Унікальне для Європи явище — Велике переселення народів — зіштовхнув дві протилежності – античну цивілізацію і варварський світ, і ознаменувало перехід від античності до Середньовіччя. Продуктом взаємодії двох культур стало зародження середньовічної цивілізації.

Причини та етапи Великого переселення народів

Масштабне переселення племен на території сучасної Європи почалося в II столітті н. е. Етнічний склад цих земель зазнав істотні зміни до кінця VII століття.

Головні причини міграції народів:

• Збільшення чисельності окремих народностей, необхідність у розселенні на нові території, поневолення інших племен, нажива на грабежі, розбої.
• Зміна клімату (похолодання, зливи, затоплення територій в районі Північного моря) призвело до неврожаїв, нещасть, високої смертності, необхідності пошуку земель з теплим кліматом, родючими грунтами.
• Криза Західної Римської імперії, ослаблення її могутності.
• Розвиток торговельних відносин в землях Середземномор’я і Причорномор’я.

Історики умовно ділять Велике переселення народів на 3 етапи:

Німецький

Тривав з II по VI століття н. е. Коли в пошуках зручних місць для розселення, войовниче плем’я готовий початок міграцію з території сучасної Швеції по Балтійському морю і Віслі до узбережжя Чорного моря. До них приєдналися бургунди, вандали. В причорноморських степах на той момент жили сармати, слов’яни, фракійці. Міграція відбувалася в 2-х напрямках з півночі на південь до узбережжя Чорного, Азовського морів та на Балкани, де перебувала територія Римської імперії.

Гунська

У IV-V століттях. Етап пов’язують із вторгненням численного племені гунів на територію сучасної Європи. Це був кочовий народ, що прийшов з Азії. Завоювання гунів супроводжувалося розоренням, спустошенням земель сучасних Румунії, Польщі, Італії, Чехії, Словаччині. Вождь Аттіла зумів об’єднати племена тюрків, германців, гунів та інших народностей в єдину державу, що простирався від Рейну до Волги. Їм протистояли франки, готи, римляни.

Слов’янський

Тривав з VI по VII століття. Пов’язаний з міграцією слов’янських народів на Балкани, в Східну і Центральну Європу. Одні заселили території сучасних Чехії, Словаччини, Сербії, Хорватії, Боснії, Болгарії. Слов’яни стали проживати на одних землях з германцями, що вторглись у Грецію, Візантію.

Наслідки великого переселення народів

• Формування «вульгарної латині». Латинь отримала широке поширення в Європі в часи Великої Римської імперії. Але якщо письмова латинь не зазнала істотних змін, то розмовна форма мови використовувалася різними племенами для міжнародного спілкування особливо у часи Великого переселення. «Народна» або «вульгарна латинь» є предком романської групи мов: іспанська, португальська, італійська, французька, румунська, молдавська, місцеві діалекти.
• Повне знищення племен і народностей. Незважаючи на те, що однією з головних причин Великого переселення народів став приріст населення Європи, в ході воєн були знищені малі і численні племена і народності (сармати, тевтони, готи, алани, свеви, маркомани). Найбільш показовою є історія войовничого племені гунів, які утворили могутню Гунське держава. Але після смерті вождя Аттіли, держава розпалася. Плем’я асимілювалося з іншими кочовими народами, що прийшли з Азії.
• Обмін знаннями, навичками між племенами. Переселення народів призвело до змішування традицій, культурних цінностей, мистецтв, ремесел, релігій. Варварські племена освоювали античну культуру, християнство, писемність.
• Падіння Західної Римської імперії. Держава займала величезну територію від сучасної Великобританії до Північної Африки, від Балканського півострова до Східної Європи. Соціальні, економічні та політичні заворушення, недієздатна армія призвели до того, що могутня держава стала здавати свої позиції. Його околиці самовільно займали північні народності. Нашестя гунів, варварів, англів, саксів ще більше послабила імперію, яка втратила владу на свої провінції. У 476 році германці взяли Рим і змусили імператора Ромула Августа відмовитися від престолу.
• Формування сучасної карти Європи. Після розпаду Великої Римської імперії та падіння її західній частині формуються варварські королівства. У Північній Африці утворилося королівство варварів. На Британських островах оселилися німецькі англи і сакси, створили Британське королівство. Лангобарди осіли на півночі Італії, зараз це провінція Ломбардія. Поступово формувався прообраз сучасної Європи. Народи і племена закріпили за собою певні території.
• Перехід від рабовласництва до феодалізму. До розпаду на землях Римської імперії існував рабовласницький лад. Однак після падіння її західній частині, варвари, готи, галли встановили на цій території свої традиції ведення землеробства. У варварів панувало родоплемінне ведення господарства. В Галлії існували латифундії, на землях яких працювали залежні селяни. Використання праці рабів відійшло на задній план, багато їх них отримали вольну. Стали проявлятися риси зародження феодального ладу.
• Створення лицарства. Лицарство виникло як клас суспільства під впливом церкви в королівстві франків. Каролінги роздавали церковні землі аристократам, на умовах їх служби в лавах королівської армії. Кіннота, що складалася з лицарів у латах, відмінно зарекомендувала себе під час бою проти піхоти, яка домінувала в армії VI-VII століть. Німецькі вожді також стали оточувати себе привілейованими кінними дружинами, охоронцями. Поступово інститут лицарства став популярний по всій Європі. Згодом армія втратила чітку організацію, перетворилася в недисципліновану рицарське ополчення.
• Поширення християнства, культурний криза. Після занепаду античної цивілізації, християнство поширилося на решту території Європи завдяки варварам. Вони вивчали писемність, християнську культуру, творили нову історію. Зв’язки між містами майже припинилися. Населення Європи багато століть залишалося неписьменним. Хранителями культурних і християнських цінностей стали монастирі, яким належала роль щодо формування єдиної християнської ідеології. Служителі церкви зберігали наукові, теократичні праці, переписували книги.
• Великі руйнування і втрати серед населення. Найбільш бешкетують, нещадними були навали племен готів, вандалів, гунів. Вони несли за собою поневолення народностей, розорення і руйнування міст. Вони вбивали людей, грабували, займалися мародерством на окраїнах Римської імперії. В 442 році Рим здався під натиском варварів, які отримали повну незалежність і створили Алано-Вандальское королівство.

Вплив Великого переселення народів на майбутнє Європи

Цей унікальний історичний феномен поклав початок зародженню сучасних європейських держав, народів, мов. Він сформував культурні, моральні, психологічні особливості європейського суспільства. Таких глобальних етнічних метаморфоз і кровозмішення територія Європи ніколи не відчувала.