Осика, вона ж осика звичайна, евросибирская, або тополя тремтячий (лат. Populus tremula) – це вид поширених листопадних дерев класу Дводольні, порядку Мальпигиецветные, сімейства Вербові, роду Тополя. Обмежено поширені назви: юдине дерево, осика, шептун-дерево.

Міжнародне наукове назва: Populus tremula Linnaeus, 1753

Синоніми:

Populus australis Ten.

Populus bonatii H. Lév.

Populus duclouxiana Dode

Populus microcarpa Hook.f. & Thomson ex Hook.f.

Populus pseudotremula N. I. Rubtzov

Populus repanda Baumg.

Populus rotundifolia Griff.

Populus villosa Láng

Tremula vulgaris Opiz

Англійські назви: Aspen, Common aspen, European aspen.

Німецькі назви: Espe, Aspe, Zitterpappel.

Охоронний статус: згідно Червоної книги МСОП (версія 3.1) положення осики викликає найменшу побоювання (LC).

Етимологія назви, або чому тремтить осика

Характерною особливістю осики є дуже рухливі, тремтливе листя. З-за цього на латині її назвали «тремтячим тополею». Вся справа в дуже довгих черешках, сильно сплющене у верхній частині. З-за них листя нестійкі і при найменшому русі повітря починають коливатися, тремтіти. При більш сильному подиху вітру черешок повертається разом з листовою пластинкою. До речі, з вивороту лист осики не зелений, а зеленаво-бурий, тому здається, що дерево змінює колір.

Назва «осика» простежується як у праслов’янських, так і в індоєвропейських мовах. На думку Хоопса воно запозичене з іранської мови, за версією Педерсена і Лидена – з вірменського. У багатьох європейських і азіатських народів дерево називають співзвучними іменами. М. Фасмер в етимологічному словнику російської мови наводить такі приклади: «укр. осика, осика, ін-рос. осика, болг. осика (Младенов 388), чеш. діал. оѕа, osina, слвц. osika, польськ. оѕа, osina, ст.-луж. wоsа, wоsуnа, п.-луж. wоsа, wósа «срібляста тополя» поряд з болг. ясика «осика», сербохорв. јасика, словен».

Автор фото: Willow, CC BY-SA 2.5

Як виглядає осика (тополя тремтячий): фото та опис дерева

Тополя тремтячий – струнке дрібнолисті дерево, заввишки до 35 метрів (за деякими даними до 40 метрів) і діаметром стовбура до 1 метра. Це водо – і світлолюбна, швидкоросла рослина, здатна оперативно заселяти території після рубки або пожеж. Життєва форма тополі тремтячої – дерево.

Корінь

У осики потужна, але некрепкая коренева система. У перші роки життя дерева відбувається зростання стрижневого кореня, але незабаром він припиняється. Потім йде розвиток бічних коренів, одна частина яких заглиблюється в грунт, а інша розташовується ближче до поверхні, у верхніх шарах до глибини 20 см. При цьому бічні відгалуження можуть розійтися від дерева в сторони на 20-35 м, виходячи найчастіше за межі проекції крони. В цілому 84% коренів осики складають бічні корені, і лише невелика частина досягає глибини 1-1,5 м. Оскільки коренева система заглиблена незначно, то дерево може бути повалені вітром.

Будова кореня осики залежить від грунту, на якому вона росте. У темно-сірому суглинку стрижневий корінь не утворюється взагалі, формується тільки поверхнева система. Горизонтальні корені можуть досягати довжини 19 м. Від них відходять вертикальні, довжина яких обумовлюється характером грунту, грунту і глибиною стояння ґрунтових вод. Особливу різновид вертикальних коренів являють собою якірні корені, що утворюються від так званих кореневих лап, розташованих біля стовбура.

Цікавою особливістю осики є те, що її молоді корені, перебуваючи в тісноті, часто зростаються один з одним і з корінням інших осін. Вони як би утворюють спільну кореневу систему.

Після того як дерево зрубують, з кореневих бруньок в місцях, близьких до поверхні грунту, розвивається густа поросль (кореневі нащадки). Часту поросль і утворюють тонкі (0,5-2 см завтовшки) бічні корені дерева. Тому групи або гаї осик, що ростуть поруч, являють собою клон одного дерева. Такі групи сильно відрізняються кольором кори, опушенням, характером розгалуження, забарвленням молодих листків розміром і зубчастістю зрілого листя, а також строками весняного розпускання бруньок.

Взято з сайту hosho.ees.hokudai.ac.jp

Стовбур і деревина

Стовбур осики рівний, циліндричний, до 3 м в окружності, в густому деревостані на ньому майже відсутні суччя. Осика відноситься до без’ядровая, рассеяннососудистым породам дерев. Її деревина біла із зеленуватим відтінком, помірно м’яка, легка. Дрібні судини на її поперечному розрізі не видно, слабко помітні і річні кільця. Ні на одному розпилі стовбура осики не проглядаються і серцевинні промені. Іноді в деревині можна помітити бура помилкове ядро і серцеподібні включення у вигляді жовтих смужок.

Деревина осики трохи схожа на деревину липи, в тому числі і по щільності. До відмінностей відносяться помітні у липи вузькі серцевинні промені на радіальному (видно краще), так і на поперечному розрізах. На поздовжніх зрізах поверхню деревини липи характерно блищить, вона має рожевий відтінок, на відміну від зеленуватих волокон осики. За властивостями деревина осики схожа на тополю.

