Старовинна російська Вологда – це справжня туристична перлина, здатна запропонувати насичену екскурсійну програму. Хто не чув про знаменитого вологодском мереживі і чудових дерев’яних садибах, розкиданих по всьому місту? Також не менш відомі смачне вологодське масло і оспівані у популярній пісні різьблені палисады.
У місті велика кількість церков, побудованих в різних архітектурних стилях – від російської узорочья до суворого класицизму. Для любителів історичних будівель прогулянка по центру міста обернеться суцільним задоволенням, перед очима раз виникатимуть різнокольорові куполи, потужні стіни і химерні лиштви мальовничих дерев’яних особняків.
Що подивитися і куди сходити в Вологді?
Найцікавіші та найкрасивіші місця для прогулянок. Фотографії та короткий опис.
1. Кремлівська площа і Вологодський кремль
Кремлівська площа – серце Вологди та її історичний центр. Дивно, але аж до 1947 року вона була вимощена деревом незважаючи на те, що перші будівлі тут з’явилися ще при Івані Грозному. Тільки до 800-річчя міста її виклали каменем. В ансамбль площі входять три православних храми і головна архітектурна домінанта – Вологодський Кремль. Фортеця почали зводити в XVI столітті для оборонних цілей. До 1820 році більшу частину укріплень розібрали, так як до того часу споруда вже втратило своє значення. Загальна довжина мурів колись перевищувала 3 тисячі метрів. Сьогодні Вологодським кремлем іменують комплекс Архієрейського двору XVII століття.
2. Площа Революції
Центральна площа міста, розташована в межах історичного району Нижній посад. Вона виникла в 1918 році в результаті об’єднання Сінної, Спаської та Олександрівської площ. У XVII столітті тут були побудовані кілька церков, зруйнованих при СРСР. Сьогодні місце прикрашають монументи радянського часу: меморіал Вічний вогонь і кам’яний обеліск під назвою «Зуб» – пам’ятник героям Громадянської війни.
3. Вологодське дерев’яне зодчество
Вологодським дерев’яним зодчеством прийнято називати групу містобудівних стилів модерн, класичний та ампір), що переважали в містобудуванні наприкінці XVIII – початку XX століть. Дерев’яні будинки, побудовані в цей період, досить добре збереглися. Сьогодні їх налічується понад 100, багато є важливими пам’ятками. Серед споруд – селянські хати, купецькі особняки і житла міщанського стану.
4. Софійський собор
Релігійна споруда епохи Івана IV Грозного, найстарішу кам’яну будівлю у Вологді. Воно було взведено за наказом царя. Його унікальність полягає в тому, що всередині практично недоторканими збереглися фрески та іконостас XVII століття. Храм належить до хрестово-купольному архітектурного типу. Завдяки своїй безперечній історичної цінності, будівля не була зруйнована в радянський час. У наші дні на території собору знаходиться музей.
5. Воскресенський собор
Храм XVIII століття, збудований у стилі бароко при архієпископа Йосипа II Золотом. Інтер’єр був оновлений в першій половині XIX століття, тому початкова розпис стін не збереглася. Собор скасували в 1938 році і лише в 2016 році його знову передали РПЦ, після чого поновилися регулярні богослужіння. Будівля є цінним архітектурним пам’ятником і об’єктом культурного значення.
6. Церква Олександра Невського
Цегляний храм XVIII століття, спочатку освячений на честь Св. Нікола Чудотворця і згодом повторно освячений у зв’язку з рятуванням імператора Олександра II в 1866 році після замаху на нього змовників. Споруда збудована в класичній манері «восьмерик на четверику» і увінчана характерним для вологодских церков шпилем. Всередині зберігаються цінні ікони, серед яких є образ Олександра Невського з частинкою його мощей.
7. Храм Костянтина і Олени
Мальовнича церква кінця XVII століття, зведена в стилі московського зодчества – російської узорочья. Ця манера відрізнялася наявністю п’яти куполів, вінчали четверик на великому подклете, і дзвонової вежею шатрової форми з декількох ярусів. У храмі знаходяться ікони XV-XVIII століть. Вважається, що ще в 1503 році на місці сучасного будинку стояла церква з дерева, зведена за Івана III.
8. Церква Варлаама Хутинського
Споруда у витонченій манері раннього класицизму, збудована в 1780 році на кошти купця Узденникова замість зношеного кам’яного храму. Архітектор церкви невідомий, однак експерти припускають, що ним міг бути петербурзький майстер, так як в споруді явно простежуються світські палацові риси, зовсім не характерні для суворого релігійного зодчества Вологди.
