Доглядальницям хоспісу часто доводиться вислуховувати сповіді людей різного соціального статусу, стану та віку. Одне з самих гірких жалів: «Я дуже рідко висловлював свої почуття по відношенню до інших». Чому ми боїмося осуду чужих нам людей? Навіщо заганяємо себе до такого стану, коли перестаємо що-небудь відчувати? Чому не наважуємося зізнатися в коханні, вибачитися чи розповісти про свій біль? Щоб допомогти вам дізнатися все про життя, наповнене емоціями, ми знайшли цікаву інформацію про нове поняття – емоційному інтелекті.
Трохи про емоційному інтелекті.
У нас 2 розуму: один думає, другий відчуває. Коли людину переповнюють емоції, інтелект стає марним. Емоції потрібно контролювати і розрізняти. І так, вони цілком піддаються дресируванню.
Поняття емоційного інтелекту ввели всюдисущі продавці, щоб підлаштовуватися під емоції покупців, переконувати їх і отримувати вигоду. Коли емоційним інтелектом зайнялася психологія, дослідження вийшли за межі бізнес-тренінгів, але його визначення до цих пір залишається суперечливим. Вчені вкладають в інтелект раціональне поняття.
Причому раціональне настільки, що його зуміли оцифрувати і помістити в штучний інтелект, змагатися з яким ніхто не зважиться. Емоції – саме те, в чому ми (поки що?) «обскакали» роботів. Вони дають можливість створювати мистецтво всіх видів, творити, а не створювати копії.
Ніхто не приходить у світ зі сформованими науковими знаннями. Емоційний інтелект, як і освіченість можна розвивати. У світі, де багато стурбовані рівнем свого IQ (індексу знань), вміння відчувати, переживати, висловлювати та інтерпретувати емоції грає все більшу роль. Але одне поняття не замінює іншого. Важливо не протиставляти емоції інтелекту, а знайти між ними розумний баланс. Або збудувати гармонію між розумом і серцем.