Можливі наслідки дитячих психологічних травм

Досвід дитинства – важлива психологічна складова емоційних і поведінкових реакцій дорослої людини. Діти, які в той чи інший період свого розвитку зазнали можливого психологічного травмування, нерідко переносять «сумний досвід» у доросле життя. За визначенням, психологічна травма – це сильний емоційний вплив, реакція на яке може проявитися в певних умовах. І часто, емоції і поведінку людини у дорослому житті залежать від того, яким було дитинство, і як часто дитина опинявся в стресових ситуаціях.

Причини психологічних травм дитинства

Причин стресових ситуацій для дитячої психіки може бути безліч. Це може бути будь-яка значуща подія або систематично повторювану психологічний вплив. Часто батьки самі того не розуміючи, завдають шкоди своєму чаду неправильним вихованням або поведінкою. Виділяють кілька видів психологічних травм.

 

  • Сильним емоційним потрясінням для незрілої дитячої психіки стане серйозна хвороба або смерть близької людини, розлучення батьків.
  • Насильство. Моральне і фізичне, є психологічною травмою не тільки для дітей, але і для дорослої людини.
  • Взаємовідносини в сім’ї, супроводжувані конфліктними ситуаціями, сварками і рукоприкладством.
  • Стосунки з однолітками та близькими, де дитину принижують, примушують робити те, що йому не хочеться.
  • Надмірна опіка з боку батьків, нав’язаний план дій викликає почуття невпевненості в собі.
  • Недолік уваги вдома і в школі, ігнорування.
  • Часті негативні висловлювання, порівняння з однолітками не на користь дитини, знецінення.
  • Різкі зміни в способі життя.
Дивіться також:  Як Ви збираєтеся прожити наступні 10 років?

 

Наслідки

Для дитини, яка пережила стрес, характерні часті перепади настрою, надмірна дратівливість, розгубленість. Якщо має місце систематичне вплив, то в більшості випадків погіршується концентрація уваги і пам’ять, з’являється надмірна стомлюваність, безсоння. Травми дитинства уповільнюють процес психічного розвитку, перешкоджають соціалізації людини. Найчастіше, проблеми дитинства дуже сильно впливають на життя вже дорослої людини.

  • У людей, яким у дитинстві приділяли мало уваги, часто критикували або, навпаки, оточували зайвою турботою, немає впевненості в собі і в своїх діях. Їм важко сходиться з новими людьми, будувати стосунки. З’являється боязнь пробувати щось нове, змінювати своє життя.
  • Надмірне почуття провини може розвинутися внаслідок негативного ставлення з боку батьків та близьких людей. Якщо дитину часто звинувачували в чому-небудь, то і в дорослому житті такі люди будуть відчувати провину за будь-яку подію, навіть їх безпосередньо не стосується. Посилене почуття провини при певних ситуаціях може сформувати суїцидальні нахили.
  • Недовіра до інших людей розвивається при неправильному вихованні в сім’ї, чи то напружені стосунки між близькими або надто негативні висловлювання батьками на адресу інших людей.
  • Наявність різних фобій (страх темряви, висоти, замкнутого простору) характерно для людей, які в період свого розвитку зазнали однократному або систематичного насильства або пережили сильний стрес (смерть, загроза життю і здоров’ю, втрата).
  • Почуття тривожності може розвинутися при наявності частих стресових ситуацій у дитинстві (несприятливі умови в сім’ї, негативне ставлення однолітків). Навіть самі дрібні неприємності у дорослому житті можуть призвести до сильних емоційних переживань, психологічного дискомфорту і неврозів.
  • «Синдром відмінника» розвинений у тих дітей, яких «недолюбили» в дитинстві і ставили надто високі планки розвитку. Дитина, яка в збиток своїм бажанням прагнув догодити батькам, і в дорослому житті буде вести себе так само. Таким людям складно знайти себе і своє місце в житті, а придушення власного «Я» часто призводить до затяжної депресії.
  • Наслідком гіперопіки може стати невміння людини самостійно вирішувати поставлені завдання і справлятися з конфліктними ситуаціями.
  • Діти, в сім’ї яких вітається суворе виховання і часті фізичні покарання, переносять таку модель поведінки і в доросле життя. Таким людям дуже складно побудувати гармонійні стосунки, засновані на повазі та довірі до партнера.
Дивіться також:  Емоції: що це таке і 6 основних теорій їх формування

Більш тяжкими наслідками пережитих дитячих травм можуть стати формування різних аномальних пристрастей (алкоголических, наркотичних, харчових, комп’ютерних), розвиток соціофобії (боязнь суспільства) і серйозних депресивних розладів психіки.

Рішення проблеми

Проблеми, що йдуть корінням в дитинство, складно вирішити самостійно. У більшості випадків потрібно допомога фахівця: психолога, психотерапевта. Вирішення проблеми відбувається в кілька етапів. І найголовніше – це усвідомлення і розуміння суті психологічної травми. Людина приймає проблему і вчиться розуміти і приймати себе, будувати стосунки з оточенням.

Дуже важливо навчитися озвучувати свої страхи і проблеми, перестати робити те, що приносить відчуття дискомфорту і порушує душевну рівновагу, не залишатися надовго в самоті і перестати зациклюватися на невдачах. Хорошим помічником у вирішенні проблеми стануть заняття спортом, цікаві хобі, нові знайомства і подорожі.

Дивіться також:  Як познайомитися з дівчиною в інтернеті: 11 рад

Найбільш травмуючими, за статистикою, є події дитинства. Тому дуже важливо не допустити порушень дитячої психіки і сприйняття світу. І тут дуже багато залежить від батьків, їх знань у галузі педагогіки і психології, стратегії виховання. Завдання близьких людей створити комфортні умови для розвитку і становлення особистості, навчити дитини справлятися з тимчасовими труднощами, не ігнорувати переживання і бажання малюка. А в разі травмування психіки дитини, не пускати ситуацію на самоплив, а спільно з фахівцями виробити програму реабілітації.