Поздовжні і поперечні розпили показують будова деревини. Автор фото: Peter Wöhrer, Public domain

Кора осики досить гладка. У молодих дерев, а у верхній частині стовбура протягом всього життя вона сріблясто-сіра, темно-сіра, зеленувато-сіра, майже біла (у Монголії) або світло-зелена.

Автор фото: Willow, CC BY 2.5

Старі дерева легко відрізнити по поздовжніх темно-сірим тріщинах кори в нижній частині стовбура.

Автор фото: AnRo0002, CC0

Поряд з листям кора осики є учасницею фотосинтезу. Дана властивість дозволяє регулювати вуглецевий баланс стовбура при відсутності або недостатній кількості листя.

Крона

У молодих дерев форма крони вузько-конічна, у старих вона частіше яйцеподібна або округла. Незважаючи на те, що крона осики потужна, вона виглядає ажурно і пропускає багато світла. Все тому, що відносно стовбура гілки розташовані по спіралі, і світло проникає у внутрішню частину крони.

У середньому сучки гілкуються під кутом в 60°, причому, чим вище вони розташовані по кроні, тим кут менший, і сильніше виражена їх прижатость до стовбура. Товсті скелетні гілки несуть численні пагони різної довжини – як укорочені, так і подовжені. При віком дерева від 3 до 10 років на річному прирості розташоване 3-4 гілки. Багато відмерлі сучки залишаються біля стовбура надовго (5-15 років), що слід враховувати при догляді за осикою. Але більша частина гілок дерева тендітна, їх легко обламує вітер, що з-за цього осики часто заражаються паразитичними грибами.

Автор фото: AnRo0002, CC0

Бруньки та листя

Листорозміщення осики чергове. Листові бруньки великі, товщиною до 3 мм і довжиною до 10 мм, довгасте, конічні або яйцевидні, з характерною слабо вираженою ребристістю. На дотик тверді, злегка липкі.

Молоді бруньки трохи опушені, пізніше стають голими, забарвлення – від жовто-бурого до червонувато-бурого, іноді з зеленуватим відтінком. Бічні бруньки тугосидящие.

Автор фото: AnRo0002, CC0

Листя молодих і порослевих пагонів сильно відрізняються від листя укорочених пагонів на кроні.

• На вкорочених пагонах листки великі, щільні, пухко опушені. Листові пластини завдовжки і 3-8 см завширшки, округлі або трикутно-яйцевидні, гладкі, злегка загострені або закруглені, зверху темно-зелені, знизу сіруваті. Жилкування пластин пір’ясте. По краю вони злегка потовщені, крупнозубчасті, зарубчасто-виїмчасті. Черешок осики пружний, довгий, сплюснутий, посередині більш тонкий, навесні опушений, в інший час гладкий. Саме завдяки такій особливості черешка листя осики тремтять при найменшому русі повітря, що і дало осики латинська назва tremula, що означає «тремтяча».
• На молодих нащадків листові пластини яйцевидної або трикутно-еліптичної форми, довжиною до 12-15 см. Їх основу серцеподібне, вершина загострена, стебло округле або трохи сплюснутий. Часто біля основи листкової пластинки є пара великих залозок.

На фото видно, як виглядають листя осики. Зліва листя дорослого дерева, праворуч лист молодої осики. Автор фото: MPF, CC BY-SA 3.0

Листям ніжно-зеленого кольору осика покривається на початку травня, але невдовзі, через місяць, листя виростають і грубішають. Цикл вегетації дерева залежить від типу грунту: на глинистих ґрунтах він довший, ніж на піщаних, листя розпускаються раніше і пізніше опадає.

Формуються листя протягом 20 днів, весь цикл від початку розпускання листків до їх повного опадання триває 145 днів, а час від початку пожовтіння листків до їх опадання складає 22 дні. Листя осики восени забарвлюються не тільки в жовтий, але і в пурпурний колір. Опале листя залишаються плоскими, не коробляться, при цьому утворюється щільний шар підстилки.

На відміну від інших тополь, бруньки та листя осики не виробляють смоли.

Автор фото: Le.Loup.Gris, CC BY-SA 3.0

Цвітіння осики

Осика – дводомне дерево, тобто на одних рослинах з’являються тільки чоловічі (тичинкові) квіти, на інших – жіночі (маточкові), причому чоловічих особин в природі зустрічається набагато більше, ніж жіночих. На однорічних пагонах минулого року розвиваються квіткові бруньки. Вони в 1,5-2 рази товще, ніж листові (до 6 мм), в довжину досягають 13 мм, злегка яйцевидні, майже в формі кулі, закруглені у вершини. Покриті блискучими покривними лусками коричнево-червоного кольору. Ближче до кінця зими квіткові бруньки тріскаються, випускаючи назовні білі волоски приквіткових лусочок.

Квіткові бруньки жіночих особин зазвичай менше і тонше, їх загострені вершини більшою мірою. Вони містять багато фенольних сполук, причому відсоток їх змісту залежить від стадії розвитку нирок. Найбільше фенольних сполук, флавоноїдів і фенолкарбонову кислот, містять нирки у початковому етапі свого розвитку.

У чоловічих особин квіткові бруньки також виробляють флавоноидное з’єднання, не властиве нирках особин жіночої статі. Восени відсоток вмісту фенольних сполук зменшується, а взимку знову збільшується.

