Природне виховання дитини — 9 принципів

З розвитком цивілізації підходи до виховання стали ґрунтовні. Нам розповідають як дитина має спати, їсти, розвиватися, як довго бути з мамою і коли він буде готовий» йти в сад. У минулому столітті багато дотримувалися порад Спока. Хтось відправляв на виховання бабусі, тому що треба було будувати світле майбутнє, а хтось доручав виховання педагогічному працівнику в яслах.

На початку двотисячних усі вирішили водити свої чада на всілякі развивашки. І чим раніше, тим краще. Англійська для немовлят, танці для однорічних малят і багато чого деколи непотрібного для дитини. І мало хто тоді замислювався про те, що чим простіше, тим краще.

Єдине, що дитина — це розвиватися в своєму темпі і так як йому комфортно. А мамина завдання просто бути поруч і допомагати дитині в цьому своєю любов’ю і забезпечувати його природні потреби.

Що таке природне виховання

Такий підхід до виховання передбачає невтручання в розвиток дитини. Не варто придушувати природний розвиток дитини і його слідування вже закладеним природним можливостям.

Природне виховання проти авторитарності. Досить створити комфортні і найкращі умови для реалізації можливостей, які вже закладені в дитині. Завдання батьків здійснювати педагогічний вплив ненав’язливо, не помітно для дитини, просто направляючи його.

Принципи природного виховання

    • Основним правилом і загальною концепцією природного виховання є фраза: не нашкодь. Деколи нав’язуючи свій досвід і життєві погляди ми не помічаємо як «ламаємо» дитини і наносимо шкоду його нервової системи.
    • Природне виховання починається з перших хвилин життя. Раннє прикладання до грудей, ніяких сосок, пляшечок, допаивания водичкою і прикорму раніше 6 місяців. Адже якщо задуматися, то дійсно соски і пляшки в природі не існують. Дитині потрібна мама і мамине молоко. Це і їжа і питво і спосіб відчути себе в безпеці. А де малюк до року, перебуваючи, скажімо поза цивілізації, знайде собі харчування раніше року. Адже він тільки вчиться повзати і сидіти з 6 — 7 місяців, а ми вже намагаємося нагодувати його брокколі, цвітною капустою і яблуком з морквою.
    • Відмова від грудного вигодовування тільки тоді, коли дитина сама цього захоче або коли він остаточно переходить на звичайну їжу. А не тоді, коли йому виповнився рік або педіатр сказав що пора.
    • Малюк розвивається у своєму темпі, а не за загальними правилами. Якщо він не сів у 7 місяців і зі здоров’ям у нього в порядку, то немає необхідності проводити йому курс масажу і уколи кортексина.
    • Тісний контакт з мамою. Він повинен початися з викладання на живіт в перші секунди після народження. Мамині руки, її тепло, запах і стукіт серця — гарант безпеки для дитини. Не потрібно боятися привчити до рук. До певного часу дитина повинна бути на ручках у мами. І не варто озиратися на інших і слухати думку бабусі — сусідки про те, що ви його разбалуете і з рук він потім не злізе. Де ви бачили першокласника, який нескінченно у мами на руках? Сепарація дитини проходить за його бажанням, коли він готовий до цього.
    • Вільне сповивання. Малюк повинен відчувати себе вільно, але в той же час не заважати собі ручками і ніжками, які він ще не в змозі контролювати. Але замотувати туго, тому що так він спить спокійніше, не треба. Адже в животі у мами він не перебував у положенні стовпчика.
  • Спільний сон мами і дитини. Багато мам помічали, що дитина спить краще і міцніше поруч з мамою або «на груди». А як покладеш в ліжечко, так відразу прокидається. Коли мама поруч з малям він відчуває себе в безпеці, відповідно, він може розслабитися і спокійно спати. Але варто мамі відокремити малюка від себе, як у нього виникає страх. Він починає почувати себе незахищеним.
  • Свобода вибору занять. Дитина сама має право вирішувати, які йому відвідувати гуртки, що він хоче на обід і буде спати вдень. А завдання дорослого надати адекватний вибір і умови.
  • Всі свої знання, навички та подання дитина отримує самостійно. Вихователь лише направляє його в потрібному напрямку.
Дивіться також:  Як все встигати з немовлям - 5 правил

Але як і будь-яка теорія і методика природне виховання має свої мінуси.

Мінуси природного виховання

Якщо розглядати основні принципи такого методу виховання, то можна виділити й негативні моменти. Адже ця теорія була висунута ще в 18 столітті і ґрунтувалася вона на способі життя стародавніх людей.

  • Немає покарань за проступки. Вважалося, що якщо дитина щось накоїв, то це дія матиме природні наслідки, що випливають з його дій.
  • Відсутність відповідальності. Коли дитина робить все, що йому заманеться і при цьому не несе жодної відповідальності, у нього складається повне відчуття того, що йому можна робити все і нічого йому за це не буде. Не кожна дитина має внутрішні кордони і розуміння того, що робити не можна. В більшості своїй діти в такій ситуації творять що хочуть. Але коли у школі від них щось починають вимагати, то вони не в змозі впоратися з поставленим завданням.
  • У той час, коли природна система виховання тільки набирала обертів, а це 18 століття, були і деякі крайнощі. Наприклад, заперечувалася лікарська допомога дитині. Організм нібито сам знає що йому краще і як впоратися із захворюванням.
  • Вседозволеність. Дитина не знає обмежень і меж у поведінці може відчувати себе також «вільно»і з іншими людьми. Наприклад, в школі і в суспільстві є певні норми поведінки. І те, що вдома вважається дитячою витівкою суспільство може зустріти в багнети, а дитина буде думати, що його ніхто не розуміє.
  • У сучасному світі основним мінусом такої системи може бути відсутність авторитетів у дитини. Ні батьки, ні бабусі і дідусі не є авторитетом для дитини. Рівноправність дорослого і дитини призводить до того, що він потім не відчуває кордонів у спілкуванні і не дотримується субординації з дорослими.
Дивіться також:  Чим зайняти дитину вдома - 17 ігор своїми руками

У будь-якому випадку не завжди вийде дотримуватися одного методу виховання. Пробуйте і спостерігайте за своєю дитиною. Можливо, йому необхідні в різний час різні методи. Кожен малюк має свій темперамент і до кожного потрібен індивідуальний підхід.