Топ-10 шедеврів класичної музики

У часи, коли жили і творили Бетховен або Чайковський, не існувало музичних чартів, інтернету і звукозаписних компаній, але це не завадило їм стати культовими особистостями.

Зараз їх творчість популярно лише в певних, вузьких колах, тоді як масовий слухач віддає перевагу не наділені глибоким змістом пісні, які займають верхні рядки чартів.

Ми пропонуємо вам спробувати щось нове і залучитися до класики, для цього ми зібрали 10 шедеврів класичної музики від найвидатніших композиторів в історії.

10. Петро Ілліч Чайковський — Симфонія No 6

Цю симфонію великий російський композитор назвав «Патетичній», так як у ній він спробував протиставити життя і смерть.

Примітно, що композиція стала останньою роботою автора: через 9 днів після її прем’єри, Петро Ілліч Чайковський помер від холери (хоча після ходили чутки про самогубство).

Над шостий симфонією Чайковський працював кілька років, задумавши її ще в 1899 році, про що навіть написав князю Костянтину Романову. Він повідомив, що хоче створити щось грандіозне, що стане вінцем його кар’єри, і дуже сподівається, що встигне втілити задумане до своєї смерті. Він встиг, і творіння вийшло дійсно грандіозне.

9. Йоганн Штраус (молодший) — «На прекрасному блакитному Дунаї» (An der schönen blauen Donau)

Спочатку вальс створювався спеціально для Віденського хору і для нього навіть написали текст (автором виступив Йозеф Вайль), а повністю інструментальний варіант композиції Штраус представив трохи пізніше паризькій публіці.

Крім популярності і культового статусу, вальс став неофіційним австрійським гімном і щорічно, 1 січня, грається на Новорічному віденському концерті.

Дивіться також:  Найкрасивіші мулатки світу: фото найсексуальніших і привабливих негритянок і темношкірих дівчат

8. Ріхард Вагнер — «Зігфрід-ідилія» (Siegfried Idyll)

Ця опера є частиною тетралогії «Кільце Нібелунга», яку Чайковський назвав одним з найбільш грандіозних планів, коли-небудь рождавшихся в людській голові.

Над всією тетралогией композитор працював більше 25 років, а завершення «Зігфрід-ідилії» збіглося з народженням сина. Це стало подарунком для Вагнера, а опера – подарунком для його дружини.

Композиція складається з 3-х актів, починаючись з м’якою заспокійливою колискової. Сюжетно опера побудована на германо-скандинавської міфології і оповідає про Зиґфріда – безстрашного героя, якого не страшать дракони і дикі звірі, але в кінці він пізнає страх любові до жінки.

7. Людвіг ван Бетховен — Симфонія No 5

П’яту симфонію Бетховена хоча б частково чули всі: її вступна частина зустрічається у безлічі фільмів, відеоігор, сучасних пісень і т. д.

Виконана вперше ще в 1808 році, вона як і раніше актуальна, а її мотив пробирає до мурашок. Сам Бетховен говорив про нього «Так доля стукає в двері» і це повністю відображає суть (не дарма його називають «мотив долі»).

Примітно, що прем’єра симфонії вийшла провальною: в залі було холодно, публіка була втомленою із-за тривалої концерту, а самі музиканти допустили помилку, через яку довелося починати все спочатку.

Крім цього, матеріал був новаторським для того часу: звучання було незвичайним і сміливим, тому довелося по душі не всім.

6. Густав Полотно — «Планети» (The Planets)

Найвідоміший твір англійського композитора Густава Полотна, що складається з 7 частин. Кожна частина сюїти названа в честь планет: Марс, Нептун, Меркурій, Венера, Сатурн, Уран, Юпітер. Кожній з планет автор дав опис, яке, на його думку, відображало її характер.

Дивіться також:  10 найбільш високооплачуваних акторів «Ігри престолів»

Так, Марс він назвав «вісником війни», Юпітер на його погляд «приносить радість», а Венера, що характерно – «вісниця світу».

Повна сюїта триває 50 хвилин в живій оркестровому виконанні, але в обробці (на платівці чи диску) може бути коротше.

5. Дмитро Дмитрович Шостакович — Симфонія No 10

Якщо про попередніх музичних творах можна точно сказати, коли вони були створені, то з десятої симфонією Шостаковича все складніше.

Згідно деяким записам самого автора, вона була написана в 1953 році, хоча інші вказують на 1946 рік.

Близька подруга Шостаковича, піаністка Тетяна Ніколаєва, стверджувала, що композитор завершив роботу в 1951 році.
Як би там не було, прем’єра відбулася 7 грудня 1953 року в Ленінграді, і ця симфонія вважається однією з найвидатніших творів.

4. Роберт Шуман — «Любов поета» (Dichterliebe)

Петро Ілліч Чайковський вважав, що в історії музики XIX століття є «шумановским періодом», захоплюючись роботою Роберта Шумана.

«Любов поета» була написана у 1840 році, коли композитор вже був відомий, але все ще мало працював з вокальним жанром, хоча пізніше саме він по-справжньому прославить його.

Автор створював музику на вірші Генріха Гейне – видатного німецького поета, до творчості якого він звертався багато разів.

Дивіться також:  Найкрасивіші дівчата Instagram в світі: топ-10 сексуальних блондинок і брюнеток

3. Джоаккіно Россіні — «Севільський цирульник» (The Barber of Seville)

Поточне назва опера отримала не відразу: автор спочатку назвав її «Альмавіва, або Марна обережність».

Справа в тому, що «Севільський цирульник» – це в першу чергу п’єса, поставлена П’єр Бомарше в 1773 році, а першу оперу по ній написав Джованні Паізіелло, через 9 років.

Молодий і нікому невідомий Россіні безпосередньо звернувся до Паізіелло, попросивши його дозволу використовувати сюжет п’єси і назва. Той дозволив, так як був упевнений у провалі Россіні.

У підсумку, незважаючи на зрив прем’єри (виступ було зірвано спеціально за замовленням Паізіелло), Россіні все одно прославився, як і його опера.

2. Вольфганг Амадей Моцарт — «Весілля Фігаро» (Marriage of Figaro)

Ще одна культова річ, написана за мотивами п’єси П’єра Бомарше. Ця комічна опера (опера-буфа) вперше була представлена в 1786 році у Відні, причому диригував сам Моцарт.

До речі, текст самої опери, точніше лібрето (основу), на російську мову вперше переклав Чайковський.

1. Гектор Берліоз — «Фантастична симфонія» (Symphonie Fantastique)

Ті, хто знайомий з жанром програмної музики, напевно знають, що саме Гектора Берліоза можна вважати одним з родоначальників.

«Фантастична симфонія» стала не тільки самим відомим твором композитора, але й вивела зароджується жанр на новий рівень, так як була одним з перших масштабних творів.

До цього з програмною музикою акуратно експериментували і писали невеликі твори, а Берліоз не побоявся зробити симфонію з 5 частин.