Тому, хто цікавиться філософією та й просто цим світом і його пізнанням, може стати цікаво, що таке онтологія, адже цей термін використовується для позначення вельми глобального феномена.

Якщо говорити точніше, то в якомусь сенсі взагалі не існує чогось більш глобального, ніж предмет вивчення онтології.

Звідки цей термін

Зараз для того, щоб стати філософом, люди не залазять в бочку зразок Діогена Синопського, а відправляються вчитися на філософський факультет того чи іншого університету.

Цей факультет підрозділяється на кафедри, і практично завжди є кафедра онтології і теорії пізнання (гносеології), так як ці напрямки є фундаментальними для всієї філософії.

Вони розглядають суще як таке (онтос — суще, буття і логос – вчення) і способи пізнання сущого (гносео – пізнання, логос – вчення), так як логічно розглядати ці предмети більш-менш пов’язаними.

Адже від того, як ми можемо пізнавати світ, залежать можливості цього пізнання, а суть сущого як такого визначає можливі способи його пізнання.

Якщо говорити коротко про те, що таке онтологія, то мається на увазі вчення про все взагалі у самих глобальних і граничних значеннях.

Даний предмет намагається охопити самі фундаментальні основи зразок того, як теоретична фізика досліджує теми:

• 

  зародження світу;

• вік світу і кінцівку всесвіту;
• основні закони світобудови.

Основні проблеми онтології не зміщуються в суто матеріальну сферу, навіть навпаки.

Цей розділ філософії суттєвою мірою охоплює питання свідомості і мислення, які теж є невід’ємною частиною світу.

Відповідно, з’являється безліч різних варіантів розгляду взаємин зовнішнього і внутрішнього (для людини) світу, ролі свідомості.

Зверніть увагу! Термін був введений тільки в першій половині 17 століття Р. Гокленіусом і В. Клаубергом, а до цього практично не використовувався вченими.

Зараз слід продовжити думку про зв’язки з фізикою і вказати на відомий багатьом термін «метафізика», який протягом багатьох століть використовувався для позначення тієї сфери знань, яку тепер називають онтологією.

Історія свідчить про те, як у середньовіччі один з дослідників розбирав праці Аристотеля і дійшов до книги, в якій велась мова про фундаментальних засадах і категоріях буття. Ця книга в його зібранні творів розташовувалася після аристотелівської фізики, де мова йшла про матеріальну природу світу.

Дослідник назвав твір, яке було наступним за фізикою, метафізикою, тобто «після фізики» або «наступне за фізикою».

Звідси і з’явився термін, який став загальнопоширеним для позначення сфери знань, що стосується найбільш загальних і фундаментальних питань.

Тим не менше в ньому є і більш глибоке значення, адже «після фізики» або «за фізикою» також вказує на певну область, яка б за межею фізики.

Власне про це і каже метафізика. Коли ми доходимо до межі вивчення фізики, до самих основ, з’являються більш фундаментальні питання:

• яка природа світу;
• чим насправді є світ;
• чому світ існує;
• як суще осягається розумом;
• які основні властивості сущого.

До речі, саме Аристотелю належить прекрасна по своїй зручності і точності класифікація людських знань про світ.

Він виділяє фізику як вивчення будови всесвіту і метафізику, яка досліджує суще як таке і притаманні йому властивості, розглядає чисте суще.

Також засновник першого ліцею одним з перших виділяє онтологічні категорії:

• кількість і якість;
• субстанція;
• місце і час;
• положення;
• стан і дію;
• відношення і страждання.

Класифікація є досить точною і може використовуватися досі, хоча, звичайно, існують і інші варіанти розгляду базових властивостей буття.