Ім’я Олександра Ісайовича Солженіцина відомо у всьому світі. Цей видатний письменник, громадянин і правозахисник не тільки вніс неоціненний внесок у розвиток вітчизняної літератури, але й став справжнім символом боротьби і справді християнського духу, несломленного жорстокої “червоною машиною”.
Його біографія була сповнена нелюдських випробувань: злиденне дитинство, Велика Вітчизняна війна, арешт, довгі роки, проведені у таборах і засланні, смертельна хвороба, роки гонінь, депортація з країни і, нарешті, позбавлення радянського громадянства. Незважаючи на все це, Солженіцин продовжував йти по шляху правди.
Він був відданим патріотом. Ненавидів радянську владу, истребившую мільйони своїх співгромадян, письменник всією душею любив свою Батьківщину, бажаючи їй благополуччя і процвітання.
Всі його твори буквально просякнуті любов’ю і співчуттям до російській людині, сносившему безліч втрат, але так і не втратила внутрішнього божественного світла.
Представляємо список топ-10 кращих творів Олександра Солженіцина.
10. Люби революцію
У повісті “Люби революцію” описуються події літа 1941 – весна 1942 року. За словами автора, твір замислювалося як прозовий продовження “Дороженьки”.
Спочатку повість була названа “Історія одного дивізіону”. Глави 1 – 5 написані в 1948 на шарашці Марфіно. Через 10 років в Рязані ці епізоди були відредаговані – до них були приєднані уривки для глав 6 та 7.
На жаль, продовження ця робота не отримала.
9. Абрикосове варення
Розповідь “Абрикосове варення” був написаний в 1994 році.
Перша частина твору являє собою лист до відомому радянському письменнику, яку написав син розкуркулених батьків.
У своєму посланні він докладно розповідає про ті жахливі випробування, що випали на долю його родини. На закінчення він просить літератора вислати йому продуктову посилку.
У наступній частині розповіді розмова того самого письменника з приятелем професором кінознавства. Він захоплюється “первозданним мовою” автора листа і обговорює плани написання сценарію. Однак допомагати людині, яка звернулася до нього за допомогою він не збирається.
Символом благополуччя в цьому оповіданні виступає абрикосове варення. До революції абрикосове дерево прикрашало селянський двір. Під час розкуркулення дерево спиляли.
Тепер це саме абрикосове варення є частиною чайного застілля в будинку вдало вбудувалося в нові реалії письменника.
8. Пасхальний хресний хід
У творчості Олександра Солженіцина “червоною лінією” простежується тема християнської моралі та національного релігійного почуття.
Розповідь “Пасхальний хресний хід” був написаний в 1966 році. Тут мова йде про картину, типовою саме для того періоду вітчизняної історії, коли офіційно служителів церкви перестали переслідувати, проте послідовники православ’я і священнослужителі перебували в принизливо-поднадзорном положенні.
Письменник описує світле свято пасхальної неділі з щемом: нечисленні ряди представників духовенства і віруючих в оточенні “ревучий молодості” — грубої, хамоватой, напівп’яною, але навіщо-то країни, що приєднується до ходи — заради сміху, розваги або ще з якоїсь невідомої причини.
Солженіцин між рядків ділиться з читачем роздумами про те, як країна з тисячолітньою історією православ’я змогла прийти до такого мороку безвір’я і войовничого атеїзму.
7. Випадок на станції Кочетовка
Оповідання “Випадок на станції Кочетовка” був написаний в листопаді 1962 року і опублікована в популярному в ті роки літературному журналі “Новий світ”.
Події оповідання відбуваються 1 листопада 1941 року на залізничній станції Кочетовка в Тамбовської області, недалеко від лінії фронту.
Головна дійова особа оповідання – лейтенант Василь Зотов. Це чесний юнак, наділений твердими моральними установками. Він змушений в самий важкий рік війни перебувати в тилу і займатися, як йому здається, рутиною.
Зотов щиро вболіває душею за долю Батьківщини і намагається в будь-якій ситуації чинити правильно, однак життя підносить йому такі завдання, “правильне” рішення яких суперечить його і загальнолюдської моралі.
Прототипом головного героя твору є цілком реальна особа – комендант Леонід Власов, який був приятелем Олександра Солженіцина.
