Про те, що душевний і фізичний стан взаємопов’язані, вчені знали ще за часів Античності. Але довгий час механізм цього явища залишався загадкою. Наука психосоматика як раз займається вивченням цього феномена і пояснює, чому деякі хвороби можна вилікувати тільки ліками? Коли сварки батьків провокують дитячі страхи? І як вираз «ноги не йдуть» допомагає поставити діагноз?

У статті розповідаємо про витоки та історію психосоматичної медицини, механізми хвороб у дітей і дорослих, ділимося техніками, які допоможуть отримати свідомий відповідь від свого несвідомого.

Що таке психосоматика

Психосоматика — це медичний напрям, що вивчає взаємозв’язок і вплив наших емоцій, внутрішніх конфліктів, переживань, страхів, глибинних негативних установок на фізичне здоров’я. Психосоматика не ділить хвороби на суто психологічні («психо» – «душа») і тілесні («сома» – тіло), а розглядає загальну проблему пацієнта, який вже не є набором симптомів, а єдиною структурою. Психосоматична медицина тлумачить хвороба як символічне послання – потрібно тільки зрозуміти мову, на якій вона написана, щоб дізнатися, які думки і душевні стану криються за болем.

По суті психосоматика – не що інше, як стереотипна тілесна реакція на гострий стрес або внутрішній конфлікт, який психіка витісняє в несвідоме. Але витіснити мало, потрібно там його утримати. У свою чергу імунітет є мультисистемой, від якої невіддільна нервова система. Якщо до хвороби додається емоційне перевантаження, імунній системі доводиться працювати на два фронти. На це йде багато сил. У підсумку виходить перевитрата життєвої енергії, якийсь момент імунітет виснажується і дає слабину.

У сучасній медичній практиці психосоматичної вважають хвороба, яка виникла без видимих органічних передумов. Але це можна дізнатися тільки після повного комплексу досліджень, якими не можна нехтувати. Спроби трактувати симптом на свій розсуд, без медичного обстеження, фахівці вважають дилетантськими. Адже психосоматика хвороб – наслідок цілого комплексу чинників:

• Медичний – генетика, схильність, межі сприйняття органів почуттів.
• Соціологічний – соціальні приписи, умови життя, культурні традиції, історія народу, історія сім’ї, звичаї, обряди.
• Психотерапевтичний – душевний стан під час травмуючих подій, особливості особистості, деструктивна поведінка.
• Психологічний – поведінкові реакції, пов’язані з невмінням виражати свої почуття, труднощі у визначенні відчуттів, які відображаються на фізіології.
• Фізіологічний – взаємозв’язок певних емоцій з конкретними органами.
• Індивідуальний – особистий досвід, переживання, риси характеру, звички, накладені на події, стосунки з іншими людьми.

Психологічними причинами, що викликають соматичні хвороби, можуть виступати менш відомі, але досить потужні механізми:

• Ідентифікація – добровільний «перенесення» на себе хвороб близької людини.
• Блокування – заблокована свідомістю потреба «рветься назовні» на несвідомому рівні
• Самонавіювання – ідея про хвороби з’являється у людини під впливом авторитетних (на його погляд) джерел.
• Саморуйнування – наслідок руйнівних думок, спрямованих на самого себе або на інших.
• Самонаказание – відповідь організму на виснажлива почуття провини.
• Вторинна вигода – коли за допомогою хвороби людина намагається організувати дії і почуття інших людей.
• Дефіцит вражень – брак позитивних емоцій, які необхідні організму не менше вітамінів.
• Самопрограмування – повторення певних фраз, що провокують реальні проблеми зі здоров’ям (наприклад, фраза «бачити тебе не можу» може викликати короткозорість).

Психологічні та соматичні феномени відбуваються в одному тілі і є різними сторонами одного процесу. Знання про психологію залучаються для того, щоб лікар краще розумів походження фізичних симптомів. Тобто психотерапія – не є повна заміна традиційному лікуванню, а його доповнення.