«Концепція» позначає систему поглядів на що-небудь, основну думку якої визначають цілі, завдання і яка вказує на шляхи її вирішення. Відповідно концепція виховання – це неподільне сприйняття головних компонентів виховання: мети, завдань, змісту, форм, методів і передбачуваного результату.

Основні види сучасних концепцій виховання

У наш час можна виділити досить багато концепцій виховання. Перерахуємо деякі з них:

• Система побудови процесу виховання. Її автори — В. А. Караковский, К. І. Новікова, Н.Л. Селіванова. Згідно їй особистість дитини знаходиться в центрі процесу виховання, головне в якому — це створення необхідних умов для цілеспрямованого,
  протікає під контролем всебічного розвитку людини як особистості і як індивідуальності.

• Системно (соціально) — рольова концепція розвитку особистості. Автором є казанський професор Н.І. Таланчук. Він визначає виховання як процесу людинознавства (вести людину до ідеалу). Він говорить про те, що лише освоюючи і виконуючи ті чи інші соціальні ролі в суспільстві, людина розвиває і формує свою свідомість, світогляд, цілі, мотиви, інтереси, почуття, особистісно і соціально значущі потреби, тобто стає особистістю.
• Формування способу життя, гідного Людини. Автор — Н.Е. Щуркова. На її думку, метою виховання є особистість, здатна будувати своє життя, гідне Людини. І людина в свою чергу стає особистістю, коли ставить собі обов’язки та відповідає за них, коли рефлексує, усвідомлює, оцінює, розуміє себе і інших. Н.Е.Щуркова вважала, що життя гідна Людини, — це життя, побудована на Істину, Добро і Красу.
• Виховання дитини як людини культури і моральності. Автором цієї концепції є ростовська вчений Е. В. Бондаревська. Виховання він визначає як процес педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктності, культурної ідентифікації і соціалізації. При цьому під словом «допомога» вона має на увазі активну позицію самої дитини, якому важливо надавати свободу, щоб він мав право і можливість вибору, будучи суб’єктом власного духовного життя.
• Педагогічна підтримка дитини в процесі його розвитку. Розроблена ця концепція була членом-кореспондентом Російської академії освіти О. С. Газманом. Мету виховання він визначав так — необхідно дати кожній дитині базову освіту і культуру, на основі яких надати умови для розвитку всіх сторін особистості. При допомога і підтримка повинні бути надані сім’єю, найближчим оточенням і педагогами.
• Концепція творчої самодіяльності особистості. Її авторами є В. М. Коротов і Б. Т. Лихачов, які припускають саморозвиток особистості учня в умовах взаємодії школи та сім’ї. Вони вважають, що виховання — це самозміна особистості в системі суспільних відносин і у творчості.
• Гуманістична концепція виховання учнівської молоді в сучасному суспільстві. Автори цієї концепції — А. А. Бодалев, З. А. Малькова та К. І. Новікова. Цей підхід до виховання є найбільш популярним в даний час. Згідно йому роль вчителя — це роль старшого друга, який може надати допомогу і підтримку зростаючому людині, школяр і вчитель повинні взаємодіяти і співпрацювати.
• Концепція самовизначення особистості. Її розробив учений А. Н. Тубельський, який передбачав особистісне, життєве і професійне самовизначення учня в умовах школи. Він говорив про те, що учневі необхідно надавати свободу
  вибору, внутрішню свободу з метою підготувати його до життя і до праці.
• Концепція формування наукового світогляду учнів. Автор цієї теорії К. В. Гавриловець. Він вважав, що конструювання свого «Я» — це головне у вихованні.
• Концепція виховання на основі потреб людини. Розробив її вчений з Іжевська В. П. Созоне. У своїх уявленнях про вплив виховання на розвиток особистості дитини іжевський вчений робить акцент на внутрішніх механізмах самозміни людини. Він визначав виховання як діяльність педагога, спрямовану на створення психолого-педагогічних умов для формування базових потреб учня: у творчій діяльності, у сфері охорони здоров’я, безпеки і самореалізації.

Існує ще цілий ряд досить відомих концепцій виховання, перераховувати їх можна досить довго. Але, як Ви розумієте, будь-яка з них так і може залишитися задумом вчених, якщо не буде застосована і втілена на ділі в практиці школи, яка, як відомо, застосовує методи і принципи гуманістичного виховання (це якраз те, що об’єднує всі перераховані вище концепції). Вони орієнтуються на взаємодію педагога з особистістю дитини як цілісним початком, що укладає в собі найбільш важливі прояви духовності.