6. Раковий корпус
Роман “Раковий корпус” був написаний у 1963-1966 роках. Сюжет твору побудований на спогадах Солженіцина, пов’язаних з перебуванням в онкологічному відділенні лікарні в Ташкенті в 1954 році, де він проходив стаціонарне лікування.
Дія роману головним чином відбувається в 13-му раковому корпусі переповненій лікарні.
Автор описує дискусії пацієнтів, непримиренні суперечки в питаннях ідеології, відчайдушну боротьбу зі страшною недугою, страх перед неминучою смертю.
Доля розкидає мешканців лікарні в різні сторони: одних відпускають додому чекати смерті, для кого-то задушлива палата у раковому корпусі стає останнім притулком, інших виписують з “покращенням”.
5. У колі першому
Роман “У колі першому” був написаний в 1955-1958 роках минулого століття. Сюжет твору розповідає про будні так званих “контор”, в яких працювали в’язні інженери. Сам Солженіцин знаходився в одному з таких виправних закладів в кінці 40-х, однак через якийсь час був етапований до табору.
Герої роману – група талановитих інженерів-винахідників, які знаходяться, в порівнянні з іншими в’язнями, в досить комфортних умовах. Одного разу перед ними постає вибір: працювати над розробкою підслуховуючого пристрою, яке згодом буде використовуватися для упіймання таких “ворогів народу” і отримувати за це різноманітні заохочення, або відмовитися і зануритися назад в сувору табірну дійсність.
4. Червоне колесо
Легендарний роман-епопея “Червоне колесо” оповідає про ключові події російської історії початку XX століття: Першої світової війни, Лютневої та Жовтневої революції 1917 року. Це одне з найбільш відомих літературних творів Олександра Солженіцина.
Роман допомагає читачеві зрозуміти, в чому полягають справжні причини тієї трагедії, яка сталася з російською державою в 1914-1917 роках, і чому велика імперія на самому піку своєї розвиток раптом звалилася в прірву ворожнечі і безвір’я.
3. Матрьонін двір
“Матрьонін двір” — другий із опублікованих оповідань Солженіцина в журналі “Новий світ”.
Спочатку автор назвав розповідь – “Не стоїть село без праведника”. Проте пізніше назву було змінено з-за цензури.
У центрі сюжету – доля звичайної сільської баби Мотрі, на долю якої випало чимало випробувань. Але і вони не змогли зламати її небувало сильного духу і нескінченного життєлюбства.
Автор порівнює героїню твору з сучасними подвижниками, на яких тримається моральність і духовність російського народу.
2. Один день Івана Денисовича
“Один день Івана Денисовича” став першим опублікованим твором Олександра Ісайовича. Ця розповідь зробив свого автора справжньою знаменитістю.
Незважаючи на те, що радянська цензура “зі скрипом” допустила цей твір до друку, в літературних колах і серед широкого прошарку суспільства воно викликало неймовірний захват.
Читачів вразило не тільки опис “вивороту” соціалістичного ладу, але і видатна майстерність і щирість автора-початківця.
На думку деяких авторитетних істориків, публікація “Одного дня Івана Денисовича”, справила значний вплив на подальший хід історії СРСР.
Сюжет оповідання ґрунтується на описі одного звичайного дня табірники, селянина і солдата Івана Денисовича Шухова.
1. Архіпелаг ГУЛАГ
Це художньо-історичний твір, у якому розповідається про репресії в СРСР в період з 1918 по 1956 роки, вийшовши у світ, справило ефект вибуху бомби.
Олександр Ісаєвич довгі роки приховував навіть від своїх близьких друзів те, що він працює над створенням роману, який ні за яких умов не міг бути опублікований в Радянському Союзі.
Сюжет “Архіпелагу” заснований на листах, спогадах і усних переказах 257 людей, що пройшли жахи виправних таборів.
Також у романі детально описується історія створення таборів в СРСР, детально описуються люди, які там як ув’язнених, працівники і наглядачі, а також специфіка тюремного побуту.
Відгуки про цьому творі мають зазвичай два полярних відтінки: від повного заперечення і звинувачення автора в наклепі на весь радянський режим, до абсолютного захоплення. Однак роман, пройнятий болем самого Солженіцина і мільйонів інших колишніх в’язнів таборів, нікого не залишає байдужим.
У 2009 році “Архіпелаг ГУЛАГ” був включений в обов’язкову шкільну програму для старшокласників.
