Хто обізнаний, той озброєний… Ця приказка відображає значимість для людини відомостей про навколишньої дійсності. Щодня він приймає безліч рішень, грунтуючись на тих знаннях, які вже отримав у процесі навчання і засвоєння соціального досвіду. Нові відомості з різних джерел інформації також можуть стати рушійною силою для його вчинків.

Ні дня без новин!

Найрізноманітніші джерела інформації – газети, радіо, телеграф, телебачення, інтернет, листування і розмови з іншими людьми – підживлюють природна цікавість людини до того, що відбувається за стінами його будинку. Іноді це рятує життя і здоров’я (попередження метеоцентру про наближення природної стихії, заклики благодійного фонду допомогти хворому). Негативна інформація може спонукати до негарних вчинків, до мстивості, агресії (поширювані недоброзичливцями чутки про сім’ю, справи).

Людина прагне до нових знань для їх практичного використання в трудових діях.

Наприклад: будівельник хоче знати про особливості нового для нього інструменту, щоб вміти ним користуватися; лікар уважно вивчає інструкцію по застосуванню лікарського препарату; вчитель регулярно читає професійну літературу. Сам процес отримання і передачі інформації може стати розвагою: пряме спілкування з друзями при зустрічі чи по телефону, у соцмережах.

Інформація — це що?

Її споживач живе в невідомості щодо його цікавить пізнавального матеріалу до тієї пори, поки не отримає необхідні відомості. Завдяки їй уявлення про навколишній стають зрозумілими, конкретними. Засновник теорії інформації К. Шеннон (США) вважав, що інформація — це усунена невизначеність.

Цей термін має багато пояснень у різних галузях знань, але єдиного тлумачення його не існує. У цілому інформація – це:

• відомості про навколишній;
• те, чим поповнюються припущення людини про що-небудь;
• це похідний продукт нашого організму, одержуваний при використанні засобів інформації;
• це факти зовнішнього світу, значущі для індивіда.

Зовнішню інформацію сприймають не тільки чоловік і інші організми, але і створена ним спеціальна апаратура.

Властивості інформації

Будь-який предмет має власні якості, які можуть або не можуть бути змінені при сторонньому на них вплив. Людина хоче отримувати інформацію, що володіє наступними властивостями:

• цінність та корисність для вирішення поставлених перед ним завдань;
• об’єктивність і достовірність — в іншому випадку отримані відомості виявляться марними, дезінформацією, та призведуть до неправильного вибору засобів, місця, часу дій;
• точність, повнота — гарантують застосування достатнього обсягу зусиль і коштів;
• актуальність — своєчасне надходження інформації робить її корисною і цінною.

Крім того, отримані відомості повинні бути стислими і зрозумілими, що гарантує їх правильне використання.

Спотворення властивостей інформації, або навіть одного з них, може бути умисним (з метою введення одержувача в оману).

Або мимовільним — через недосконалість засобів передачі, через суб’єктивного бачення і оцінки проблем та їх деталей.

Отримання відомостей про цікавить об’єкті з додаткових джерел інформації, поява досконаліших способів його вивчення призводить до застарівання, часткового або повного оновлення знань.

Види інформації

В інформатиці способи зберігання та шифрування, передачі і отримання інформації визначають її вид:

Графічна — відомості у вигляді нанесених на поверхні, предмети зображень: малюнки, схеми, графіки, фотографії, татуювання. Найдавніший з усіх видів інформації.

Текстова — кодування мовлення за допомогою спеціальних символів — букв. Текст може бути друкованим, рукописним, нанесеним за допомогою інструменту на будь-яку поверхню (росіяни берестяні грамоти, єгипетська клинопис на камені).

Звукова — існує з 1877 р., коли Томасом Едісоном (США) був винайдений фонограф — пристрій, що записує і передає звук: мова, музику.

Числова, цифрова — використовується для передачі інформації про кількісні характеристики предметів (ширина, висота, об’єм, площа, кількість) з допомогою символів у вигляді цифр.

Видеоинформационная — з’явилася з винаходом кіно — «живих картинок» — братами Люм’єр (Франція, 1895).

Наукова класифікація видів інформації:

• первинна, або об’єктивна інформація — стану об’єктів, які допомогою контактування передаються іншим об’єктам і зберігаються в їх складі;
• вторинна, або суб’єктивна інформація — пройшла через людську свідомість допомогою словесних чи зорових образів, відчуттів і відображена на носії — папері, камені, полотні та інше.

Специфічні її види пов’язані з чуттєвим способом отримання: нюхова, смакова, тактильна, зорова, слухова. Люди використовують і змішані види інформації, наприклад, відеолист, кінофільм.

Джерела і споживачі інформації

Нові знання, відомості сучасна людина отримує по різних каналах (інтернет, телебачення, радіо, періодична преса). Основні джерела інформації, тобто її постачальники — люди, події. Вона надходить з державних та інших установ, наукових, аматорських спільнот, окремих осіб, і може носити офіційний або неофіційний характер, бути відкритою (призначеної для всіх) або закритою (для невеликого кола фахівців), особистої.

Споживачі інформації:

• соціум — йому адресується масова інформація, суть якої зрозуміла більшості його членів (повідомлення про події, постанови, укази);
• вузька група фахівців, однодумців, яким доступно розуміння специфічних відомостей (іноді секретних), необхідних для їх діяльності (наприклад, наукові працівники, розвідка);
• окремі індивіди — дані носять приватний характер, цікаві й корисні для однієї людини.

Використані джерела інформації різноманітні, можуть бути живими і неживими (природні процеси, література).

Чому їх так багато

Велика кількість видів і форм джерел інформації пояснюється специфікою і різноманітністю її запитів споживачів. Вони звертаються за відомостями з різних галузей наукового знання — суспільного, культурного, політичного життя. Це вимагає деяких навичок пошуку потрібної інформації:

• стислість і конкретність формулювання запиту;
• правильного визначення її джерела;
• умінь користування довідковою літературою, документами, технічними засобами, методами проведення усної бесіди;
• фіксування отриманих даних різними способами, подальшого їх збереження і обробки.

Аналіз джерел інформації дасть відповідь на питання: наскільки достовірною і цінною вона буде (повірити, але перевірити!), яким контингентом споживачів цікава.

Інформаційна культура

Це поняття характеризує здатність індивіда або суспільства, окремих його груп вміло користуватися сучасними засобами пошуку, отримання, обробки та використання інформації. Вона заснована на знанні її основних та додаткових джерел, норм і правил взаємодії в інформаційному полі, іноземних мов.

Як і поведінкова, інформаційна культура — один з показників загальної вихованості людини. Вона характеризує його етичне ставлення до змісту, якості що надходить ззовні інформації і доцільність її використання для самовиховання і саморозвитку.