Чоловічі квіткові бруньки. Автор фото: Stefan.lefnaer, CC BY-SA 4.0

Чоловічі квіткові бруньки. Автор фото: Stefan.lefnaer, CC BY-SA 4.0

Чоловічі квітки. Автор фото: Stefan.lefnaer, CC BY-SA 4.0

Осика починає цвісти на 10-20 рік життя. Відбувається це рано навесні, у квітні, до розпускання листя. З квіткових бруньок розвиваються багатоквіткові висячі колосовидні суцвіття, сережки, довжиною від 4 до 15 див. В них бувають зібрані як жіночі, так і чоловічі квіти.

Чоловічі сережки більш великі, багатобарвні, повислі, з довгою волосистої віссю, схожі на великих гусениць. Жіночі – тонкі, з грушоподібними зав’язі і волоском-віссю. Квітки розташовані в пазухах приквітків, які являють собою ледве помітні щитки з зубчастими, сильно зазубреними краями. На лопатях або зубцях цих щитків в достатку розташовані волоски, і так як кожен волосок прикриває велика кількість щитків, суцвіття здаються пухнастими. Щитки ці досить різноманітні, тому у різних форм осики квіткові сережки мають помітні відмінності зовнішнього вигляду.

Зліва жіночі сережки осики, праворуч – чоловічі. Автор фото: Kruczy89, CC BY-SA 3.0

У склад жіночого квітки входять: прицветная лусочка, оцвітина у формі косо зрізаного келиха, в якому сидить світло-зелена конічна гола зав’язь. У зав’язі два пурпурових рильця і короткий стовпчик. Чоловіча квітка в околоцветнике містить від 4 до 12 (за іншими даними-до 29) тичинок, які розташовані на диску у формі косо зрізаного блюдця.

Пиляки тичинок двухгнездовые, набувають яскраво-пурпуровий колір при досягненні повного розвитку. Висихаючи, пильовики бліднуть, сережки опадають, і дерево ще довго чекає появи листя.

Автор фото: AnRo0002, CC0

Маточкові сережки втрачають тільки приквіткові луски, при цьому вісь суцвіття подовжується, і супліддя розвивається зеленіє. Так як осика готує квіткові бруньки майбутнього року влітку попереднього, взимку можна визначити, якої статі дерева. Потрібно взяти квіткову бруньку, очистити її від покривних лусочок, потім, відокремивши від сережки кілька квіток, розглянути їх у сильну лупу.

• Якщо дерево чоловіче – у квітки конусовидний, прозоро-жовтуватий оцвітина, зачатки пиляків у вигляді прозорих, теж жовтуватих «ікринок» всередині нього.
• Квітка жіночого дерева містить у околоцветнике одну зав’язь з зачатком рильця у вигляді лялечки, яка загорнута в оцвітина.

Частина чоловічого суцвіття (пильовики і приквіткове листя). Автор фото: Володимир Брюхов, All rights reserved

Якщо осика сильно вражена грибом, вона починає цвісти з запізненням на одну-два тижні. Також у ураженого дерева, порівняно зі здоровим, відзначають слабке цвітіння і плодоношення.

Звичайна осика запилюється за допомогою вітру. Для пилку характерний жовтуватий або молочний колір. Зерна пилку округлі і гладкі, легко тримаються в повітрі і розлітаються вдалину до 90 м, у висоту до 10 м. Найбільш інтенсивно протягом доби вони розсіюються в середині дня. Найбільше пилкових зерен можна виявити на відстані близько 8 м від дерева. Величина зерен становить 25-30 нм. Потрапляючи на рильце жіночої квітки, яке вкрите крапельками клейкої рідини, зерно швидко починає проростати, незабаром пилкова трубка проникає в зав’язь, досягає сім’ябруньки, і таким чином відбувається запліднення. Пилкові зерна на рильцях квіток у осики проростають вже через годину після їх запилення.

Ботанічна ілюстрація з книги О. В. Томі Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz, 1885. Public domain

Плоди та насіння

Плоди осики – двостулкові багатонасінні коробочки, дозрівають через 20-25 днів після запилення. Вони маленькі, вузькі і гладкі.

Автор фото: Leo Michels, Public Domain

Насіння осики дрібні, без ендосперму.

Ендосперм – запасає тканину у насінні рослин.

У насіння є пухові «летючки» у вигляді пучка волосин. Вітер легко розносить їх на великі відстані. Форма насіння-грушоподібна, вони дуже дрібні (1000 шт. важать в середньому всього 0,12 м), складаються з зовнішньої оболонки і зародка, колір – від жовтувато-білого або зеленувато-сірого до червоно-коричневого. Вони слабкі і недовговічні. Після опадання через кілька днів насіння осики втрачають схожість. Прорости вони можуть, тільки якщо відразу потраплять на вологий грунт. А подолати шар опалого листя росток вже не в змозі.

Де росте осика звичайна?

Осика – одне з найпоширеніших світлолюбних дерев Північної півкулі. Це лісова порода, що утворює чисті або змішані з іншими породами дерева. Зростає з березою, ялиною, ялицею, сосною, рідше з кедром. З березами вона формує осиново-березові колки, з ялицею сибірської (лат. Abies sibirica) – черневую тайгу. Осики утворюють та монокультурні лісу (осичняки). На відміну від інших тополь, вони не заселяють заплавних ґрунтів і не переносять затінення. Частіше зустрічаються на узліссях, прогалинах і серед бурелому, на вирубках і гарі, в якості початку відновлення лісу, виконуючи важливу роль у лесообразовании.

