Автор: Носов Євгеній
Рік написання: 1959
Жанр: розповідь
Головні герої: автор, Акимыч — ветеран війни.

Хапає за душу і стискаюча серце історія викладена у короткому змісті оповідання «Лялька» для читацького щоденника, який повинен періодично читати кожна дитина і дорослий.

Сюжет

Автор розповідає про те, як відвідував рідні місця і особливо річку. Разом з ним туди ходив Акимыч. Він повернувся додому з контузією, з-за чого не може правильно висловлювати всі свої думки і говорити рівно. В один день автор побачив Акимыча, що йде з лопатою, у дивному хвилювання й переляку. Автор пішов за ним. Вони прийшли до дороги, на краю якої валялася знівечена лялька. Хтось видавив їй очі, зіпсував волосся, зняв одяг, на тілі було безліч опіків від сигарет. Акимычу ця лялька нагадала про жахи війни. Вона хоч і не людина, але має людський вигляд, і йому не зрозуміти, звідки у дітей стільки злості та жорстокості. Акимыч закопав ляльку, ніби живої людини, зі словами:
«Все не закопати».

Висновок (моя думка)

Зло не ділиться на маленьке і велике. Здійснює дрібну жорстокість по відношенню до неживих предметів, зуміє заподіяти біль і страждання і живим. Батьки повинні вчити дітей доброти, лагідності, розумію і прощення. Всі люди на землі однакові — з однієї плоті, з схожими почуттями і прагненнями, і потрібно дивитися на оточуючих з добром, а не воювати і знищувати один одного.