9. Церква Покрови на Козлене
Будівля зведена в стилі московського бароко у 1710 році. Воно примітно тим, що всередині збереглися унікальні фрески, створені искусниками ярославської школи. Пізніші розписи відносяться до XIX – початку XX століть. Перша згадка про церкву Покрови на Козлене відноситься до 1612 році. Згідно з джерелами, більш ранній храм спалили литовські інтервенти в період Смутного часу.
10. Храм Миколи Чудотворця у Володичній слободі
Поряд із Софійським собором і церквою Дмитра Прилуцького на Наволоке, цей храм вважається однією з перших кам’яних будівель Вологди. З архітектурної точки зору він є типовим для міста посадських храмом, які зводили в XVII столітті. Внутрішній простір оформлено в стилі бароко з характерною орнаментальним ліпленням, арками, зазвичай притаманними цій манері.
11. Церква Стрітення
Споруду було зведено у 1735 році і перебудована в 1830. Воно відрізняється рідкісним для Вологди архітектурним стилем – змішанням російського бароко (основна будівля) та псевдоготики (дзвіниця). Звідси відбуваються кілька відомих ікон, нині знаходяться у великих музеях: «Таємна вечеря», «Відсічення голови Іоанна Предтечі», «Оплакування», «Зішестя в пекло» та інші твори мистецтва.
12. Церква Димитрія Прилуцького на Наволоке
Архітектурний пам’ятник середини XVII століття, який вважається одним з найбільш цінних у Вологді. Церкву назвали в честь Д. Прилуцького – засновника Спасо-Прилуцької обителі. Найбільш рання згадка про храм відноситься до 1618 році. Всередині будівлі збереглися фрески XVIII століття, створені під впливом ярославської школи. Деякі зображення містять сцени з життя Дмитра Прилуцького.
13. Спасо-Прилуцький монастир
Православна чоловіча обитель, що веде свою історію з XIV століття. Її заснував учень і сподвижник Сергія Радонезького Св. Дмитро Прилуцький. Монастир є одним з найстаріших і шанованих на Російській Півночі. В його комплекс входять церкви — архітектурні пам’ятки XVI-XVIII століть. У 1926 році обитель була закрита, в 1930-х роках вона використовувалася як в’язниця. Тільки в 1992 році її знову повернули віруючим.
14. Горні-Успенський монастир
Жіноча обитель, що функціонувала в період з 1590 по 1924 року. Вона була заснована Домникией — инокиней і старіцей. Спочатку всі споруди були виконані з дерева, перша кам’яна споруда звели вже у другій половині XVII століття. Два століття потому, при монастирі відкрили училище і притулок. На даний момент комплекс знаходиться в стадії відновлення – деякі його частини повністю відреставровані, інші ж втрачені назавжди.
15. Музей мережива
Вологодське мереживо – відомий туристичний бренд, який грає ключову роль в тематиці багатьох екскурсій поряд з дерев’яним зодчеством. Музей, присвячений цьому ремеслу, є унікальним за розмірами і складом експозиції. У його колекції зібрані не тільки роботи місцевих майстринь, але також представлені експонати, що розповідають про світової історії мереживного майстерності, чудові костюми, домашній текстиль, прикраси і картини.
16. Музей «Світ забутих речей»
Експозиція музею присвячена дореволюційної Вологді, культурі та побуті різних верств міського населення. В залах можна помилуватися на інтер’єри XIX століття і різні предмети, що були у вжитку більш 100 років тому і дають уявлення про те, як жили люди в ту епоху. Велика колекція розміщена на трьох поверхах, вона складається зі старих фотографій, сімейних реліквій, меблів, предметів інтер’єру.
17. Музей «Вологодська посилання»
У царській Росії Вологда була одним з місць, куди засилали ув’язнених. У 2007 році в дерев’яному будинку на вул. Марії Ульянової був відкритий музей, присвячений цьому явищу. Будівля примітно тим, що в 1911-12 роках протягом кількох місяців тут проживав знаходиться в посиланні В. В. Сталін. Експозиція розповідає про відомих політичних в’язнів і їх діяльності.
18. Музей «Література. Мистецтво. XX століття»
Музейна експозиція знаходиться на території колишнього маєтку купця Ситникова – пам’ятника вологодського дерев’яного зодчества XIX століття. Колекція цілком присвячена життю і творчому шляху двох діячів мистецтва: композитора Ст. А. Гавриліна і поета Н. М. Рубцова, які багато своїх робіт присвячували Російській Півночі. Збори є філією Вологодського музею-заповідника.
19. Вологодський драматичний театр
Театр був заснований в 1849 році (він вважається найстарішим у Вологді). За цей час він встиг змінити кілька будівель. На даний момент сцена розташований у спорудженні 1974 року побудови, що має всі ознаки радянської монументальної архітектури. Над проектом працювала московська команда конструкторів і інженерів, що спеціалізувалася на зведення будівель для видовищ і спортивних подій.
