Приклад перифрази в поезії і прозі

Чому художні твори так приємно і цікаво читати? Тільки через самого сюжету? Очевидно, що ні. Сам стиль автора і те, як він переносить історію на папір, приваблює і змушує переходити від рядка до рядка. Письменники і поети у своїх творах використовують різноманітні засоби виразності, щоб залучити читачів до яких-небудь деталей або передати яскравий образ. Одним з таких засобів є перифраз. Давайте з’ясуємо, що таке перифраз, на прикладах з художньої літератури і не тільки.

Визначення

Сам термін «перифраз» виник від давньогрецького слова, яке перекладається як «іносказання, описове вираз».

В цілому цей переклад і передає суть використання даного засобу виразності. Перифраз – термін в стилістиці, що позначає описове вираження предмета. Такий опис виникає на основі виділення якого-небудь яскравого і значущої ознаки або якості. У російській мові приклад перифраза можна зустріти навіть у звичайній розмовній мові. Дуже часто перифраз є настільки яскравим виразом, що стає стійким і використовується багатьма людьми в повсякденному спілкуванні.

Приклад перифраза як крилатого виразу

Дуже часто ми використовуємо різні крилаті вирази, але навіть не знаємо, як вони правильно називаються. В дитинстві, дивлячись мультфільми і читаючи книги про різних тварин, кожна дитина чув фразу «цар звірів» і знав, що мова йде про лева, адже він виглядає так важливо і велично, такий сильний і грізний.

Чи багато хто, дивлячись фільми про підкорення космосу, чули, як Землю називали блакитною планетою. Адже більшу частину її поверхні займає блакитна водна гладінь.

Дивіться також:  Суспільствознавство про те, що складає духовний світ людини

І таких прикладів перифразов в російській мові дуже багато. Вони використовуються в різних сферах великою кількістю людей. Наприклад, про відчуття перенасичення після їжі можна сказати «набити черево», або коли мова заходить про Маргарет Тетчер, хтось обов’язково скаже: «Залізна леді!»

Для чого використовується перифраз?

Насамперед перифраз використовується як засіб художньої виразності.

Це один із способів створити яскравий і запам’ятовується образ. Зазвичай до використання перифраза вдавалися поети, адже вірші часто сповнені образних виразів, в яких нічого не сказано прямим текстом. Найбільш популярним було використання перифраза у вісімнадцятому та дев’ятнадцятому століттях. Найчастіше приклади перифраза зустрічаються в художній літературі саме цього періоду. Варто відкрити будь-який твір і уважно придивитися.

Приклади перифраза з літератури

Хто не читав твори А. С. Пушкіна?

Швидше за все, таких людей одиниці. Адже його вірші – обов’язкова частина шкільної програми, починаючи з першого класу і закінчуючи одинадцятим. І в його віршах можна зустріти безліч прикладів перифрази. Кожен, хто читав його вірші про осінь, швидше за все, згадає фразу «сумна пора». Ці слова також стали крилатим виразом. Адже відразу зрозуміло, про яку пору року йдеться.

Прикладів перифраза з художньої літератури величезна безліч. Цей прийом використав і М. Ю. Лермонтов, коли назвав А. С. Пушкіна у своєму вірші невільником честі. Та інші відомі письменники зверталися до цього засоби виразності.

Перифраза і публіцистика

Перифрази дуже часто зустрічаються в газетних заголовках або статтях. Адже яскраві образи приваблюють читачів. Приклади перифраза можна зустріти в статтях критиків. Наприклад, В. Р. Бєлінський якось назвав А. С. Пушкіна-сонцем російської поезії. Зі змісту статті відразу було зрозуміло, про кого йде мова, а це вираз досі вживається по відношенню до великого поета.

Дивіться також:  Як позначаються в фізиці прискорення різних видів руху й взаємодії тіл?

У радянський час часто можна було зустріти такі фрази, як «вождь пролетаріату». І теж було зрозуміло, про кого йдеться. Різні газетні заголовки та реклама досі використовують перифраз як засіб виразності, щоб привернути увагу людей.

Класифікація

Розглянувши різні приклади перифраза, можна помітити, що не всі вони схожі і використовуються однаково. Насправді існує класифікація, яка розділяє перифраз на дві категорії.

Перша категорія – загальні перифрази. Це саме ті, про які йшлося на початку статті. Такі перифрази використовуються в повсякденній мові й зрозумілі абсолютно всім.

Друга категорія – авторські перифрази. До них відносяться приклади з різних творів. Це ті вислови, які належать письменникам і поетам. Автор одного разу створив ясний і запам’ятовується образ, використав у своєму творі, а потім ці слова стали крилатим виразом.

Також перифраз можна розділити ще на два види.

До першого виду належать логічні перифрази. В один вид їх об’єднує існування ясною зв’язку описових властивостей. Почувши такий перифраз, людина відразу здогадується про якості, які послужили основою освіти перифраза. Приклади логічного виду: цар звірів, чотириногі друзі.

До другого виду відносяться образні перифрази. Вони найчастіше носять метафоричний характер. Деякі дослідники вважають, що тільки цей вид можна віднести до стежках. Давайте розглянемо приклади. Н. В. Гоголь створив дуже яскравого персонажа Плюшкіна. Цей образ виявився настільки запам’ятовується, хто навіть зараз скупого людини можна назвати плюшкіним, і буде зрозуміло, про яких особистісних якостях йде мова. Це приклад образного перифраза.

Дивіться також:  Варіатор "Сафарі": опис, технічні характеристики, встановлення, регулювання, ремонт та відгуки

Хто створює перифрази?

Звідки ж беруться ці образні вирази і чому стають такими популярними? Перифрази по-різному приходять в нашу мову. Найчастіше їх авторами стають відомі письменники, публіцисти, поети, чиї твори і роботи читає, любить і обговорює безліч людей. Вони приходять з яскравих газетних заголовків, реклами, засобів масової інформації, фільмів, телепередач.

Стати автором перифраза може, насправді, кожен. Це може бути який-небудь вираз, передає образ, зрозумілий у вузькому колі сім’ї чи серед друзів. Навряд чи такий перифраз стане популярним і відомим, але тим не менш, його можна використовувати з однодумцями.

Очевидно, що перифраз зустрічається в нашому житті дуже часто. Просто іноді ми не замислюємося, ніж є те чи інше вираження. Але тепер є привід подивитися на спілкування по-новому. Знання засобів виразності також дозволяє більш уважно і вдумливо читати різні твори і побачити щось нове, раніше ніким непомічена. Після знайомства з цією статтею може з’явитися привід знову розкрити знайомі вірші А. С. Пушкіна або М. Ю. Лермонтова, подивитися на них інакше, свіжим поглядом. Зазначити засоби виразності і задуматися, чому автор їх використав, який ефект хотів справити на читача.