Не будучи особливим шанувальником фільмів жахів, фільм «Імла» вирішив переглянути виключно завдяки хорошій рекомендації знайомих. Ну і чималу роль тут зіграло ім’я автора сценарію. Адже Стівен Кінг — майстер цього жанру, цілком здатний виправдати своє прізвище, яка перекладається як Король. Спробуємо розібратися, став королем жахів.

Отже, на місто насунувся незвичайний і зловісний туман. Заручниками цих подій в місцевому супермаркеті стали головний герой — провінційний художник зі своїм малолітнім сином і інші відвідувачі магазину.

Незабаром з туману починають нападати справжні чудовиська. І ось тут починають закрадатися сумніви в бюджеті фільму. Так як чудовиська наче з фільмів початку дев’яностих, а не сучасного фільму жахів. Не сказати, що вони дуже страшні. Причому, цілком можливо, що і зроблено це спеціально і є художнім задумом творців. Або, навпаки, з ефектами в даному випадку не дотягли. Але вийшло в цілому не так погано. Чому? Та тому, що фільм вийшов не про чудовиськ, а про людей. Жах не в монстрів, а в людях, у людських відносинах і вчинках.

А фінал просто жахливий. Він може навіть здатися не логічним. Але запам’ятається вже точно. Згадуючи фільм «Імла» я буду згадувати саме фінал і в черговий раз повторювати собі — БОРОТИСЯ ДО КІНЦЯ! Все-таки, Стівен Кінг знає свою справу. І залишився він майстер трилерів, а не жахів, так як цей фільм скоріше відноситься до жанру трилери.