Російсько-японська війна 1904-1905 років, яка закінчилася Портсмутським мирним договором, являє собою не саму славну сторінку російської історії. Незважаючи на колосальний героїзм російських солдат, війна була програна з величезними втратами.

Теодор Рузвельт, 26-й президент США, запропонував своє посередництво для проведення мирних переговорів.

Розмірковуючи над тим, хто зможе виконати складну місію парламентера, російський імператор Микола II категорично не хотів в якості дипломата використовувати Сергія Вітте, який до того часу був відсторонений від політики і перебував на пенсії.

Однак більш підходящої кандидатури не знайшлося. Тільки він міг вирішити складну ситуацію з програшним становищем Росії.

Російська делегація в Портсмуті. Сидять С. Ю. Вітте і барон Р. Р. Розен

Вітте, хоч і розумів, що це його шанс повернутися у велику політику, нарікав:

«Коли потрібно чистити вигрібну яму – тоді посилають за Вітте, але як тільки знаходиться робота вищого сорту, негайно оголошується безліч кандидатів».

Переговори проходили в США, в місті Портсмут (звідси і назва «Портсмутский мирний договір»). Прибувши туди в липні 1905 р, Сергій Вітте вів себе не як представник сторони, що програла, а як кандидат у президенти. Розумний політик і найвправніший дипломат він, сходячи з трапа, потиснув руки всім матросам, відразу ж відвідав співвітчизників-емігрантів, підняв на руки і поцілував маленьку дівчинку.

За політиками ж і біржовиками Вітте вів себе надзвичайно впевнено і авторитетно, як представник великої держави, у якої просто трапилася маленька неприємність.

Розуміючи роль преси, Сергій Юлійович в першому ж своєму інтерв’ю почав промову з компліментів великому американському народу і його президенту. Зрозуміло, він моментально став найпопулярнішою людиною, про який писали всі газети.

Пізніше Рузвельт скаже:

«Якщо б Вітте народився американцем, він би обов’язково став президентом».

Переговори проходили дуже важко. Японці вимагали весь Сахалін і контрибуцію. Вітте погоджувався поступитися тільки половину острова Сахалін. Що ж стосується контрибуції, то про неї взагалі не могло бути й мови.

Не раз здавалося, що обговорення зайшло в глухий кут, і тоді Вітте демонстративно пакував валізи. Тим часом з Петербурга летіли істеричні телеграми імператора.

Нарешті у японців не витримали нерви.

Вони прийняли всі умови Вітте, а безнадійно програна російсько-японська війна закінчилася майже пристойно. Дата підписання Портсмутського мирного договору і його вступ в силу — 23 серпня 1905 року.

Зміст Портсмутського мирного договору

Портсмутский мирний договір складався з 15 статей і двох додатків. Він проголошував мир і дружбу між імператорами Росії і Японії, між державами та підданими.

• Згідно з договором Росія визнавала Корею сферою японського впливу, поступалася Японії орендні права на Ляодунський півострів з Порт-Артуром і Далеким, частина ЮМЖД від Порт-Артура до Куаньчэнцзы і погоджувалася у статті 12 на укладення конвенції з рибної ловлі вздовж російських берегів Японського, Охотського і Берінгова морів.
• Росія поступалася Японії південь Сахаліну (від 50 паралелі) і «всі прилеглі до останньої острова».
• Договір закріплював лише комерційне використання маньчжурських доріг обома сторонами.
• Сторони домовилися про обмін військовополоненими.

Треба сказати, що ці умови були вигідні Росії в значно більшій мірі, ніж Японії. І це, безумовно, цілком і повністю було заслугою Сергія Вітте, який своїм дипломатичним талантом і потужним державним розумом зумів відстояти честь своєї держави, коли здавалося, що на це нема ніякої надії.

За Портсмутский світ Вітте завітали титул графа (за очі його величали графом Полусахалинским) і нагородили орденом Олександра Невського.

Історична довідка

При встановленні в 1925 році радянсько-японських дипломатичних відносин радянський уряд визнав Портсмутский мирний договір із застереженням, що «СРСР не несе політичної відповідальності».

Після розгрому Японії у Другій світовій війні та її капітуляції 2 вересня 1945 року Портсмутский мирний договір втратив силу.