Вид Populus tremula росте майже по всій Європі, за винятком пустельних і тундрових зон, а також смуги присредиземноморской рослинності. В Альпах рослина піднімається на висоту до 2000 м. Є осика на Кавказі, в Середній і Малій Азії, на Тянь-Шані, по всій неарктической Сибіру, на Далекому Сході Росії, Монголії, Казахстані, Японії, горах Китаю і Північної Африки (Алжирі). Значна частина ареалу осики припадає на Росію, де дерево поширена майже повсюдно.

Автор фото: AnRo0002, CC0

Країни, в яких росте осика:

Австрія, Азербайджан, Албанія, Алжир, Андорра, Вірменія, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Гібралтар, Голландія, Греція, Грузія, Данія (в тому числі на Фарерських островах), Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Китай, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Молдова, Монголія, Норвегія, острів Мен, Польща, Португалія (у тому числі Азорські острови), Росія (у тому числі Крим), Румунія, Сербія (в тому числі Косово), Словаччина, Словенія, Туреччина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія, Японія.

У Північній Америці зростає споріднений вид цього дерева під назвою тополя осинообразный (лат. Populus tremuloides) з більш крупнозубчастими листям. Звичайна осика в Америці не росте.

Автор фото: Giovanni Caudullo, CC BY 4.0

Коли росте і плодоносить осика?

Від бічних коренів осики рясно росте поросль, за допомогою якої вона більшою мірою і розмножується, хоча у неї розвинене і насіннєве розмноження. Отприсковие осики 5-7 років живуть за рахунок материнського кореня, і тільки після закінчення цього терміну починають формувати власну кореневу систему. Насіннєві осики росте більш повільно, ніж клони, але з часом наздоганяють їх у рості.

Цвісти, плодоносити і давати насіння тремтячий тополя починає на 10-20 рік життя. Найбільш раннє цвітіння було відзначено у дерева в культурі у віці 5 років. Так як осика – це ветроопыляемое рослина, цвіте вона в кінці квітня – початку травня, до того, як розпустяться її листя. Насіння починає випадати в кінці травня. Насіння у осики утворюється дуже багато, до півмільярда на гектар, але більшість з них гине від нестачі вологи, затінення травами і з інших причин. Проростає лише поодинокі екземпляри. Зате у насіння, що потрапили в сприятливі умови, на поверхню вологою грунту, де немає інших рослин, вже через 8-10 годин з’являються зелені сім’ядолі.

Автор фото: Семашко Сергій Ігорович, CC BY-SA 4.0

Черга 1-2 доби вони розгортаються, витягується подсемядольное коліно, воно утворює короткий корінець, який несе пензлик від кореневих волосків у вигляді паска на місце шийки кореня. За допомогою кореневих волосків всход всмоктує воду. Спочатку корінець не заглиблюється в грунт, а сходи залишаються дуже маленькими і вразливими. Якщо поверхня ґрунту пересихає або, навпаки, буде занадто вологою, вони загинуть. Грибні захворювання також дуже небезпечні для молодих сходів. Але якщо поверхня ґрунту зволожена в належній мірі, корінець через 10-15 днів починає швидко рости.

Якщо умови зростання ідеальні, за три місяці втеча може зрости до 30 див. В 20 років осика досягає 10 метрів у висоту, а до 40 років вона виростає до гранично можливого розміру. Живе дерево недовго, в середньому до 80-90 років, а окремі особини доживають до 150 років.

Автор фото: AnRo0002, CC0

Форми та гібриди осики

На основі морфологічних ознак, головною з яких є будова листя, осику іноді виділяють в окрему секцію тополь. В неї включають і осику Давида (лат. Populus tremula var. davidiana, сін. Populus davidiana), що росте на Далекому Сході Росії і є різновидом звичайної осики.

Осика Давида. Автор фото: Андрій Барышенко, All rights reserved

Дерева, які ростуть у різних умовах, трохи розрізняються. Різновиди осики відрізняються кольором кори, часом розпускання листя, будовою крони (плакучі і пірамідальні форми).

Пірамідальна форма осики Эректа (Erecta). Автор фото: Abc10, CC BY-SA 3.0

Лист осики пірамідальної форми. Автор фото: Treetime.ca, CC BY-SA 3.0

Плакуча форма осики Пендула (Pendula). Взято з сайту www.esveld.nl

Існує також кілька гібридів осики з деревами з роду тополь:

• У 1966 році в Данії був створений гібрид тополі тремтячої (лат. Populus tremula) і тополі осинообразного (лат. Populus tremuloides) – Populus ×wettsteinii.

Автор фото: Henry Nielsen, All rights reserved. Взято з сайту fugleognatur.dk

• Тополя сереющий (сизий) (лат. Populus ×canescens) – гібрид тополі білого (срібного) (лат. Populus alba) та осики (лат. Populus tremula).

Автор фото: AnRo0002, CC0

Важливе значення в селекції та лісівництві має полиплоидная, вірніше триплоидная форма осики (лат. Populus tremula gigas), яку також називають триплоидной велетенською осикою. Її хромосомний набір 3n=57, на відміну від нормальне диплоїдного 2n=38.

