Політичні режими: види, вплив на суспільство, а також відмітні ознаки і особливості

Велике людське об’єднання, визначена як суспільство, має набір характеристик: займана територія, розподіл результатів трудової діяльності, мова, культура, релігія і багато інших. Історично на базі однорідних спільнот формувалися країни. Останні об’єднують велику кількість людей і охоплюють великі відстані – це породжує необхідність управління. В результаті виникають держави.

Держава – це організація товариства допомогою систем управління і примусу, дії яких поширюються на суверенну територію. Держави розрізняються за формою адміністративно-територіального устрою, форми правління та форму політичного режиму.

Типи політичних режимів

Політичний режим – це структура політичної системи, яка визначає взаємовідносини громадянина і влади, їх взаємні права та обов’язки, формування політичної ієрархії. Основні риси режиму багато в чому визначаються національними, релігійними, культурними, історичними та соціальними особливостями країни. Тому кожна держава має свою індивідуальну структуру влади, якій властиві схожі риси з іншими країнами, а також відмінності.

Сучасна політологія виділяє кілька політичних систем:

  • демократична;
  • антидемократична.

Демократія характеризується:

  • переважанням закону над інтересами окремих громадян і держави в цілому;
  • поділом повноважень між гілками влади;
  • громадянин має реальні і точно визначені права, обов’язки і свободи;
  • державні структури формуються за допомогою реалізації громадянами свого виборчого права;
  • наявністю опозиції і плюралізму.

Антидемократичний режим характеризується:

  • переважанням приватних або державних інтересів над законом;
  • система примусу реалізується незаконними методами;
  • однопартійна система, переслідування інакомислення.

До антидемократическому режиму відносять тоталітаризм і авторитаризм. Демократична система ділиться на президентську і парламентську республіки, а також конституційну монархію.

Визначення політичних режимів

Демократія (від грец. δημοκρατία — народовладдя) визначає народ єдиним легітимним джерелом влади. Пряма демократія реалізується безпосередньої участі громадян у вирішенні питань. Класичним прикладом прямої демократії є референдум. Однак в умовах великих територій та численності населення здійснювати управління країною безпосередньо неможливо. Тому реалізована система представницької демократії, коли громадяни делегують свої права виборному органу.

Авторитаризм (від лат. auctoritas — вплив) – недемократична система, яка характеризується узурпацією влади в особі окремої особи або відокремленого колективу. Політичні противники переслідуються, однак в економіці, релігії, культурі та інших галузях залишається деяка свобода. Цікаво відзначити, що у часи Другої світової війни демократичні країни США і Великобританія перетворилися на авторитарні держави. Це сталося із-за об’єктивних причин, але можна зробити висновок: в умовах надзвичайної ситуації будь-яка держава набуває авторитарні ознаки.

Тоталітарний режим (лат. totalitas — цілісність, повнота) – антидемократія, при якій влада прагне контролювати всю життєдіяльність країни. Не допускається існування плюралізму, який переслідується за допомогою силових структур нагляду і контролю.

Таблиця 1. Основні види політичних режимів

Демократія Антидемократизм
Парламентська республіка Президентська республіка Конституційна монархія Авторитаризм Тоталітаризм (комунізм, фашизм)

Ознаки авторитарного режиму

Згідно суспільствознавства авторитаризму притаманні ряд характеристик, які відрізняють його від інших політичних систем:

  • відсутні інститути впливу громадянином на політичну ієрархію. Вся повнота влади зосереджується в руках однієї особи або групи (монарх, військові, релігійна організація або інші);

  • підтримка влади проводиться за допомогою каральних структур, а не переконанням громадян;
  • переслідування політичного інакомислення. При цьому можлива багатопартійність, наявність громадських організацій і інших структур. Однак, яким би їх кількість не було, реальний вплив відсутній;
  • формування ієрархії державних органів відбувається шляхом прийняття рішення вузьким колом осіб або за правом спадкування. При придбанні або втрати влади можливе застосування військових або силових структур;
  • відносна свобода в неполітичних сферах, однак влада визначає стратегічний вектор розвитку.

До авторитаризму належать системи: жорстко-авторитарна, помірна, ліберальна, популістська, націонал — патріотична.

Ознаки тоталітарної системи

Поняття «тоталітаризм» характеризується певними особливостями, якими відрізняється від авторитаризму і демократії. Стисло характерні риси:

  • наявність масової організації, зазвичай партія, яка формує ідеологію, владні структури і програму розвитку. Інтереси партії і держави можуть переважати над законами. Формується система «партія-держава», коли ключові посади займають виключно партійні функціонери;

  • командно-адміністративна економіка, при якій здійснюється жорсткий контроль всієї господарської діяльності населення. Виробник зобов’язаний працювати згідно з планом, які б не відчував потреби споживач;
  • інтереси і цінності правлячої організації (партії) переважають над іншими цінностями та інтересами. Вся життєдіяльність суспільства контролюється і регламентується;
  • єдина ідеологія не терпить інакодумства. Всі потоки інформації перебувають під цензурою. Формується фанатично налаштоване суспільство;
  • розвинена система поліцейських і судових структур, які проводять контроль і покарання за політичними мотивами. А також поширені репресії.

Ознаки демократичної системи

Сьогодні демократія вважається найбільш справедливою і прогресивною політичною системою. Вона має набір обов’язкових критеріїв:

  • закон панує над усіма іншими інститутами;

  • розбіжності вирішуються за допомогою закону і пошуку компромісів;
  • всі громадяни рівні і мають однакові права і свободи;
  • народ – єдине джерело влади, яку вони делегують своїм представникам. Останні лише управляють від його імені;
  • прямі та вільні вибори, на яких кожен учасник має один голос і віддає його за окремого кандидата або за партію. Кожен повноправний громадянин має право бути обраним. Голосування проходить таємно, а у будь-якої людини є повний доступ до інформації про кандидатів. Право на проведення пропаганди;
  • вільнодумство – кожен має право на свою точку зору, ідеологію і віросповідання, а також обов’язково відсутність цензури в ЗМІ і культури;
  • пряме або представницьке участь в управлінні державою;
  • структура суспільних інститутів, які сприяють захисту громадянських прав населення;
  • інтереси більшості переважають над інтересами меншості при дотриманні прав меншості. Наявність інакомислення вітається як контроль за діяльністю влади;
  • поділ владних повноважень на три гілки (законодавча, виконавча і судова). Згідно закону будь-яка гілка має право блокувати протиправні рішення двох інших.

Політичний режим – важливий показник рівня розвитку і структури суспільства. Знаючи яка політична система в державі, можна визначити основні його характеристики та особливості. Однак не все так просто. Наприклад, верховенство закону – це те, що є відмінними ознакою демократичного режиму і його основою. Оскільки лише при дотриманні цього принципу можливе існування демократії. Вказане твердження вірно поки реалізується на практиці, а не записано на папері.

Показовий приклад – це Японія. За зовнішніми ознаками зазначена держава – конституційна монархія. Проте після аналізу її суспільних процесів багато політологів віднесли Японію до націонал — патріотичного авторитаризму. Наскільки цей висновок вірний? Складно однозначно відповісти, але певні підстави існують. Важливо не тільки проголошення намірів, але також їх реальна реалізація.