Розвиток міст — ознака індустріального суспільства

Індустріальне суспільство — одна зі стадій суспільного руху вперед, для якої характерний високий рівень розвитку промислового виробництва, орієнтованого на масове виготовлення товарів тривалого користування (телевізорів, автомобілів, холодильників, пральних машин)

Перехід людства в індустріальне суспільство є наслідок науково-технічної революції, яка призвела до впровадження у виробництво технічних, технологічних, організаційних нововведень. У свою чергу ці нововведення стали приводом до радикальних змін всієї суспільної структури від форм поведінки людини в соціумі до раціоналізації мислення

Форми розвитку суспільства

• аграрне
• традиційне
• індустріальне
• постіндустріальне

Ознаки індустріального суспільства

• Машинне виробництво
• Стрімке зростання освіти
• Стрімкий розвиток науки
• Активний розвиток міст і зростання їх населення
• Зростання мобільності населення
• Зростання експлуатації природних ресурсів

Основа економіки індустріального суспільства – вільний ринок і приватна власність

—

Людина індустріального суспільства – вільна від стереотипів особистість, головне в характері якої – індивідуалізм, прагнення до освіти, підприємливість, здатність і готовність до новацій

Застосування фразеологізму в публіцистиці

—

• «офіційні історики популярно пояснюють, що Сталін був великим вождем, а всього лише успішним менеджером. «Важливо показати, що Сталін діяв у конкретно-історичній ситуації, діяв (як управлінець) цілком раціонально ― як охоронець системи, як послідовний прихильник перетворення країни на індустріальне суспільство, кероване з єдиного центру» (Григорій Тарасевич «Підсвідомий Сталін»)

—

• «Швидке руйнування природного середовища пригнічує творчу тенденцію і позбавляє індустріальне суспільство перспективи розвитку. Промислова революція призвела до посилення тиску технічно і технологічно збройного людини на навколишнє середовище і створила умови для нового екологічної кризи» (в. І. Осипов «Історія природних катастроф»)

—

• «Вчений прагнув змалювати контури постіндустріального суспільства, багато в чому відштовхуючись від характеристик індустріальної стадії. Подібно Т. Вебленом та іншим теоретикам індустріалізму він трактує індустріальне суспільство як суспільство, в якому головною метою ставиться виробництво максимальної кількості машин і речей. Суттєвою рисою постіндустріального стадії є, на думку Д. Белла, перехід від виробництва речей до розвитку виробництва послуг, пов’язаних з освітою, охороною здоров’я, дослідженнями і управлінням» (А. А. Чернов «Становлення глобального інформаційного суспільства»0

—

• «Ще складніше з вододілом між Середньовіччям і Новим часом. Ці епохи можна трактувати з допомогою дихотомій: аграрне і індустріальне суспільство, традиційне і сучасне, феодальне і капіталістичне, релігійне і світське та ін.» (А. В. Полєтаєв, В. М. Савельєва «Знання про минуле: теорія та історія»)

—

«Життя з її можливостями, про які повідомляє нав’язлива телевізійна реклама, для них проходить десь поруч, в іншому, паралельному соціальному просторі. Тому замість установок на змагальність, на зростання особистих домагань, без чого сучасне індустріальне суспільство не може нормально функціонувати і розвиватися в цьому середовищі постійно відтворюються сподівання на державу на чолі з сильним і справедливим «царем», який не дасть їх скривдити» (Андрій Рябов «Без людей немає реформи»)