Плоїдності – це число наборів хромосом, що містяться в клітці або у всіх клітинах многоклеточного організму, характерне для всіх особин даного виду.

Триплоидная різновид значно перевершує звичайні осики по висоті і товщині стовбура. Її деревина відрізняється більш високою якістю і меншою схильністю до гниття. Форма успішно зростає з такими деревами, як в’яз, клен та липа, тоді як звичайна осика ними пригнічується. Вперше полиплоидная форма осики була виявлена в 1935 році в природі шведським професором H. Nilsson-Ehle.

Як відрізнити вільху від осики?

Тим, хто хоч раз бачив ці дерева, розрізнити їх не важко. Того, хто не знає, допоможуть наступні поради.

• Листя

Розгляньте листя. Якщо вони майже круглі з прямим або зубчастим краєм, на довгих черешках, тремтять при найменшому вітерці, то це осика. У вільхи листя зазубрені та їх форма ближче до овальної.

Зліва листя вільхи Alnus sibirica, автор фото: Dalgial, CC BY-SA 3.0. Праворуч листя осики звичайної, автор фото: Willow, CC BY-SA 2.5

• Кора

Кора осики гладка, зеленувато-сіра з синявою. У вільхи вона тріскається і лущиться. За кольором у різних видів вільхи кора відрізняється. Вона темно-коричнева, майже чорна у вільхи чорної, сіра у вільхи сірої.

Зліва кора вільхи чорної, автор фото: Stefan.lefnaer, CC BY-SA 4.0. Праворуч кора осики звичайної, автор фото: AnRo0002, CC0

• Деревина

Деревина осики біле з зеленуватим відтінком. У вільхи вона червонувата.

Зліва деревина вільхи чорної, автор фото: Sten Porse, CC BY-SA 3.0. Праворуч деревина осики звичайної, автор фото: Lumbar~commonswiki, Public Domain

• Плоди

Відрізняються вони і плодами. У осики плід багатонасінна коробочка, у вільхи – односім’яний горішок, зовні схожий на суцвіття.

Зліва плід вільхи чорної, автор фото: Bruce Marlin, CC BY-SA 3.0. Праворуч плід осики звичайної, автор фото: Leo Michels, Public Domain

Як відрізнити липу від осики?

• Кора

У липи кора темно-сіра або навіть майже чорна з прожилками. Кора осики гладка, сірувато-зелений з синюватим відтінком.

Зліва кора липи серцеподібної, автор фото: Friedrich Haag, CC BY-SA 4.0. Праворуч кора осики звичайної, автор фото: Димитър Найдьонов, CC BY-SA 4.0

• Листя

Листя липи серцеподібні, світло – або темно-зелені, знизу можуть бути сизуватими. Черешки їх менші по довжині, ніж у осики. Листові пластини осики мають довжину і ширину 3-8 см, округлі або трикутно-яйцевидні, гладкі, злегка загострені або закруглені, зверху темно-зелені, знизу сіруваті.

Зліва липа серцеподібна, автор фото: AnRo0002, CC0. Справа звичайна осика, автор фото: Willow, CC BY-SA 2.5

• Квіти

Липа цвіте на початку літа, осика рано навесні. Квіти липи ароматні, кремові, зібрані в зонтиковидні суцвіття з 5-10 штук. У осики суцвіття – сережки.

Зліва квіти липи серцеподібної, автор фото: AnRo0002, CC0. Праворуч квіти осики звичайної, автор фото: Sergey M. Sazhin GPL

• Плоди

Плід липи ореховидный, осики – суха коробочка.

Зліва плоди липи серцеподібної, автор фото: AnRo0002, CC0. Праворуч плоди осики звичайної, автор фото: Leo Michels, Public Domain

Користь і застосування осики

У давнину люди вважали осику проклятим деревом з-за того, що:

1. її листя постійно тремтять, а значить, когось бояться;
2. деревина горить, але тепла дає мало;
3. крона густа, а тіні від неї майже немає.

Довгий час ця рослина не садили біля житла, не використовували для розпалювання і навіть не користувалися тінню від її крони. Але користь від дерева пересилила його погану славу. Зараз люди застосовують всі частини цього дерева для різних цілей:

