Свинячий ціп’як (свинячий солітер) належить класу Стрічкові черв’яки, який в свою чергу належить до типу Плоскі черви.

Будова та життєвий цикл свинячого ціп’яка схожі з такими у бичачого ціп’яка. Однак між цими видами є характерні відмінності:

• У свинячого ціп’яка на голівці (сколексе) є не тільки чотири присоски, але і подвійний вінчик крючков, який спільно з присосками бере участь у прикріплення до стінки кишечника. З-за цього його називають збройним цепнем.

  

• Сколекс свинячого солітера менше, тіло коротше, включає меншу кількість члеників. Зазвичай довжина хробака не перевищує 3 м, в той час як бичачий ціп’як може перевищувати 10 м.

• Проміжним господарем свинячого ціп’яка є частіше свині, рідше інші ссавці, в тому числі осіб. У бичачого ціп’яка — це звичайно велика рогата худоба; людина проміжним господарем не буває. В обох паразитів остаточним хазяїном є тільки людина.

• У свинячого солітера зрілі членики відриваються не по одному, а групами по кілька штук. Вони не рухаються, з організму виділяються тільки разом з випорожненнями.

• У даних черв’яків є деякі відмінності в будові статевої системи. У бичачого ціп’яка яєчник складається з двох дольок, а у свинячого — з трьох. Кількість відгалужень матки у свинячого ціп’яка — від 7 до 12 з кожної сторони. У бичачого ціп’яка таких відгалужень більше — від 17 до 35.

Якщо людина інфікована дорослою особиною свинячого ціп’яка, що мешкає в кишечнику, то таке захворювання носить назву теніоз. Якщо тварини або людей заражені личинковою стадією, то це цистицеркоз. У людини цистицеркоз зустрічається дуже рідко, проте це небезпечне захворювання, яке може привести до летального результату, так як фіни хробака часто вражають головний мозок.

Якщо теніозом людина заражається при споживанні зараженої фінами ціп’яка сирого чи напівсирого свинячого м’яса, то зараження цистицеркозом походить від самого себе (при блювоті зрілі членики з яйцями можуть потрапляти у шлунок, з них виходять личинки) або при недотриманні правил гігієни (яйця потрапляють через рот).