Сімейство Windows має опцією «тиха установка». Що дозволяє програмам встановлюватися без зайвих вікон і запитів. Такий режим часто використовується легальним софтом і не володіє додатковими особливостями.

Розбір опції

Тиха установка – режим інсталяції програми в якому не потрібні ніякі дії з боку користувача. Прикладом можна назвати додавання в систему Яндекс.Браузера, якщо не помітити галочку. У такому разі без візуальної складової, зате з навантаженням на систему буде проведена інсталяція продукту. Користувач дізнається про це тільки по завершенні процесу, коли побачить результат.

Не тільки шкідливий і шкідливий софт використовує таку можливість. Нерідко «ріпак» корисних програм володіють такою можливістю разом з іншими опціями. Виділяється менша потужність для процесу, і він залишається невидимим. Зате результат помітний. Найчастіше об’єктивне використання такого параметра розвантажує систему не відволікаючи людей від основної роботи з комп’ютером.

Переваги процесу

Головною перевагою можна вважати непомітність. Крім натискання на початку і в кінці користувач не робить взагалі нічого, здійснюючи тільки запуск і завершення інсталяції. У разі роботи з «репаками» з’являється ще один плюс — не потрібно встановлювати додаткові компоненти (русифікатор, доповнення), відключати Інтернет і слідувати інструкціям.

Механізм роботи

Принцип роботи полягає в тому, що система отримує відповідний виклик і приводить у виконання необхідні пакети. Ці пакети розташовані в самій системі та їх виклик є штатним режимом роботи. За незнання користувача відбувається це нечасто. Виробляється виклик кількома способами:

• через рядок «Виконати» або cmd;
• з self-extracting archive з конфігурацією;
• скриптами з файлу .bat.

Будь спосіб підходить. Деякі використовувати простіше, а інші складніше. При використанні «Виконати» потрібно знати ключ для запуску і вказати розташування програми. А ось .bat потрібно складати самостійно.

Темна сторона Windows 10: теми і зміна кольору вікон

Тривалість інсталяції

Основним достоїнством способу вважається швидкість виконання. Якщо не мінімізувати виділення ресурсів окремим оператором, то витрачається кілька хвилин. Відбувається це за рахунок того, що не виділяються ресурси на візуалізацію процесу, а моменти взаємодії з користувачем пропускаються. Хоча багато залежить від обсягу програми та потужності комп’ютера.

Способи виклику тихої установки

Якщо режим доступний – програма сама запропонує «silent install mode».

Іноді замість прямого переходу в «тиху установку» користувачу пропонується натиснути «Shift+Ok» для застосування даного ключа або інші комбінації. На скріншоті вище установка відразу проводиться з вказаним ключем.

Різновиди установників

Використання ключів визначається установником програми. Оскільки будь-пакет складається з файлів і папок, вони часто запаковуються спеціальним софтом. Такий софт і є «установником програми». Від нього й залежатиме оператор, який потрібен для запуску зазначеного режиму інсталяції. Існують такі установники:

1. Install Shield. Найпоширеніший з пакетів. Володіє такими перевагами, як мінімізація коду необхідного для інсталяції та значне спрощення з прискоренням процесу.
2. Windows Installer Service. Стандартний інструмент. Дозволяє визначити який файл куди буде записано в процесі. Строгість роботи і доступність технічної інформації дозволяє цього продукту, мабуть, найкращим серед собі подібних.
3. Nullsoft Scriptable Install System. Основною перевагою є відкритий код. Попередні варіанти не можуть бути розібрані і переписані. З цим проблем не виникає. Такий набір можливостей допомагає налаштувати «під себе».
4. Inno Setup. Безкоштовний продукт, що дозволяє налаштувати прості режими установки. Це допомагає уникнути зайвих налаштувань користувача.

   

Визначивши тип інсталятора можна переходити до пошуку ключів, які будуть потрібні для запуску «тихої установки».

Ключі для запуску

Самий зрозумілий набір ключів використовується в пакеті Inno Setup. Досить перекласти необхідні слова з англійської і все стане ясно:

• Silent – запускає звичайну «тиху установку»;
• Very Silent – забороняє відображення інсталяції в списку процесів;
• Dir=”” – вказує куди буде записана програма;
• Noicons – відключає створення ярликів в меню «Пуск»;
• Sp — блокує створення зайвих вікон;
• Tasks – додаткові завдання для інсталятора. Прикладами є додаткові ключі: desktopicon – ярлик на робочому столі; quicklaunchicon – ярлик в швидкому запуску; startmenuicon – ярлики в «Пуск».

Використання режиму сумісності в іграх і додатках Windows

Вказівка конфліктуючих ключів не дасть процесу початися, виводячи повідомлення про неможливість роботи зазначених параметрів.

Приклад роботи

Оскільки вище було вказано ключ для установки, зупинимося на тій самій програмі. Foxit Reader використовує «Inno Setup», тому ключі потрібні від цього установника. Кожен ключ прописується через символ «/». Для прикладу запустимо установку програми в звичайному тихому режимі з створенням ярликів на робочому столі:

1. Після завантаження інсталятора скопіюйте його назва (включаючи розширення), а сам установник перемістіть на диск «С:\» (системний).

   

2. Натисніть «Win+R» і вставити назву додатки (за необхідності допишіть .exe після нього). Далі впишіть необхідні ключі. Після чого натисніть «Ок». Таким же чином можна запустити установку програми в командному рядку команду cmd.

   

3. Інсталяція запускається з відображенням інсталяційного меню і в фоні. Але зайві вікна при цьому не створюються.

   

Такий спосіб істотно спрощує роботу користувача. Інформація про встановлення не відображається в списку запущених програм і не захаращує екран.