• Так як деревина осики однорідна за будовою, з легкістю піддається лущінню, добре просочується і не дає при горінні сильно коптить полум’я, вона є основною сировиною для виготовлення сірників. З 1 м3 осикової деревини можна виготовити понад 1 млн. сірникових соломок. Цікаво, що скіпку, яка використовується для освітлення в минулому, теж робили саме з осики. Осикова скіпа давала яскраве рівне полум’я, не коптила.
• Дерево успішно використовують у сільському будівництві. З осики роблять погреби, колодязі, покрівельну дрань і ін. Побудувати будинок з осики може тільки досвідчений тесля, так як її стовбури важко підганяти один до одного. Будівлі, зроблені з якісної, здорової деревини, служать багато десятиліть.
• Звичайна осика є сировиною для виробництва деревностружкових і OSB (Oriented Strand Board) плит, целюлози, фанери, формувальних моделей для ливарної промисловості. Деревина добре піддається склеюванню, утримує металеві кріплення, легко обробляється морилками, але погано полірується. Погано пропускає рідини, так як відразу просочується.
• З деревини робили леміш – довгасті, злегка вигнуті дощечки у формі уступчастої пірамідки або лопатки, які застосовували в російському дерев’яному зодчестві для покриття куполів, наприклад в Кіжах. Гра світлотіні цього матеріалу створює сріблястий відблиск.
• Деревина тополі тремтячої містить від 42 до 58% целюлози, яка легко вариться по сульфатному методу і порівняно легко відбілюється, тому є хорошим сировиною для целюлозно-паперової промисловості.
• З осики можна виробляти штучний шовк, вибухівку, целулоїд, спирт і гліцерин, з неї роблять ґонт і покрівельну дранку, діжки та бочки, ящики, меблеві щити, різні вироби домашнього вжитку. Крім цього, деревину осики використовують при виготовленні кінних возів і коліс для них. Вироби з осики відрізняються міцністю і гарним рівним кольором.
• Шляхом сухої перегонки з неї отримують вугілля, смолу (дьоготь), оцтову кислоту.
• Осикову кору використовують для дублення шкір.
• З кори одержують саліцин – важлива лікарська сировина.
• Осикові дрова, дають довге і, головне, некоптящее полум’я, високо цінуються в черепичном, горшечном та цегляному виробництвах. Крім того, їх можна використовувати для прочищення димарів від сажі та кіптяви. Достатньо лише кілька разів протопити піч сухими осиковими дровами, і навіть при сильному забрудненні труб і димарів сажа з них вигорить. Для опалення використовують, в основному, уражувану деревину осін вегетативного походження.
• Осику можна використовувати в декоративних посадках, де вона виділяється передусім восени своїми жовтими або червоними листками. Красиві повисла форма, що утворює пониклі плакучі суччя, і пірамідальна осика, яка у відповідності з назвою утворює вузьку пірамідальну крону. В саду біля будинку вона буде вимагати постійного догляду, зрізання та видалення порослі.

Автор фото: Dendrofil, CC BY-SA 3.0

Частини осики застосовують представники всіх царств живої природи. Деревиною, корою, нирками, гілками і листям осики живляться багато тварин: вівці, кози, коні, зайці, лосі, олені, бобри, глухарі і тетерева і т. д. З квіток осики бджоли збирають пилок, з розпускаються нирок дерева вони збирають клей, який переробляють у прополіс. Гусениці великий тополевой скляниці (лат. Sesia apiformis) живуть на тремтячих тополях і харчуються ними.

У осичниках ростуть такі гриби, як сироїжка, валуй, собачий груздь, груздь осиковий і, звичайно, підосичник.

Звичайна осика відноситься до перспективних лісових порід для залісення укосів ярів та інших нестійких крутих схилів. Вона захищає розмиті землі від подальшого розвитку ерозійних процесів і дозволяє повернути їх у господарський оборот. Тремтячий тополя добре відновлюється після рубки завдяки здатності утворювати кореневі паростки. Тому насадження, створені на схилах ярів, можна експлуатувати без ризику ослаблення протиерозійного стійкості території довгий час. Вона одна з лесовозобновляющих порід дерев, під захистом яких ростуть цінні породи деревини.

Автор фото: Øyvind Holmstad, CC BY-SA 4.0

Лікувальні властивості осики та її застосування в народній медицині

Користь коштів з осики ще здавна відома людям у багатьох країнах світу. Велика кількість препаратів з цього дерева використовується як ліки. У хід йде кора, молоді гілочки, листя, бруньки, зола вугілля тополі тремтячої. У тибетській медицині частіше використовується кора при запаленні легенів, віспи та малярії. Вона корисна як протизапальний і терпкий, потогінний, антикоагулянтні і знеболюючий засіб. У Сибіру з незапам’ятних часів лікуються усіма частинами цієї рослини.

Склад

• Кора, листя і бруньки містять ефірну олію, гіркі глікозиди, саліцин і популін, дубильні (до 18%) і смолисті речовини, а також органічні кислоти. До речі, гіркий смак нирок і кори обумовлений тим, що в них містяться глікозиди саліцин і популін.
• Листя додатково містять каротиноїди, вітамін С, флавоноїди, антоціани.
• У нирках містяться ароматичні кислоти, тригліцериди фенолкарбонову кислот.
• Кора і молоді пагони мають у своєму складі ароматичні кислоти, фенолглікозіди, вищі жирні кислоти (капріновая, лауринової, арахіновая, бегеновая та ін), ненасичені жирні кислоти (олеїнова, лінолева, ліноленова), каротиноїди, вітамін Е, фосфатиди.

Фармакологічна дія

• антисептичну;
• бактерицидна;
• антикоагулянтну;
• репаративну;
• потогінний;
• жарознижувальний;
• діуретичну;
• в’яжучий;
• знеболювальне;
• загальнозміцнюючий;
• протизапальна.

Автор фото: AnRo0002, CC0

Що лікує осика?

• Бактеріальні інфекції

Хвороби, викликані золотистим стафілококом, синьогнійною паличкою і бактеріями кишково-тифозної групи зцілюють листя, а більшою мірою бруньки осики. Вони містять ефірну олію, чим і пояснюється їх лікувальні властивості. Олія має протизапальну та антимікробну дію. Зовнішньо настоянка і відвар кори осики застосовується при ангіні, стоматиті, гінгівіті. Допомагає також відвар і чай з листя, бруньок і молодих гілочок тополі тремтячої. Спиртова настоянка бруньок осики використовується в якості антимікробної, протизапальної, потогінний засіб.

