Що таке єдність? Це поняття має безліч відтінків свого значення. Воно вживається у різних сферах життя. Наприклад, у філософській науці, богослов’ї, психології, математики. Докладно про те, що таке єдність, буде розказано в статті.

Варіанти тлумачення

Значення слова «єдність» у словнику має три варіанти:

• Відповідно до першого, це властивість, що відповідає значенням прикметника «єдиний». Детальніше про нього буде розказано нижче.
• Другий варіант говорить про збіг, спільності, солідарності.
• Третій позначає монолітність, неподільність, цільність.

Далі для більш пильного вивчення того, що таке єдність, буде розглянуто значення прикметника «єдиний», на яку йде посилання в словнику.

Єдиний

У цього прикметника також є декілька відтінків значення. Серед них:

• Один, той що представлений хоча б в єдиному екземплярі.
• З позначкою «застаріле» – лише один, єдиний.
• Неподільний, цілісний.
• Загальний, один і той же.

Для кращого розуміння того, що таке єдність, доцільним буде розглянути походження слова.

Етимологія

Іменник «єдність» походить від прикметника «єдиний». Останнім утворена від праслов’янської прикметника edin. Від нього походять такі поняття:

• старослов’янське ѥдинъ;
• російське «один», «єдиний»;
• українське «один»;
• білоруське «адзін»;
• болгарське «єдиний»;
• сербохорватської «едан»;
• словенське édǝn;
• чеська, польська та словацька jeden;
• верхнелужское jedyn;
• нижнелужское jaden.

На думку лінгвістів, праслов’янське edin складається з двох частин: ed та in. Перша з них, ймовірно, походить від латинського займенника ессе, значення якого «се», «геть», а також займенники ecquis, що позначає «хто-небудь». Ще можливе походження від умбрского eřek, erse, що означають «хто-небудь». Основа зазначених займенників — індоєвропейська, тобто займенник «е».

Друга частина, in, означає «інший» і пов’язана з:

• древнелатинским oinos, ūnus;
• грецьким οἴνη, що означає «одне очко»;
• ірландським óin, oen, що означає «один»;
• готським ains — «один».

Звідси ж відбуваються і такі слова, як:

• російське «одинець», що позначає старого кабана, який живе окремо від стада;
• українське «одинець» в тому ж значенні;
• польське odyniec, що на російську мову перекладається як «кабан», «вепр».

Дві позиції

У філософії поняття «єдність» трактується як взаємна зв’язок між певними предметами, процесами. За допомогою неї утворюється цілісна система взаємодії, яка є внутрішньо стійкою у змінах. Але одночасно вона включена в широку систему, що знаходиться в світовому просторі, вічному і нескінченному. Єдність світу розглядається з двох філософських позицій:

• З матеріалістичної точки зору єдність і різноманіття, що є фактом, доказ якої — вся історія пізнання і діяльність людей в матеріальному світі.
• З позиції ідеалізму єдність явищ вважається лише ідеальною єдністю, результатом доцільної діяльності Бога, духу, людини.

В ранній античній філософії

Стародавніми філософами єдність світу сприймалося як очевидний факт, який не потребує жодних доказів. Єдність лежить в основі всіх побудов і передумов. У якості вихідної точки, з якої розглядається загальна єдність всіх явищ, виступає матеріальне першооснова. З нього складається навколишній світ людини, а також він сам.

Різноманіття світу складається з різних видозмін, одних і тих же стихій або всіляких поєднань одних і тих же частинок. Основа і сутність єдності світу і властивих йому явищ — це загальна першооснова. Як правило, воно трактується як певна тілесна, чуттєво сприймається субстанція. Наприклад, повітря, вода, вогонь.

Так, згідно Демокріту, те, що сприймається почуттями, у своїй основі має загальний склад, характерний для будь-якої речі. Це атоми. Піфагором були закладені основи, що пояснюють єдність з кількісно-математичної точки зору. Платон робив акцент не тільки на одній логічній стороні проблеми.

Аристотель робив спроби об’єднання двох традицій, з одного боку — античного матеріалізму, з іншого — деяких положень платонівської ідеалістичної діалектики. Аристотель дав декілька визначень поняття «єдність». Він намагався відшукати для нього універсальну формулювання. У кінцевому рахунку філософ вважав за краще дотримуватися пифагорейско-платонівської традиції, яка передбачає, що сутність єдиного полягає в тому, що у відомому сенсі воно являє собою початок числа.

День народної єдності

Є в Росії одним із державних свят. Його відзначають 4 листопада, а встановлений він у 2005 році. Ця дата обрана в зв’язку з історичними подіями, які були дуже важливими для російської держави. Ось їх хронологія:

• 22 жовтня 1612 року воїни народного ополчення, очолювані Кузьмою Мініним і Дмитром Пожарським, штурмували Китай-місто і взяли його. Гарнізон Речі Посполитої довелося відступити в Кремль. У Китай-місто князь Пожарський вступив з іконою, що зображає Казанську Божу Матір.
• 23 жовтня командуванням гарнізону, що складався з поляків, була підписана капітуляція. З Кремля були випущені московські бояри та інші знатні особи.
• 24 жовтня гарнізон остаточно здався.

Цар Олексій Михайлович в 1649 році віддав наказ, що приписує святкувати свято ікони Казанської Богоматері і влітку, і восени, а саме в жовтні, 22 числа, за юліанським календарем. Тоді у нього народився перший син, Дмитро.

Це свято, пов’язане із звільненням столиці і всієї Росії від поляків, присутній в народному православному календарі і донині. У 20-му і 21-му століттях дня, зазначеного в юліанському календарі, 22 жовтня, в григоріанському відповідає дата 4 листопада. Саме її і обрали як день свята народної єдності.