Після Липневої революції 1830 р., що поклав край правлінню Бурбонів у Франції, на престол був запрошений герцог Орлеанський, проголошений королем Луї-Філіппом I. Одна монархія змінила іншу.

На початку свого правління Луї-Філіп, прозваний в народі «королем-громадянином» (пізніше «грушею»), дотримувався ліберальних принципів. До влади прийшла буржуазія, а саме банкіри.

В період Липневої монархії в країні відбулася промислова революція, розвивалася наука і техніка, впроваджувалися нові технології, збільшилося промислове виробництво і кількість сільськогосподарської продукції, будувалися залізниці, був побудований судноплавний канал, що з’єднує північну і південну частині Франції, у школах скасували застосування тілесних покарань, розвивалася система загальної освіти, перебудовувалася пенітенціарна система.

Однак поступово в країні почали посилюватися протестні настрої. Це було пов’язано із зростаючою корупцією, масовими банкрутствами, збільшенням кількості безробітних і постійним зростанням цін. До того ж 1845-47 рр. видалися неврожайними.

Сильне роздратування в суспільстві викликало пристрій виборчої системи і наявність високих грошових обмежень (цензів). З понад 9 млн. повнолітніх чоловіків активним виборчим правом володіли всього 250 тис. осіб.

Виходило, що в парламенті були представлені тільки представники великої буржуазії. Найбільш вигідні політичні умови створювалися для фінансової аристократії, яка збагачувалася за рахунок державних позик, підрядів і різних махінацій.

У суспільстві накопичувалося невдоволення. Виникали таємні товариства. Було скоєно кілька замахів на життя короля.

