Галерея героїв роману І. С. Тургенєва обширна і різноманітна. Не можна стверджувати, що важливі тільки головні дійові особи, другорядні персонажі виконують важливу функцію. На їх фоні відтіняються, підкреслюються певні риси характерів головних героїв.

Образ і характеристика Ситникова з цитатами допоможуть глибше зрозуміти особистість Євгенія Базарова.

Зовнішність і характер Ситникова

Віктор Ситніков позиціонує себе як учень Євгенія Базарова. Він щиро вважає себе нігілістом, палким послідовником свого вчителя. При близькому знайомстві з цим героєм стає очевидно, що його нігілізм удаваною, він стає кривим відображенням Базарова. Намагаючись наслідувати його манеру поведінки, він виглядає безглуздо, так як йому для цього не вистачає внутрішнього стрижня і мудрості.

Зовнішність Ситникова виробляє відразливе враження
«..Тривожне і тупий вираз позначалося в маленьких, втім приємних рисах його прилизанного особи; невеликі, немов вдавлені очі дивилися пильно й неспокійно, і сміявся він неспокійно: якимось коротким, дерев’яним сміхом…».
Все в ньому неприродне, напускне, верескливий сміх Ситникова викликає огиду. При захопленому відношенні до нігілізму він не цурається комфорту, стежить за модою і є істинним сибаритом.

Ситніков любить демонструвати презирство до навколишнього суспільству:
«…Можливість зневажати і висловлювати своє презирство було найбільш приємним відчуттям для Ситникова; він особливо нападав на жінок…».
Віктор дуже соромиться своєї сім’ї «…Він дуже соромився свого походження…».

У фіналі роману доля Ситникова грає над ним жарт. Він, все життя демонстрував зневагу до жінок, стає справжнім підкаблучником у дружини. Віктору доводиться догоджати їй, так як вона належить до старовинного впливовому роду.