20. Галерея «Червоний міст»
Художній музей, відкритий в 2003 році, в якому творці зібрали роботи митців різних стилів: представників реалізму, андеграунду, символізму та інших прогресивних напрямків. Крім картин тут виставляються фотографії та сучасні арт-об’єкти. Всього колекція містить приблизно 1000 експонатів. У музеї регулярно проходять тимчасові виставки місцевих, російських та зарубіжних авторів.
21. Пам’ятник букві «О»
Незвичайний пам’ятник знаходиться в одному з міських скверів. Він символізує своєрідний вологодський говір, де упор робиться на букву «о». Завдяки цій відмітною особливості вологжан впізнають по всій Росії. Скульптуру встановили за ініціативою студентів Інституту бізнесу в 2012 році на честь 865 ювілею заснування міста. Вона виконана з металевого мережива і у висоту досягає 2,5 метра.
22. Пам’ятник К. Н. Батюшкову
Поет К. Н. Батюшков – уродженець Вологди, вчитель генія російської літератури А. С. Пушкіна. Вдячні нащадки встановили йому пам’ятник в 1987 році. Композиція складається з постаті самого Батюшкова, одягненого по моді пушкінської епохи, і коня (мабуть, скульптор вирішив таким чином натякнути на участь Костянтина Миколайовича в кампанії 1812 року). Обидва статуї стоять на гранітному постаменті.
23. Пам’ятник електричного ліхтаря
Пам’ятник встановили у 2004 році на честь 100-річчя електрифікації міста (1904 році тут запрацювала перша електростанція). Задум творця досить оригінальна і спірна, оскільки являє собою ліхтарний стовп і фігуру писающей на нього собаки. Але жителі без питань взяли цю композицію, мабуть, завдяки наявності здорового почуття гумору, так як всерйоз це творіння сприймати неможливо.
24. Будинок Петра I
Невелика будівля XVII століття, де кілька разів зупинявся Петро Великий під час своїх візитів до Вологди. Будинок належав голландського купця Івана Гутману. Всередині збереглися печі, вкриті 300-літніми кахлями. У 1872 році тут був заснований перший у місті музей. На сьогоднішній день його колекція складається з особистих речей правителя, а також начиння та меблів XVII-XVIII століть.
25. Шаламовский будинок
Двоповерхова будівля з каменю, де в 1907-24 роках проживав В. Т. Шаламов – поет і письменник, який прославився завдяки своєму твору «Колимські розповіді». Музей був утворений в 1991 році. Колекція присвячена життю і творчості автора. Тут зібрані його особисті речі, документи, записи, публікації. Сама будівля була зведена у XVIII столітті і вважається архітектурним пам’ятником.
26. Будинок Пузан-Пузыревского
Будинок являє собою дерев’яну садибу, зведену в 1823 році. До 1918 року на її території розташовувалося посольство США, після чого тут протягом двох років проживав сам керівник дипломатичної місії разом з сім’єю. У період 1997-2012 року в садибі працював музей. Споруда є цінною пам’яткою дерев’яної архітектури. На даний момент воно знаходиться не в кращому стані.
27. Будинок Засецких
Пам’ятник дерев’яного зодчества, побудований в кінці XVIII століття і реконструйований в XIX столітті. Він є найстарішим дерев’яним будинком, що збереглися на території Вологди. Будинок Засецких — це одноповерховий особняк з класичним портиком і мезоніном, ряд широких вікон обрамляють майстерно виконані різьблені наличники. Колись споруда належала іменитій дворянській родині.
28. Будинок купця Самаріна
Міська садиба початку XX століття, на території якої розташований музей. Будинок є рідкісним збереженим зразком такого типу забудови. Понад 100 років тому, тут знаходилися житлові приміщення, торгова лавка і кімнати, що здавалися в оренду. Сьогодні експозиція, що складається з фотографій, предметів побуту та документів, розповість відвідувачам про традиційний побут купецької сім’ї.
29. «Семенково»
Етнографічний музей, розташований в однойменному селі. Він являє собою зібрання пам’яток дерев’яного зодчества, що належать до XIX-XX столетиям. Будинки на територію експозиції привозили з віддалених районів Вологодської області. Музей відкрився в 1979 році. Його головною метою стало збереження унікальної архітектури та вивчення етнографічної спадщини Російської Півночі.
30. Садиба Брянчаниновых
Дворянський особняк в селі Покровському, зведений на початку XIX століття. Стиль споруди можна визначити як ранній класицизм. Садиба була родинним маєтком родини Брянчаниновых до 1918 року, поки власники не покинули Росію. З 1924 року на її території знаходився санаторій, який пропрацював до 1990-х років. У 2009 році закінчили чергову реставрацію садиби, після чого в неї відкрили культурно-просвітницький центр.
