Покинута військова техніка: опис, розташування і цікаві факти

Слово «цвинтар» у більшості людей викликає певні почуття страху, порожнечі, смутку, скорботи. Людські кладовища розташовані в містах і селах, дороги до них проторены, за ними доглядають у пам’ять про померлих рідних і близьких. Інша справа — кладовища військової техніки. Вони розкидані по всьому колишньому Радянському Союзу в самих незвичайних і несподіваних місцях. Знаходять їх випадково грибники, мисливці чи просто туристи. Такого роду поховання викликають не просто трепет, але й біль за пішла в минуле велику державу, образу за розбазарене народне господарство і гнів на чиновників, яким немає ніякого діла до таких місць. Адже важко повірити, що про кинуті танки, бронетранспортери, літаки та ракетні установки не відомо ні військовим, ні районним чиновникам.

Що ж це за явище — покинута військова техніка і тільки для Росії характерні такі кладовища колишньої величі?

Військова техніка: відомі кладовища

Покинута військова техніка в лісі — не рідкість, але все ж складувати списане обладнання було прийнято в певних місцях. Від афганського кордону в Термезі, де було найбільше кладовище танків, через яке треба було йти пішки один день, до кинутих частин ЗРК під Архангельськом біля Білого моря. Про ці стоянки, де перебувала закинута військова техніка, було відомо, й вони згодом були утилізовані. Все ж танк — це 40 тонн відмінною сталі, необхідної в народному господарстві молодої республіки.

Невідомі кладовища

Існують і такі занедбані склади військової техніки, де слідів утилізації немає досі. Наприклад, зенітно-ракетні комплекси Підмосков’я, військові частини недалеко від Медведково на річці Яуза. Там покинута військова техніка представлена в широкому асортименті: тягачі, «Урали», МТЛБ або улюблені піхотинцями «маталыги», бронетранспортери, командно-штабні машини, медичні Уазики і так далі.

Військові вважають, що утилізувати цю техніку нерентабельно, а військових секретів в неї немає. Хоча навіть початківець радіоаматор здатний знайти в старої військової апаратури зв’язку золотонесущие елементи. Але, мабуть, у чиновників золота достатньо і без цієї утилізації.

Небезпечні поховання військової техніки

Третій тип кладовищ — це покинута військова техніка в районі Чорнобильської зони відчуження. В лісах навколо Прип’яті, Лиманска та інших міст величезна кількість вантажівок та спецтехніки. Але утилізувати її неможливо тому, що вона до цих пір сильно «фонить». Тобто метал набрав у себе стільки радіації, що він став небезпечним для життя і здоров’я людей. Повна дезактивація такого металу не окупиться.

Причини появи кладовищ

Причин для появи місць кинутої військової техніки декілька. Це економічна політика держави, відсутність належного контролю з боку військових чиновників за утилізацією. І їх же потурання в даному питанні.

Екологічна катастрофа – боротьба з наслідками аварії на атомній станції.

Небезпека покинутої техніки

Покинута військова техніка Росії в цілому для здоров’я людей великої небезпеки не представляє. Вона в основному використовувалась у мирний час, у районах, не уражених радіацією. Але потрібно розуміти, що акумуляторна кислота, бензин, солярка, різні олії з полусгнившей техніки все ж потрапляють в грунт, розмиваються дощами, ґрунтовими водами і в кінцевому підсумку можуть виявитися в річках, що живлять водою населені пункти. Може концентрація буде і не смертельною, але все ж ці речовини не призначені для людського організму.

Окремо потрібно згадати ракетне паливо і заряди їх бойових частин. У цьому випадку можлива детонація і пожежі. Таким чином, занедбані місця військової техніки рано чи пізно можуть перетворитися в райони екологічної катастрофи.

Відомо точне місце розташування кладовищ?

Існують певні списки координат і адрес кладовищ військової техніки. Зрозуміло, що надаються вони не військовим відомством або районною адміністрацією. Адже, незважаючи на те, що і ті, і інші не вважають їх стратегічним секретом, поширювати таку інформацію вони не будуть.

Адреси та координати викладаються в мережу грибниками, мисливцями, туристами і сталкерами-любителями. Так що знайти місця, де знаходиться занедбана військова техніка не важко.

Однак постає питання – що робити з цією інформацією? Можна піти і подивитися особисто на даний пам’ятник колишньої могутності найбільшої країни в світі. Але що-небудь забрати з собою буде проблематично. Хоч і вважається, що в цій техніці немає нічого секретного, але при вилученні службами МВС скрученого з вантажівки або БТРа вузла або частини апаратури сталкер буде змушений дуже багато чого пояснити. І не факт, що його визнають просто колекціонером. Адже проста людина не зможе відрізнити секретну річ від абсолютно не небезпечною. Але і, зрештою, поліція з ФСБ постараються з’ясувати, що знятий даний прилад саме з кинутої техніки, а не з бойової, що несе службу в сусідній частині.

Більш того, на звалищі або кладовищі військової техніки можна наткнутися на невраховані боєприпаси та елементи озброєння: стріляні гільзи, кулеметні стрічки, сигнальні ракети і так далі. А це вже не просто небезпечно для життя, але й реальний злочин.

Іншими словами – дивитися, будь ласка, але руками не чіпай!

Що робити?

Одвічні питання на Русі — хто винен і що робити. І якщо винного в недоладній відношенні до своєї країни, військовій техніці і природі знайти буде дуже важко, то друге питання вирішити все ж можна.

На правовому рівні у міністерстві оборони вважають, що утилізацією покинутою і списаної військової техніки повинна займатися цивільна адміністрація. Можливо, це так. Але як водиться, поки народні маси не почнуть вимагати від чиновників виконувати свої обов’язки, ті не почешутся.

Нормальний громадянин, що дбає за свій край, його природу, чистоту навколишнього середовища обов’язково повинен повідомити районну адміністрацію про виявленої військової техніки в лісі. І не просто розповісти, а домогтися її вивезення та утилізації, навіть якщо це економічно не вигідно. Як говорив відомий професор Преображенський з книги «Собаче серце»: «Розруха в країні починається в головах. Якщо кожен докладе зусилля для наведення порядку в своїй країні, не озираючись на великих начальників, то і батьківщина почне процвітати».

Але це особистий вибір кожного. До слова сказати, від танкового кладовища в Термезі з тисячами одиниць танків і бронетранспортерів не залишилося і спогадів – утилізовано все. А кладовища техніки на островах Ітуруп, Камчатка і навіть на південно-заході від Берліна до цих пір існують. Любіть свою країну і дбаєте про неї. У будь-якому випадку всі кладовища техніки, і не лише військової, необхідно очистити, метал утилізувати, а облагородити територію.