Після Липневої революції 1830 р., що поклав край правлінню Бурбонів у Франції, на престол був запрошений герцог Орлеанський, проголошений королем Луї-Філіппом I. Одна монархія змінила іншу.

На початку свого правління Луї-Філіп, прозваний в народі «королем-громадянином» (пізніше «грушею»), дотримувався ліберальних принципів. До влади прийшла буржуазія, а саме банкіри.

В період Липневої монархії в країні відбулася промислова революція, розвивалася наука і техніка, впроваджувалися нові технології, збільшилося промислове виробництво і кількість сільськогосподарської продукції, будувалися залізниці, був побудований судноплавний канал, що з’єднує північну і південну частині Франції, у школах скасували застосування тілесних покарань, розвивалася система загальної освіти, перебудовувалася пенітенціарна система.

Однак поступово в країні почали посилюватися протестні настрої. Це було пов’язано із зростаючою корупцією, масовими банкрутствами, збільшенням кількості безробітних і постійним зростанням цін. До того ж 1845-47 рр. видалися неврожайними.

Сильне роздратування в суспільстві викликало пристрій виборчої системи і наявність високих грошових обмежень (цензів). З понад 9 млн. повнолітніх чоловіків активним виборчим правом володіли всього 250 тис. осіб.

Виходило, що в парламенті були представлені тільки представники великої буржуазії. Найбільш вигідні політичні умови створювалися для фінансової аристократії, яка збагачувалася за рахунок державних позик, підрядів і різних махінацій.

У суспільстві накопичувалося невдоволення. Виникали таємні товариства. Було скоєно кілька замахів на життя короля.