Основні події революції 1848 р. у Франції

• У 1847 р. по Франції прокотилася хвиля корупційних скандалів, що сформувало в суспільстві відповідне ставлення до правлячої верхівки. У парламенті сформувалася опозиція, лідерами якої стали Адольф Тьєр і Одиллон Барро. Головою кабінету міністрів став Франсуа Гізо. Саме під його впливом король відмовлявся від спроб реформування виборчої системи. Економічна криза та голод 1847 р. загострили становище справ у країні. Виникали голодні бунти, які придушувалися з допомогою армії. Опозиція ділилася на 3 групи: династична на чолі з Барро (помірні), праві і ліві республіканці.
• У 1847-1848 рр. проводилися банкети реформістів. Так як у Франції діяла заборона на зібрання і спілки, опозиціонери стали влаштовувати громадські банкети, де виступали за проведення виборчої реформи. Якщо помірковані опозиціонери хотіли тільки зниження виборчого цензу і надання виборчого права представникам вільних професій, ліві радикали виступали за загальне виборче право. Всього було проведено більше 50 банкетів.
• Банкет, призначений на 19.02.1848, був заборонений міністром Дюшателем. Організатори прийняли рішення перенести захід на 22 лютого і змінити місце. Спеціальна комісія взялася оскаржувати правомірність заборони. Учасники банкету і депутати домовилися про зустріч 22 лютого біля церкви Святої Магдалини, звідки вони планували висунутися до призначеного місця банкету. Уряд заборонив збір і ходу і заявило про намір застосувати силу в разі непокори. Опозиційні політики вирішили відмінити банкет і закликали своїх прихильників залишитися вдома. Але людей вже було не зупинити.
• Вранці 22 лютого на площі біля церкви зібрався натовп, що складається в основному з робітників і студентів. Люди пішли до Бурбонскому палацу – місцем засідання парламенту з вимогою відставки Гізо і проведення реформ. Заставши палац порожнім у такий ранній час, юрба рушила до бульвару Капуцинок. Поліція і військові намагалися розігнати народ, але не змогли, люди розподілилися по різних точках міста. Луї-Філіп розпорядився ввести в Париж війська і мобілізувати Національну гвардію. Ні уряд, ні опозиція не вважали, що ці вуличні заворушення переростуть у революцію.
• В ніч з 22 на 23 лютого почалося повстання, у робочих кварталах міста були зведені барикади. Робочі вдиралися в збройові магазини в пошуках зброї.
• Король намагався впоратися з повсталими з допомогою Національної гвардії, не підключаючи армію. Однак багато гвардійці поділяли позицію повстанців, вони відмовилися стріляти по людям і частково перейшли на їх бік. Це спонукало короля днем 23 лютого оголосити про відставку кабінету Гізо і намір сформувати новий уряд, включивши в нього опозицію. Ця новина була зустрінута з радістю, напруга спала, частина людей готова була розійтися.
• Увечері того ж дня на бульварі Капуцинів поруч з Міністерством закордонних справ військові почали стріляти по натовпу. Було вбито 16 людей і понад 50 поранено. Кілька трупів повстанці поклали на віз, і розлючена юрба зі смолоскипами і гаслами слідувала за нею. Люди стали вимагати повалення монархії.
• На наступний день в районі 10 ранку король оголосив про виборчу реформу, але момент був упущений. Почалися вуличні бої.
• Луї-Філіпп зрікся престолу, після чого разом з родиною втік до Англії.
• У той же день в Бурбонському палаці було проголошено Тимчасовий уряд, який очолив Ламартін. Список депутатів був підготовлений в редакції газети «Насьональ». Газета «Реформа» підготувала свій список, її прихильники зібралися в Ратуші. В результаті переговорів групи зуміли домовитися, і список депутатів був трохи змінений. Новий уряд не поспішало проголошувати республіку.
• Вранці 25 лютого в Ратушу увірвалася юрба, яка вимагала встановлення республіки. Уряд підкорилася волі народу. Також була скасована смертна кара.
• 03.1848 було введено загальне виборче право. Відтепер голосувати могли всі чоловіки, що досягли 21 року. Це було революційним кроком для того часу.
• Новому уряду потрібно було вирішувати проблему фінансового дефіциту, і воно придумало збільшити на один рік на 45% податки для селян, викликавши обурення останніх. З-за цього літа 1848 р. пройшли масові селянські заворушення.
• Під тиском робітників і підтримці міністра Луї Блана Тимчасовий уряд заснував комісію трудящих, місцем засідання якої став Люксембурзький палац. Комісія повинна була захищати права робітників і займатися організацією праці. Вона прийняла ряд декретів: на 1 годину був скорочений робочий день, знижено ціни на хліб, робочим було дозволено вступати в Національну гвардію. Також були створена мобільна гвардія та «Національні майстерні» для безробітних.
• 04.1848 у Ратуші пройшла демонстрація робітників, які бажали відстрочити вибори в Установчі збори. Демонстрація не принесла результатів.
• Вибори в Установчі збори відбулися 04.1848. У кількох містах пройшли виступи та повстання робітників, які звинувачували владу в підтасовуванні результатів.
• Установчі збори було відкрито 4 травня 1848 р. Більше половини місць у ньому зайняли консерватори. 15 травня відбулася збройна демонстрація, в якій взяло участь понад 150 тис. робітників і гвардійців. Натовп хотіла розпуску Зборів та установи нового уряду, що складався із соціалістів і радикалів, але людей розігнали урядові війська. Опозиційних лідерів заарештували.
• 21 червня 1848 р. Збори прийняли рішення закрити «Національні майстерні». У відповідь на це в Парижі знову спалахнуло повстання робітників.
• 23 червня Збори оголосило облогове становище, і армія на чолі з генералом Кавеньяком приступила до придушення повстання. І до вечора 26 червня були зломлені останні барикади. У ході боїв було вбито близько 11 тис. осіб.
• 10 грудня 1848 р. відбулися вибори президента Другої Французької республіки, який, згідно з новою конституцією, повинен був отримати широкі повноваження. Безсумнівним лідером вважався Кавеньяк. Однак політики не враховували загальне виборче право і суспільні настрої, перемогу здобув Луї Наполеон Бонапарт, племінник Наполеона I.

Луї Наполеон Бонапарт

Встановлена в результаті революції республіка прожила недовго. У 1852 р. Луї Наполеон Бонапарт здійснив військовий переворот і знову зробив Францію імперією.

Події 1848 р. у Франції вплинули на Європу в цілому. У багатьох європейських державах спалахнули буржуазно-ліберальні повстання, пов’язані з набиравшими популярність національними ідеями. Хвилю європейських революцій 1848-49 рр. прийнято називати «Весною народів».