• Тромбоз

При небезпеці виникнення тромбу в крові лікування виробляють корою та бруньками осики. Препарати з них у народі називають природним аспірином завдяки наявності в них глікозиду салицина. Він стимулює розрідження крові, запобігає утворенню згустків.

• Гельмінтози

Інший глікозид, популін, добре допомагає від черв’яків-паразитів. Відомо, що кора осики справляє непогане цілющу дію при опісторхозу. Це сложноизлечимое захворювання виникає при зараженні паразитичними плоскими червами. Заражаються при вживанні в їжу річкової риби, що пройшла недостатню кулінарну обробку. Інші гельмінти теж не люблять осику.

• Захворювання органів дихання

Найбільш часто в лікувальних цілях використовують відвар і настойку осикової кори на горілці. Їх застосування широко поширене при простудних і бронхолегеневих захворюваннях. Відвар бруньок осики допомагає при застуді, бронхіті і туберкульозі легенів. Спиртова настоянка нирок рослини використовується в якості антимікробної, протизапальної, потогінний засіб. Здавна рослина вважається сильним протикашльовим продуктом, воно знижує збудливість кашльового центру. Але протикашльові препарати не можна приймати самостійно, без рекомендації лікаря. Є хвороби, при яких важливо не усувати кашель, а викликати з його допомогою відходження мокротиння. Доцільним буде застосування цієї рослини при нав’язливому, дражливому кашлі (туберкульоз легень, плеврит, коклюш, бронхіальна астма).

• Фурункульоз

Для лікування використовують золу від згорілих осикових гілок.

• Зубний біль та інші види болю

За силою впливу препарати осики порівнянні з аспірином. У них сильні жарознижуючий і знеболюючий ефекти. Для знеболювання використовують відвари кори і бруньок.

• Цукровий діабет 2 типу

При цукровому діабеті зазвичай застосовують кору осики. Вона нормалізує обмін речовин, роботу підшлункової залози та ендокринної системи в цілому, знижує рівень цукру в крові. Кора показана при цукровому діабеті 2 типу, з недостатнім виробленням інсуліну.

• Хвороби нирок і сечового міхура

Препарати з кори діють як потужний протизапальний засіб. Її відвари призначають для поліпшення сечовиділення при нефритах, циститах, уретритах. З зростаючим об’ємом сечі виводиться більше токсинів, залишених бактеріями.

• Захворювання суглобів та м’язів

Кошти з кори осики знімають запалення, набряки, біль у суглобах і м’язах, покращують кровотік, запобігають відкладення солей. Їх рекомендують при артрозі, ревматичних, подагричних болях, радикуліті. Також корисно при таких діагнозах приймати лікувальні ванни з додаванням відвару осикової кори.

• Проблеми із системою травлення

Кора осики лікує шлунково-кишкові інфекції, у тому числі дизентерію, розлади травлення, запалення гемороїдальних вузлів. Її вживають при захворюваннях печінки, селезінки, жовчних шляхів, шлунка і кишечника, для нормалізації апетиту та секреції.

• Жовтяниця

Підвищена кількість білірубіну в крові також допомагає усунути відвар осикової кори.

• Простатит і гіпертрофія передміхурової залози

У Західній Європі є попит на препарати з кори осики при захворюваннях сечового міхура, гіпертрофії передміхурової залози, аденомі, простатиті. Лікування простатиту корою осики проводиться за певною схемою, зазначеної в інструкції до препаратів.

Кому протипоказано лікування осикою?

Кошти на основі осики не можна приймати при:

• схильності до запорів;
• вагітності та грудному вигодовуванні;
• алергії на речовини, що містяться в рослині.

Крім того, не забувайте, що займатися самолікуванням небезпечно! Поставити діагноз і призначити препарати повинен лікар!

Автор фото: Daderot, CC0

Осика в якості корму для домашніх тварин

Осикові гілки і листя служать відмінним кормом домашнім тваринам. Наприклад, кози і вівці навіть воліють цей корм сену. У Росії селяни заготовляли їх і робили віники для годівлі тварин. Вівці, що страждали поганим травленням або лихоманкою, видужували, харчуючись осиковим листом. Корови, що годуються таким кормом узимку, дають молоко такої ж якості, як влітку при живленні травами.

З деревини осики можна отримувати деревну муку, яка придатна для годівлі худоби, як лугове сіно й конюшину. Кора теж поживна, але стару кору неможливо використовувати в натуральному вигляді. Тому в Ленінградської лісотехнічної академії ім. С. М. Кірова створили технологію, з допомогою якої можна переробляти стару осикову кору і отримувати з неї вітамінний концентрат (осиковий жир).

Як позбутися від осики на ділянці?

Осика дає активну поросль, займаючи важливі для господарів землі. А якщо зрубати її, то кореневі нащадки будуть рости ще швидше і сильніше. Можна пробувати викорчовувати пні і коріння, зрізати пагони і чекати коли відімре підземна частина рослин, купити в магазині морилку і вбивати дерева їй. Найбільш успішний спосіб: просвердлити дрилем глибоке отвір в пні і залити в нього кислоту. Так осика загине швидко і напевно.

