Розвиток психолого-педагогічної освіти є одним із пріоритетних та актуальних питань у суспільстві. Інновації, які впроваджуються в економічну, соціальну, духовну життя Росії, сприяють серйозних змін у вихованні підростаючого покоління.

Сьогодні особливо актуальним стає взаємодія сім’ї і школи. Для батьків це є конституційної обов’язком, а для педагога — проявом професіоналізму.

Актуальність проблеми

Розвиток психолого-педагогічної освіти — це вимога сучасного суспільства. Якщо у двадцятому столітті були одні загальні орієнтири для розвитку та виховання дітей, то в даний час ситуація змінилася. Батьки потребують стислій інформації, яка допомагала б їм вирішувати повсякденні проблеми.

В школах введено нові посади: педагог-психолог і соціальний педагог. Змінилася і програма психолого-педагогічної освіти на вищому щаблі навчання.

Реалії часу

В даний час багато батьків не володіють інформацією про методи і прийоми спілкування з дітьми. Мінімальність педагогічного просвітництва батьків свідчить про необхідність активізації роботи вчителів і психологів у цьому напрямку. Зростає актуальність модернізації основ сімейної педагогіки, тиражування науково-популярної літератури в нових економічних і соціальних умовах.

Теоретичні аспекти

Психолого-педагогічна освіта розглядалася в наукових фундаментальних працях багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених-психологів і педагогів: Ушинського К. Д., Макаренко А. С., Песталоцці В. Р. Освітою батьків приділяли увагу Змеева С. В., Газман О. С.

Сікорський А. В. розглядав психолого-педагогічна освіта у вигляді основного засобу підвищення освіченості батьків.

На даний момент проведено безліч досліджень, які були присвячені проблемі повноцінного взаємодії між школою і сім’єю. Незважаючи на всі ці дослідження, психолого-педагогічна освіта залишається актуальною проблемою.

Сім’я — суб’єкт педагогічної взаємодії

В реаліях соціально-економічних умов сім’я знаходиться в кризовому стані. Спостерігається різке зниження її основних функцій, зокрема виховної. З-за цього знижується рівень моральної поведінки, змінюються мотиви діяльності підростаючого покоління.

Психолого-педагогічна освіта повинна бути спрямована на відродження зв’язку між минулим і сьогоденням, воно повинно відновити взаємозв’язок між поколіннями, яка, на жаль, втрачається.

Багато сімей не змогли пристосуватися до нових морально-етичних норм, що призвело до підвищення конфліктності між дітьми і батьками. Підвищилася соціальна тенденція самоусунення тат і мам від виховання дітей, бажання покласти такі обов’язки на школу та педагогів.

Польський педагог Ян Амос Коменський зазначав значущість материнського виховання, важливого для встановлення довірчих стосунків між дітьми дошкільного віку та їх батьками.

Що таке сімейне виховання?

Йому приділяється окрема увага у ФГОС. Психолого-педагогічна освіта нерозривно пов’язане з тією складною системою, якою є сімейне виховання. Від чисельності сім’ї, матеріального забезпечення, укладу життя, відносин між її членами безпосередньо залежить психічне і фізичне здоров’я дітей.

Цей соціальний інститут може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на виховання підростаючого покоління. Існує підрозділ сімей на неблагополучні і благополучні по психічному здоров’ю. Аналізом сімей займається спеціальний психолого-педагогічний центр департаменту освіти. Діти, які ростуть у неблагополучних сім’ях, відрізняються значною кількістю відхилень (девіацій). Це істотно ускладнює відносини дитини з однолітками, сприяє підвищеній нервозності, агресивності, неврозів.

Використання неприпустимих виховних прийомів, приниження гідності, які проявляються з боку батьків, призводять до спроб суїциду.

У батьків, які не мають достатніх уявлень про індивідуальні та вікові особливості дітей, немає шансів на встановлення міцних міжособистісних відносин зі своїми малюками. Саме з сім’ї діти повинні отримувати правильні уявлення про добро і зло, справедливості і честі, традиціях і правді.

Підіб’ємо підсумки

У сучасній сім’ї змінилися умови здійснення нею основних функцій: виховної, соціально-економічної, господарської, емоційної, дозвіллєво. Педагогічні колективи стурбовані зниженням виховного ефекту сім’ї, зниженням її ролі у соціалізації підростаючого покоління.

З’явилася необхідність переоцінки уявлень про функції виховання та освіти, які формувалися впродовж кількох десятиліть. Сім’я є суспільним інститутом, в якому дитина засвоює норми поведінки в суспільстві, формує свої перші враження про світ.

Якщо не змінити ситуацію, не залучати психологів, існує ризик втрати сімейних цінностей підростаючим поколінням. У рамках модернізації вітчизняної освіти особлива увага приділяється встановленню взаємовідносин між дітьми і батьками, психолого-педагогічна підтримка їх стає, як ніколи, актуальною і значущою.