

Для поліпшення в тілі кровотоку заварюють чай з тирличу – 1 ст. л. кореневища трави заливають 240 мл окропу. Проварюють 5 хвилин. Напій ділять на три частини і п’ють перед їжею.

Відвар з трави і кореня тирличу надає ефективну боротьбу при захворюваннях суглобів різної етіології. Засіб зменшує запалення, зменшує больові напади, відновлює рухливість суглобів. Відвари застосовують зовнішньо у вигляді компресів, примочок, розтирань. Також використовують і внутрішньо.

Підвищена пітливість – гіпергідроз – доставляє великий дискомфорт, так як супроводжується появою неприємного аромату. Щоб зменшити симптоми або позбавитися від захворювання, роблять спеціальні ванночки для ніг. У воду додають відвар, приготований з 60 г кори дуба, 1 л окропу і 100 г тирличу, який проварюють чверть години і настоюють 45 хвилин.

Читайте також: Татарник: фото рослини, лікувальні властивості та протипоказання

Хвороби печінки лікують настоєм, приготованим з 0,5 ч. л. сировини тирличу і 400 мл підігрітої води. Перераховані компоненти перемішують і залишають на ніч, потім проціджують. Рекомендовано приймати засіб по 100 мл чотири рази на добу перед їжею за півгодини.

Якщо перемішати 40 г рослини і 600 мл спирту, а потім настояти суміш 14 днів, то отриманий лікарський засіб допоможе в лікуванні ревматизму. Настоєм розтирають уражені суглоби.

Тирлич при вагітності

Тирлич протипоказана для прийому жінкам на будь-якому терміні вагітності. На смак вона дуже гірка, тому викликає нудоту і блювоту. Входять до складу трави речовини викликають підвищення тонусу матки.

Важливо! Не рекомендовано вживати в період лактації, так як рослина змінює смак молока, надаючи йому гіркоту.

У всіх частинах культури прихований сильний лікувальний потенціал

Правила збору і зберігання тирличу

В залежності від виду тирлич може бути різною по висоті. Її квіти найчастіше пофарбовані у фіолетовий, синій або блакитний, але також зустрічаються жовтого і білого відтінку.

У лікувальних цілях використовують всі частини трави тирлич: стебла, квітки, листя і коріння. Цвіте вона в липні і серпні. Заготовляють на початку цвітіння, коли листя, що знаходяться в прикореневій розетці, не почали жовтіти. Зрізати треба всю наземну частину разом з розетковими листками або без них. Сушать, виклавши одним шаром, в тіні на повітрі.

Готову сировину можна зв’язати в пучок. Правильно засушенное рослина зберігає природний колір і гіркий присмак. Запахом не має.

Коріння збирають з початку вересня до кінця жовтня, а також ранньою весною. Вибирають екземпляри, які досягли трирічного віку.

Кореневища викопують, ретельно очищаючи від дрібних корінців, землі і наземної частини. Промивають в холодній воді, а потім нарізають. Якщо корінь великий у діаметрі, то ділять ще навпіл.

Заготовлену сировину відправляють в сушарку. Якщо температурний режим буде вище 60°С, то тирлич деформується, а лікувальні властивості знизяться. Правильно висушений продукт має гірким присмаком.

Важливо! Якщо в приміщенні буде підвищена вологість, то сировина покриється цвіллю і стане непридатним для подальшого використання в лікувальних цілях.

Зберігають заготовки в паперовому пакеті чи скляній банці. Місце повинне бути прохолодним, без доступу сонячних променів. Максимальний термін придатності – п’ять років.

Висновок

Лікувальні властивості трави тирлич відомі з давніх часів. Важливо правильно вживати настої і відвари на основі рослини, інакше вони завдадуть непоправної шкоди здоров’ю. Перш ніж почати лікування, варто проконсультуватися з фахівцем.