Шкідники і хвороби осики, способи боротьби з ними

Молоді саджанці або проростки осики гинуть від безводдя, сухості і спеки, їх вбивають грибні хвороби типу Fusarium і Phytophtora. Ті, що виживуть, піддаються нападу зайців, гризунів і лосів. У маленьких осинок кора гіркувата і дуже подобається багатьом лісовим мешканцям. І обгризають вони іноді деревце так, що воно гине. А не знищать осику звірі, так чекають її основні й, мабуть, найбільш страшні вороги – гриби-паразити: помилковий осиковий трутовик (лат. Phellinus tremulae) і несправжній трутовик (лат. Phellinus igniarius). Вони пробираються всередину дерева і перетворюють деревину на потерть (серцевинна гниль). Пошкоджуються, в основному, дерева вегетативного (отпрыскового) походження. А гниле дерево і половину відпущеного йому терміну не проживе – впаде від вітру. Пневую (комлеву) гниль викликає опеньок осінній (лат. Armellaria mellea). Ці гриби часто поселяються на осики. Комльовая гниль з’являється у осики в молодому віці, починаючи розвиток ходів навколо великого осіннього вусача (лат. Saperda carcharias). Листя і молоді пагони осики люблять вівці, кози, коні, лосі, благородні олені. Взимку осикою годуються і бобри. Глухарі і тетерева харчуються її листям, молодими пагонами і нирками.

Покриті гливи, що ростуть на дереві. Автор фото: Аимаина хікарі, CC0

Листя осики пошкоджують такі шкідники:

• вербова волнянка (лат. Leucoma salicis);
• осикова зубчаста ряст (лат. Pheosia tremula);
• кисточница іржаво-бура (лат. Pygaera anastomosis);
• осикова мінуюча міль (лат. Lithocolletis tremulae);
• осиковий волосиста пильщик (лат. Cladius viminalis);
• осиковий великий пильщик, або вербовий великий пильщик (лат. Clavellaria (Pseudoclavellaria, Tenthredo) amerinae);
• осиковий листоїд (лат. Chrysomela tremula);
• осиковий жовтий пильщик (лат. Cimbex luteus);
• осиковий трубковерт (лат. Byctiscus populi);
• осиковий букетний кліщ (лат. Eriophies dispar);
• личинки осикового листоїда (лат. Chrysomela tremula);
• осикова златка (лат. Poecilonota variolosa);
• малий (лат. Saperda populnea) і великий (лат. Saperda carcharias) осикові скрипуны.

До найбільш поширених шкідників насіння осики відноситься тополевая сережковая моль, або моль-жаба (лат. Batrachedra praenqusta).

Боротьба з комахами, які ушкоджують листя і насіння, здійснюється на стадії гусениці або личинки. Дерева обробляють хлороформом, карбофосом, метилнитрофосом, бензофосфатом. З мікробіологічних препаратів застосовують энтобактерин, гомелин, инсектин, дендробацелин.

Осикова галиця Harmandiola cavernosa на аркуші осики. Автор фото: Gilles San Martin, CC BY-SA 2.0

Шкідники стовбурів осики можуть також пошкоджувати коріння і гілки дерев. До числа найбільш поширених шкідників, що пошкоджують деревину, відносяться:

• велика тополевая стеклянница (лат. Sesia apiformis);
• великий осиковий вусань, або великий осиковий скрипун (лат. Saperda carcharias);
• малий осиковий вусань, або скрипун тополевый (лат. Saperda populnea);
• зелена узкотелая златка (лат. Agrilus viridis);
• сірий осиковий вусань, або осиковий кліт (лат. Xylotrechus rusticus);
• осиковий шашіль (лат. Acossus terebra).

Крім перерахованих видів, осику можуть пошкоджувати багато видів стеклянниц, златок і деякі види короїдів, наприклад, непарний короїд. В якості заходів боротьби застосовують механічні способи: викорчовування заражених пнів, своєчасну рубку рослин. Також використовують біологічні і хімічні способи: створення культур по тіньовому способом, обробку інсектицидами.

Стовбурові шкідники часто стають причиною виникнення комлевих і кореневих гнилей, так як «відкривають ворота» древоразрушающим грибів.

Грибок роду Melampsora на аркуші осики. Автор фото: Rasbak, CC BY-SA 3.0

Цікаві факти про осики

• Варто пройти осикової гаю, і ви почуєте тривожний, як перед бурею, шелест її листя. Не дуже-то шанують деревце за «балакучість», даючи йому дошкульні прізвиська: «шептун-дерево», «закляття дерево», «трепету». Згідно з легендою, саме на осики повісився зрадив Ісуса Христа Іуда, з неї ж був зроблений Хрест Господній. Нібито з тих пір тремтить вона, згадуючи про безславної смерті зрадника. Але насправді осика в Палестині не росте.
• В язичництві осика вважалася рятівницею від нечистої сили. Наприклад, за легендами, вампірів можна вбити, тільки проткнувши їх осиковим кілком.
• Осика позбавляється від зайвих здорових гілок без їх поломки. Такий процес називається осіннім ветвепадом. Восени земля поруч з деревом покривається тонкими молодими гілочками довжиною з олівець і більше.
• Осику використовують для створення полезахисних лісових смуг в степовій зоні Росії. Дерево утворює густі зарості і перешкоджає проникненню степової рослинності на оброблювані землі.
• Осика – дерево-нянька по відношенню до ялини. Під його захистом і з його допомогою молоді ялини ростуть швидше.
• Осика була внесена до Червоної Книги Чукотського автономного округу в 2008 році.
• Стара осика віком 150 років зростає в Полтавській області України.

Автор фото: Maasaak, CC BY-SA 4.0