Севастопольські оповідання (Толстой) короткий зміст для читацького щоденника

Автор: Толстой Лев
Рік написання: 1855
Жанр: цикл

Трагічна картина зображена в циклі Толстого, познайомитися з яким можна за допомогою короткого змісту «Севастопольських оповідань» для читацького щоденника.

Сюжет

Севастополь в грудні

В місті спокійно, люди зайняті повсякденними турботами, і ніхто не подумав би, що за його стінами триває жорстока і кровопролитна війна. Захисники Севастополя сповнені впевненості, що ворогам не взяти їх місто, а російська армія непереможна і великий російський народ не залякати. Автор описує всю марноту, жорстокість і драматичність війни — люди гинуть і гинуть, а верхівки влади не можуть домовитися про мир і дозволяють своїм народам віддавати життя за своїх спорів. У лікарнях лікують поранених, ампутують і викидають кінцівки, на полях бою солдати з жахом згадують про загибель своїх товаришів.

Севастополь в травні

Минуло 6 місяців. Місто в облозі. Росіяни гинуть, багато поранених і вмираючих. Місто понівечений штурмами. Городян стає все менше. Верхівки влади не досягають успіху в переговорах, і безглузда війна з французами триває. Після чергового бою поля покриті нескінченними трупами обох сторін. Аристократи вихваляються своїми подвигами в битві, хоча це брехня. Солдати воюють, підкоряючись своїм командирам, а в моменти перемир’я спілкуються зі своїми ворогами як зі звичайними людьми, адже такими вони і є.

Дивіться також:  Премудрий пискарь (Салтиков-Щедрін) короткий зміст для читацького щоденника

Севастополь у серпні 1855

Бої йдуть вже всередині міста. Періодів перемир’я стає менше. У Севастополь перебувають брати — один — улюбленець армійців і хоробрий воїн, який повернувся з госпіталю після поранень, а другий — добровільно вступив до війська, щоб захищати батьківщину. Обидва молодих солдата гинуть. Перший вмирає при доблесного веденні атаки на французів, а другого вбивають під час засідки, коли вороги здійснюють військовий маневр. Російською доводиться відступити. Французи займають Севастополь.

Висновок (моя думка)

Війна не щадить нікого, вона виникає з-за розбіжностей можновладців, а страждають народи. Але хіба потрібно воювати із-за суперечок тих, кому немає справи до мирних жителів? Хто наші вороги — адже вони такі ж люди, як ми, у них є сім’ї, улюблені, бажання і цілі, вони не хочуть помирати, як і ми. Війна безглузда і жорстока.